Анатомія чуток: вибух на полігоні пов’язаний з суперзброєю Путіна?

Анатомия слухов: взрыв на полигоне связан с супероружием Путина?

Москвичів налякали не тільки ураганом, що насувався і вимиканням федерального телебачення, але й невдалими військовими випробуваннями.

На минулому тижні слухмейкеры радували публіку роздумами про таємниче ПП на військовій базі в Архангельській області, відключенні телетрансляції у Москві, спробі арешту колишнього президента Киргизії Атамбаєва і можливе фінансування Москвою партії італійського прем’єр-міністра.

Йод для жителів російської Півночі

На військовому полігоні «Ненокса» близько Северодвинск, що щось вибухнуло, дві людини загинули, ще як мінімум 15 поранені. Міноборони дуже скупо повідомило, що постраждалі доставлені в лікарню, ніяких шкідливих викидів в атмосфері не виявлено, радіаційний фон у нормі. Проте в соцмережах, на інтернет-форумах і в різноманітних телеграм-каналах обговорюють, чому тоді постраждалих при аварії на випробуваннях зустрічали люди в костюмах хімзахисту, чому жителі Архангельська області місцями фіксують значне, в рази, перевищення радіаційного фону і навіть у Москві на численних батьківських форумах обговорюють випадки нібито закриття парків і незрозумілою активності МНС у столиці.

Інакше кажучи, закритість інформації і традиційна російська звичка не вірити заспокійливим повідомленнями влади спровокувала паніку. У тому ж Архангельську, як повідомляють місцеві ЗМІ, жителі сміли з аптек весь йод, явно побоюючись радіаційної загрози.

Відповідно головною темою стає обговорення питання: що взагалі там вибухнуло? На місцевих форумах висуваються дві теорії — рідинна реактивна ракетна установка (про яку в підсумку почали говорити і самі військові), яка в теорії може бути з атомною боєголовкою (хоча неймовірно, щоб вона була на випробуваннях), або зовсім ядерний ракетний двигун. І те, і інше анонсував з допомогою «мультиків» під час свого послання Федеральним зборам Володимир Путін в 2018 році напередодні президентських виборів. І населення чудово це пам’ятає.

Відповідно, з’явилися чутки і про можливу іноземній диверсії проти новітнього російського озброєння. У цьому контексті влада, напевно, могли б використовувати цю історію заради залякування і мобілізації населення. Але вірогідність цього невелика, тому що в цілому, що б там в реальності ні вибухнуло, перші чутки демонструють відсутність довіри до влади. Росіянам немає потреби дивитися серіал «Чорнобиль», щоб дізнатися, що в разі техногенної аварії чиновники напевно просто інстинктивно утаят інформацію і розкажуть про те, що трапилося, тільки коли наслідки НП будуть ліквідовані або ситуація повністю вийде з-під контролю.

Згаслий екран телевізора

До розмов про радіацію можна додати і чутки про те, що влада Росії нібито готуються до відключення телевізійного сигналу. З політичної точки зору, це повний абсурд, тому що телебачення і так знаходиться під повним державним контролем. Відключати його — значить позбавляти себе можливості пропагандистського впливу на маси. Проте саме такі чутки пішли після того, як у Москві раптово перервалася трансляція федеральних телеканалів.

За офіційною інформацією, мовлення автоматично заблокував модуль оповіщення про надзвичайні ситуації на підставі угоди між МНС і РТРС (російська теле-радіомережа). Згідно з нормативами, повідомлення про небезпеку має бути виведено в ефір три рази з інтервалом в одну годину, що і було зроблено. І ось після того, як МНС попередило населення про насування урагані, відбулося спрацювання модуля безпеки, який заблокував роботу частині передавального обладнання. У підсумку федеральні канали в ефір в автоматичному режимі не повернулися.

Ось це населення і прийняло за «навчання» по відключенню телебачення. І на тлі постійних розмов про відключення чого-небудь, аж до можливості створення «суверенної Інтернету», саме таке сприйняття з боку телеглядачів «пропажі» федеральних каналів цілком зрозуміло.

Нова революція в Бішкеку?

Прем’єр РФ Дмитро Медведєв прилетів до Киргизії, де протистояння колишнього і нинішнього президентів країни вже призвело до загибелі людей і може спровокувати масові заворушення. Принаймні, в Бішкеку в останні дні багато підприємців закривали свої магазини, побоюючись звичайних для країни в таких випадках погромів, якими традиційно закінчуються навали на столицю сільських жителів.

