Білоруський флюгер повертає на Захід

Белорусский флюгер поворачивает на Запад

Тривожний для Москви сигнал: Євросоюз (ЄС) для громадян Білорусії стає все більш привабливим політико-економічним об’єднанням. Чого не можна сказати про очолюваному Росією Євразійському економічному союзі (ЄАЕС), в який сама ж Білорусія і входить. Це показав проведений днями опитування громадської думки.

Згідно з даними дослідження, рівень довіри до європейської структурі серед населення республіки складає на даний момент 51%. У той час як про довіру до Євразійського союзу висловилися лише 48% опитаних. Розрив начебто незначний. Тим не менш, ще рік тому ці показники збігалися — по 47%. А значить наявності неприємний для нашої країни дрейф єдиного і начебто надійного союзника.

Крім того, 36% респондентів дали ЄС позитивну оцінку. І ще 53% сказали, що відносяться до нього нейтрально. У сумі це вже 89%. У той час як негативної думки дотримуються лише 10%.

Значно зросла (порівняно з 2018 року — на 12%) і число тих, хто вважає відносини Мінська з Євросоюзом хорошими. Такої думки дотримуються зараз 62% учасників опитування.

Ще один досить показовий результат: 37% білорусів сказали, що їм відомо про програми підтримки, яку Європейський Союз надає їх країні у сферах культури, освіти і суспільного життя.

Варто зазначити, що дослідження громадської думки проводилося в рамках проекту Євросоюзу «Східне сусідство ЄС». Подібні опитування регулярно (з 2016 року) проводяться у всіх країнах «Східного партнерства», яке включає в себе Вірменію, Азербайджан, Білорусь, Грузію, Молдову і Україну. З їх допомогою соціологи ЄС оцінюють загальне сприйняття країнами-партнерами європейських цінностей, а також вивчають кращі джерела інформації серед населення, як вони ставляться до поточної ситуації у своїй країні і їх очікування майбутнього.

І тут важко не помітити, що білоруси з недавніх пір все частіше поглядають» у протилежний від Росії бік. Тим же курсом давно слід і Україна. Піде по тому ж маршруту Білорусія — поки питання… Але, якщо вірити європейської соціології, прихильники зближення з Росією залишаться там скоро в меншості.

— Хотів би зауважити, що в Білорусії уся соціологія, крім державної, заборонена — тобто, ніякі незалежні центри проводити дослідження в цій області не мають права, — коментує ситуацію політолог, експерт з проблем російсько-білоруських відносин Дмитро Болкунець. — Тому серйозно я б не довіряв таким соцопитуваннями, хоча тут є певна тенденція.

У будь-якому випадку, замовник даного дослідження, як ми знаємо, з Європи. Йому явно необхідно було показати динаміку в свою користь. Інакше це означало б, що «Східне партнерство» в Білорусії провалилося.

Але почасти мені зрозумілі настрої в республіці, пов’язані з зростанням позитивного сприйняття діяльності Євросоюзу порівняно з ЄАЕС. І це скоріше недоробка самого Євразійського економічного союзу. Як експерт, я, наприклад, не бачу ніякого серйозного позиціонування ЄАЕС в ЗМІ. У тому числі — на території Білорусії. Бувають у пресі негативні оцінки. А якийсь очікуваного Москвою результативності немає.

Більш того, ЄАЕС зовсім не працює з експертним співтовариством навіть у країнах своєї діяльності. Робота з громадянським суспільством, на відміну від «Східного партнерства», теж не ведеться.

Так і в піарі європейці явно виграють. Я сам це часто спостерігав: «Східне партнерство» відкриває якусь програму на мільйон рублів. Але реклами навколо неї — на сто мільйонів.

Тобто, є серйозна недоробка і по лінії Євразійського союзу, і по лінії Союзної держави, в якому Білорусія і Росія складаються. У зв’язку з цим я б хотів відзначити ще одну особливість: два білоруських міста географічно знаходиться на кордоні з Польщею. Тому громадяни сусідньої з нами країни досить часто їздять в Європу. Де, звичайно, бачать, як розвивається Європейський союз. І багато хто, очевидно, мріють піднятися до такого рівня добробуту. Не виключаю, що з цим пов’язані певні очікування і кілька приукрашенный образ, який формується у багатьох білорусів стосовно Європейського союзу.

Коли ми говоримо про «м’якої сили» ЄС і Російської Федерації, то порівняння, однозначно не в нашу користь. Умовно кажучи, танці в кокошниках під балалайку, як це робиться зараз по лінії Росспівробітництва, навряд чи можна вважати «м’якою силою». На мій погляд, це банальний формалізм. Але цим, на жаль (або на щастя — для деяких) і займається в основному російський МЗС.

«СП»: — А що, по-вашому, слід робити Москві?

— Потрібно міняти стиль роботи. Щоб і Росія позиціонувала позитивний, сучасний образ. Щоб наочно показувала свої кращі результати. Адже в Білорусі, наприклад, мало хто знає про досягнення Москви в області інформаційних технологій. Що в цьому плані російська столиця за останні кілька років залишила далеко позаду всі великі європейські міста.

