Ярослав Маринович та Вікторія Кім повинні сидіти за гратами! Цього року Інститут книги відправить в бібліотеки книжки, які роками поставляли в Україну росіяни

Знаний корупціонер Ярослав Маринович повинен сидіти за гратами, а його Буква повинна стати “літерою”. Нещодавно, 27 червня, Український інститут книги визначив перелік книжок, які цього року будуть закуплені за державний кошт у видавців та передані в національні бібліотечні фонди. Йдеться про 677 460 примірників, які обійдуться державі у 87 млн. грн. Згідно повідомлення УІК, експертна рада, до складу якої увійшли вчені, представники культурної спільноти, журналісти та інші читаючі громадяни – відібрала 557 назв книжок від 79 видавництв України. Всього в комісії упродовж дня засідало 50 експертів, які опрацювали 3013 найменувань, що надійшли від 151 видавництва.

За словами Юрія Марченка, який працює в Інституті на посаді начальника відділу підтримки книговидання: “Ми зробили все, щоб процес відбору книг відбувся прозоро, відкрито та ефективно. Результати закупівель 2018 року обговорили з бібліотекарями”…

Отже, проаналізуємо на скільки слова Марченка відповідають дійсності, а також порівняємо результати відбору минулорічні з цьогорічними. А за одно, оцінимо твердження директора Інституту книги Олександри Коваль щодо функціонування ввіреної їй державної установи про те, що: “Від створення Інституту книги точно мають виграти письменники і перекладачі, літературознавці та дослідники. Адже досі ними ніхто не опікувався…”.

Перш за все, нагадаємо про те, що “Програма поповнення фондів публічних бібліотек” при УІК з’явилася на ринку книговидання як правонаступник програми “Українська книга” (ред. – до 2006 року носила назву “Програма випуску соціально значущих видань”), що існувала при Держкомінформполітики України впродовж майже 20 років та повністю себе дискредитувала, а її керівники були визнані корумпованими.

Програма УІК мала відкрити для української книги нові обрії та стала складовою “Концепції державної політики щодо розвитку національної видавничої справи та популяризації читання на період до 2020 року”, підписаною на початку 2016 року прем’єр-міністром України Арсенієм Яценюком. У перший рік існування програми при УІК, на закупівлю книжок з державного бюджету, було виділено близько 120 млн. грн. Це в чотири рази більше, порівняно з бюджетом програми, яка існувала при Держкомінформполітики. І понеслося!

Закупівля літератури для бібліотечних фондів у 2018 році

Команда реалізаторів “Програми поповнення бібліотечних фондів” при УІК почала працювати під керівництвом засновника Львівського форуму Олександри Коваль у липні 2018. Минулорічний відбір надав 92 видавництвам можливість поповнити бібліотечні фонди 1 млн. 28 тис. 800 примірників. При цьому, на конкурс надійшло 2 тис. 779 заявок від 137 видавців.
Згідно офіційних даних, минулого року половина виділених коштів припала на десять найбільших підрядників Інституту книги. Отже,

ТОП- 10 підрядників УІК у 2018 році

1. ТОВ «Видавнича група КМ-Букс»  отримало найбільше замовлення на 11,46 млн грн.
2. ДочП з ІІ «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» заплатили ще 7,13 млн грн.
3. ТОВ «НФ» («Наш формат») зайняло третє місце із договором вартістю 7,07 млн грн.
4. ТОВ «Видавництво Старого Лева» зробили замовлення на 6,49 млн грн.
5. ТОВ «Видавництво Фоліо» надрукувало книг на 5,84 млн грн.
6. ТОВ Видавництво «Ранок» отримало підряд вартістю 5,82 млн грн.
7. ТОВ «Видавництву «Віват» заплатили ще 5,56 млн грн.
8. ПП «Рідна мова» поставило літератури на 4,45 млн грн.
9. ТОВ «Видавництво Івана Малковича «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» отримало 4,09 млн грн.
10. ТОВ «Видавництво «Знання» надрукувало книжок на 2,66 млн грн.

Більшість із закуплених книжок були перекладеними з іноземних мов (ред.: переважно з англійської), що належать до жанрів: фікшн, нон-фікшн, зарубіжна класика та дитяча література, авторські права на які лідери закупівель придбали на книжковому ярмарку у Франкфурті. Йдеться про майже 60 % від загального обсягу закуплених минулого року книжкових найменувань. Не гребували представити в українські бібліотеки зарубіжну літературу й інші видавництва, які не потрапили в ТОП-10. Йдеться про ТЗОВ “Видавництво Анетти Антоненко”, ТОВ “Видавництво “Нора Друк” , ТОВ “Видавництво”Ніка-Центр”.