Між тим Росія активно цікавиться тим, що відбувається в Киргизії і, не виключено, впливає на ці процеси. Анонімні телеграм-канали відзначають, хто з російських публічних фігур став на бік екс-президента Алмазбека Атамбаєва, а хто скоріше підтримує чинного главу держави Сооронбая Жеенбекова. Адже тут промовчати — це однозначно підтримати операцію з арешту колишнього глави держави.

До речі, затримати його силовим шляхом не вдалося навіть киргизькому спецназу. Один співробітник спецслужб загинув, а начальник місцевої поліції потрапив у лікарню у стані коми. Вдалося заарештувати Атамбаєва тільки після добровільної явки. Ходять чутки, що він вирішив здатися лише після кількох дзвінків до Москви: нібито голові Служби зовнішньої розвідки Сергія Наришкіна, який раніше начебто неофіційно курирував «киргизьку тему», а також прем’єру Дмитру Медведєву, який саме готувався вирушити в Бішкек. Що стосується президента Володимира Путіна, то ходять чутки, що додзвонитися йому Атамбаєв, який нещодавно відвідав російську столицю, на цей раз не зміг.

Звучать дуже різні версії, що пояснюють те, що відбувається. Хтось з російських коментаторів, начебто Микити Ісаєва, поширює чутки про те, що події в Киргизії пов’язані з американо-китайським протистоянням. Ці дві країни традиційно мають, як і Росія, сильні позиції в Бішкеку, а КНР того ж є найбільшим кредитором киргизької влади. Деякі російські експерти взагалі марять можливим приєднанням Киргизії до РФ, не сильно замислюючись, наскільки це політично й економічно реально. Крім того, говорять про боротьбу за канали наркотрафіку, які проходять через Киргизію, або звичайною контрабанди на кордоні з Китаєм.

Незалежно від того, яке пояснення причин того, що відбувається ближче до правди, очевидно, що Росія дійсно впливає на киргизькі події. Можливо навіть, що різні «вежі» Кремля, тобто різні владні клани грають в інтересах різних місцевих акторів — одні на боці Жеенбекова, а інші — Атамбаєва. І з цієї точки зору Киргизія і так пов’язана з Москвою не менше, ніж інші її регіони.

Пригоди італійців в Росії

Знову спливла на початку серпня і тема фінансування Росією італійських правих. Вона обговорювалася ще взимку, коли з’явилися нові публікації про те, як Москва нібито обіцяла італійцям допомогу у вигляді не цілком законної операції з продажу нафти, щоб потім частину грошей перевести на рахунки партії «Ліга», якою керує нинішній італійський віце-прем’єр Маттео Сальвіні. Тоді ж італійська прокуратура почала розслідування цієї історії. У червні—липні тема знову спливла, в тому числі, в зв’язку з арештом деяких італійських екстремістів, які десь роздобули радянську ракету класу ” повітря-повітря і нібито намагалися її продати.

Тепер от видання The Insider з’ясувало, що помічник прем’єра Сальвини, італійський політик Джанлука Савоини не менше 14 разів літав в Росію тільки в 2018 році. Сам він каже, що привозив звідти тільки сувеніри та «Машу і ведмедя» для доньки. Проте журналісти вважають, що в його багажі могли бути і гроші. Хоча б два рази Савоини повертався з Москви приватними літаками, і, згідно публікації, його вже ловили на отриманні великих сум готівкою. Журналісти прямо натякають, що так могло бути і під час поїздок до Росії.

Чутки про те, що Кремль фінансує європейських правих, ходять вже давно, хоча доведений випадок фінансування досі тільки один — це кредит, наданий французької партії «Національний фронт», лідером якої є Марін Ле Пен. Інших історій було багато, але навіть до суду жодної справи так і не дійшло, і всі приклади вважаються недоведеними.

Власне, і поїздки Савоини в Москву самі по собі нічого не доводять. Хоча на користь цієї версії може говорити той факт, що на виборах в Європарламент саме італійські вкрай праві фінансували загальну рекламну кампанію, в тому числі союзників партії «Ліга» з Чехії, Франції, Естонії та Німеччини, і навряд чи робили це на власні кошти, яких у них в такій кількості начебто і немає.

Однак до закінчення розслідування італійських правоохоронних органів ці підозри також залишаться лише чутками і не більше. І впевнено говорити про фінансування Москвою європейських вкрай правих раніше ніхто не зможе.