У Білорусі громадяни нічого не знають про це. Не знають і про багатьох інших речах, на які варто було б звертати уваги, щоб у людей формувався позитивний образ РФ. Але ніхто, на жаль, цим не займається.

Те ж саме стосується і треки по студентському обміну. На жаль, Білорусь-єдина країна на європейському просторі, де законодавчо не можна подвійні дипломи. Природно, це обмежує можливості вибору для білоруської молоді. Вони при інших рівних умовах їдуть вчитися в сусідню Польщу. Там надходять у місцеві вузи. Після чого отримують ще польську стипендію та інші пільги.

У рамках Союзної держави (я вже не кажу: в рамках ЄАЕС) нічого подібного немає. Немає ніяких програм з обміну студентами зразок європейської програми ERASMUS+. Це позначається на загальній динаміці розвитку.

«СП»: — Але тут, мабуть, необхідно обопільне бажання не тільки Москви, але і Мінська. Хіба немає?

— Зрозуміло. Ось в майбутньому році — з 1 січня 2020-го — до Білорусії як раз переходить головування в Євразійської комісії. У самих білоруської влади буде можливість сформувати новий образ ЄАЕС. Вони постійно критикують Євразійський союз. Тепер зможуть попрацювати над створенням реально позитивного образу цієї інтеграційної структури.

Завдання амбітна. Тому що зараз це абсолютно незрозумілий «монстр» для бізнесу і для звичайних людей. Вони не розуміють, що це таке? Навіщо це потрібно? До того ж, коли глава білоруської держави критикує ЄАЕС, він, таким чином, сам цей негативний образ створює та підтримує.

При цьому нагадаю, що і з Європейським Союзом у Білорусі досі не підписано базову угоду про співпрацю. У всіх є, а у Мінська — ні.

Білоруські громадяни платять найвищу вартість за візи в країни ЄС. І будуть платити ще більше, якщо їх влада не підпишуть угоду.

Міністр закордонних справ РБ Макей котрий рік обіцяє спрощений візовий режим. Але поки що все на рівні усних заяв. Ніякого серйозного просування в цьому питанні у Мінська немає. І це, звичайно, створює певний негативний фон для Європейського Союзу.

Але в політичному плані я не бачу поки якоїсь серйозної тенденції, що вказує на переказ у Білорусії стрілок в бік ЄС. Бо постає питання: а хто буде платити за це дійство? Хто буде містити Білорусію?

Ми знаємо, наскільки серйозні дотації з боку Москви йдуть в область енергетики республіки. Російський ринок відкритий для білоруських компаній. А от чи готовий Євросоюз відкрити свій ринок для білоруських товарів? Я зовсім не впевнений…

До того ж, є приклад України. Ми бачимо, як європейці відкрили свій ринок для цієї країни. Як це в підсумку призвело до катастрофічного падіння економіки країни”. І до того, що робоча сила з України просто побігла в східні країни ЄС. У Польщу — в першу чергу. Природно, Польща від цього тільки виграла, тому що українцям не потрібно платити допомогу та інші соціальні блага давати.

Якщо на Заході такий же шлях пропонують і Білорусії, то це шлях в нікуди. Це шлях саморуйнування. При цьому очевидно, що Мінську необхідно як можна швидше відновлювати відносини з ЄС, розвивати і поглиблювати їх. Але я не бачу, щоб це відбувалося.

«СП»: — Поясніть…

— Головним інвестором республіки залишається Російська Федерація. Чергу з європейських інвесторів в Білорусію не варто. Тому що там є певні політичні ризики і ризики економічного характеру.

Так, з Лукашенком зняли заборону на в’їзд в європейські країни. Але часто він їздить туди? Йому, ніби як, сказали, що можна приїжджати. Але його там ніхто не чекає. Це теж важливо розуміти.

«СП»: — наступного тижня, 18 липня, Володимир Путін і Олександр Лукашенко зустрінуться в Петербурзі, щоб, як раніше було заявлено, обговорити інтеграційні процеси. Чи варто очікувати якогось прориву від цих переговорів?

— Власне, зустріч лідерів Росії і Білорусії приурочена до Форуму регіонів двох країн, який пройде в Північній столиці. Але я думаю, концептуально на ній обговорюватиметься майбутнє Союзної держави.

У цьому році виповнилося 20 років з дня підписання Договору про створення Союзної держави. Є очікування лідерів щодо того, що і як буде розвиватися. Але є і серйозні моменти, в тому числі — політичні та економічні, які вони повинні обговорити.

Так що, безумовно, ця зустріч буде корисною. Але результати її ми побачимо через кілька місяців, коли буде, нарешті, підписана «дорожня карта» про розвиток Союзної держави. І коли будуть визначені контури подальшого майбутнього двох країн.

Думаю, що якраз ці питання президенти будуть обговорювати між собою. При цьому помітно, що Лукашенко вже вкрай незадоволений тими пропозиціями, які представила міжурядова робоча група. Тому розмова у них, по всій видимості, буде складний.