Читайте також:   Блогер: Без тотальної зачистки ні одного миротворця ООН на Донбасі не буде

Загалом, серед відібраних до постачання книжок література сучасних українських авторів склала лише близька 10% від загального обсягу. І це логічно. Адже зважаючи на “некомерційність” письменницької професії в Україні та відсутність програм підтримки письменників, динаміка розвитку сучасної вітчизняної літератури, особливо в жанрах фікшн, нон-фікшн, дитяча, екцеклопедична книга бажає бути кращою. Та що там, взагалі бажає бути! Насамкінець, хіба не задля впроваждення цієї програми був створений УІК?
Ідемо далі, зважаючи на те, що багато років зарубіжна література потрапляла в Україну з Росії, яка скуповувала авторські права на російськомовний, а за одно і україномовний переклад, ніша для вітчизняних видавців була недоступною. Наприкінці 2016 року, на підставі законодавчої ініціативи ВР, постачання книжок з Росії суттєво обмежилося. Але, через затяжну “блокаду” в Україні, багато років не існувало запиту на формування сталої перекладацької традиції. В результаті, і досі відсутні школи та спільноти, здатні професійно підходити до перекладу та адаптації літературних творів написаних іноземними мовами.

Врешті, кількість професійних перекладачів, спроможних якісно перекласти літературні твори можна прелічити на пальцях. Про них видавцям відомо, вони завантажені на багато років вперед. Тож, не зрозуміло, хто переклав таку неймовірну кількість найменувань, представлених на конкурс… і якого рівня є якість зроблених перекладів…
До перекладених книг ми ще повернемось пізніше. А поки що, зазначимо, що минулого року оператори ринку книговидання зійшлися на тому, що оновлений керівний склад Українського інститут книги, умови start-up та стислі терміни, не дозволили установі відпрацювати конкурс на відмінно та надали їй другий шанс.
Але, нажаль, у 2019-тому “усталена” тенденція розподілу державних коштів збереглася, як і перевага серед відібраних книжок перекладених книг. Більш того, десятка лідерів перетворилася на вісімку, що увібрала в себе 50 % коштів Державного замовлення.

Читайте також:   Прес-секретар Генпрокурора Луценко заявила, що вбивця п'ятьох людей з Харкова була твереза

Цьогорічний конкурс закупівлі книжок у видавців від УІК

У 2019 році, згідно аналізу опублікованого УІК переліку книжок, рекомендованих експертами для закупівлі, безперечним лідером залишилось ТОВ «Видавнича група КМ-Букс”. Ця структура має отримати від держави 15 млн. грн. На першу трійку припало 35% закупівель. Решта коштів буде поділена між 72 видавництвами.
Як виявилось, порівняно з 2018, цього року кількість претендентів на державні кошти збільшилась на 9, 27 % при тому, що кількість видавництв відібраних для закупівель зменшилась на 15%.

Тож ТОП- 8 видавництв-підрядників УІК у 2019 році:

1.ТОВ «Видавнича група КМ-Букс»  – 75 найменувань. 
2. ТОВ «Видавництво Старого Лева»  – 47 найменувань. 
3. ДочП з ІІ «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» – 45 найменувань.
4. ТОВ «Видавництво Фоліо»  – 34 найменування.
5. ТОВ “Навчальна книга – Богдан”- 26 найменувань.
6. ТОВ «Видавництво Івана Малковича «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га»  – 22 найменування.
7. ТОВ «Видавництво «Віват»  – 21 найменування.
8. ТОВ “Книголав” – 19 найменувань.

Вражає, що до переліку відібраних книжок не потрапили книжки-переможці відомих книжкових та літературних конкурсів, а також майже не потрапила ветеранська література, яка за сьогоднішніх геополітичних умов та продовження бойових дій на Сході України є вкрай необхідною для національного соціуму.
Згідно представлених Українським інститутом книги даних, лідер закупівель ТОВ «Видавнича група КМ-Букс» надав виключно перекладні видання, деякі з яких в минулі роки вже виходили друком російською в Росії. З цього приводу, може виникнути припущення, що переклад не “свіжих новинок” для бібліотечних фондів робився далеко не з мови оригіналу.

Крім того, оператори ринку стверджують, що авторські права на “не свіжі” зарубіжні твори можна придбати лише за 300-500 доларів. Тож, звісно, що це багато вигідніше та дешевше, ніж виплатити достойний авторський гонорар талановитим вітчизняним письменникам, ілюстраторам та вкластися в розкрутку видань.

Далі, звернемо увагу читачів на цікаві моменти, пов’язані із “новинками”, які за думкою експертів УІК, дуже потрібні українським бібліотечним фондам. Наприклад, йдеться про переклади від “КК “Клуб сімейного дозвілля”, такі як “Історія Лізі” від Стівена Кінга, що багато разів видавалася в Росії починаючи з 2006 року та “Сицілієць” від Маріо П’юзо, що виходив у 2015 році разом з іншими творами автора в російському “ЕКСМО”. В тому ж “ЕКСМО” разів з п’ять, продовж останніх 8 років друкувався і Ден Браун. Нарешті, з подачі “КСД” в україномовному варіанті він потрапить до вітчизняних бібліотек. Свіжою, цікавою серією про котів-вояків англійської авторки Ерін Гантер вирішило підкорити книгоманів ПП “Агенція сучасних спеціалістів та авторів”. Цю серію, ще на початку 2000-них, майже паралельно з оригіналом видавала московська “ОЛМА”…..
Нарешті, проаналізуємо “здобутки” лідера ТОП-8 “КМ Букс”, в переліку книжок якого фігурує серія книжок про Поліану англійської авторки Елеонор Портер. Цю серію, власник зазначеного видавництва та паралельно мережі “Буква” Ярослав Маринович в російськомовному перекладі від видавництва “АСТ” декілька років тому завозив та поширював в Україні. Крім того, твори Портер за програмою УІК вже закуповували минулого року у ТОВ “Форс Україна”.

Ярослав Маринович
Ярослав Маринович

В той самий період в “Букву” завозились інші перекладені російською книги, такі як “Щоденник слабака” Кенні Джефа від “АСТ”, “100 фактів про динозаврів” від “Росмен”, “Загадкова історія Бенжаміна Баттона” Френсіса Скота Фіцджеральда від “Ексмо”. Вони також фігурують в переліку закупівель від “КМ Букс”.

Читайте також:   У Нацбанку розповіли, як трудова міграція підриває економіку

Доречі, в московському “Ексмо”, пан Маринович розпочинав свою трудову діяльність та, пізніше, був представником видавництва в Україні. Згідно повідомлень ЗМІ, разом із перекладною літературою, що видається в “Ексмо” Маринович завозив стоси сепаратистською та поширював їх в “Буква”. З цього приводу СБУ навіть відкривало кримінальну справу. Деякі українські активісти вважають, що власник ТОВ «Видавнича група КМ-Букс»  і досі поширює антиукраїнську книжкову продукцію в своїй мережі. З метою привернення уваги суспільства до зазначеної проблеми, нещодавно, під стінами центральної книгарні “Буква” була навіть організована публічна акція.

Відповіддю на запитання – чому Український інститут книги віддав пальму першості в програмі закупівель книжок за державний кошт видавцю з доволі неоднозначною репутацією, може служити присутність в команді УІК громадянки Росії. Йдеться про заступника директора УІК Вікторію Кім, яка раніше працювала у виданнях, що належали олігарху-втікачу Курченку. Пані Кім проживає в Києві з уроженцем Приморського краю Акімом Галімовим. Акімов закінчив МДУ та працював після цього на телеканалі “Інтер”…

Врешті, міркуючи про діяльність Українського інституту книги, фахівці ринку намагаються звернути увагу і на інші суттєві проблеми, пов’язані із провадженням програми поповнення бібліотечних фондів. Вони схиляються до того, що відбір книжок мають здійснювати безпосередньо бібліотеки і бібліотекарі. Тим більше, що 50 експертів упродовж одного дня не здатні прочитати, чи проаналізувати більш ніж 3000 представлених до відбору книжкових найменувань.
Крім того, фахівці наполягають на зміцненні діалогу Інституту з українськими бібліотеками, виділенні коштів на спеціальні програми та заходи, під час яких видавці мали б можливість підтримувати діалог з бібліотекарями та дізнаватися про дійсні потреби бібліотечних фондів. Фахівці вимагають від керівництва Українського інституту книги професійного підходу та дотримання вимог, які ставляться перед структурою. Адже поки що, наведені факти демонструють повну відірваність “Програми поповнення фондів публічних бібліотек” від реальності, а сама діяльність УІК нагадує активність підрозділу Держкомінформполітики, що займався програмою “Українська книга”.

Далі буде

Анатолій Кривоносов

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *