Ян Валетов: «Донбас – все. Крим – усі»

Скажу малоприємну, але абсолютно очевидну для мене річ. В принципі, можна обмежитися чотирма словами.

Про це пише сьогодні в блозі «Оглядач» відомий письменник і публіцист Ян Валетов.

Донбас — все. Крим — все.

Звучить непатріотично, але ми ж з вами не будемо приносити в жертву патріотизму реальний стан речей? Правда?

Я терпіти не можу говорити «я ж казав», але, по факту, ще п’ять років тому було абсолютно очевидно, що за кілька років окупації на Територіях підросте покоління, для якого ми — вороги, Україна — агресор, і т. д.

З тієї сторони лінії розмежування Задзеркалля, населений народом Донбасу, що складається з двох народів — донецької та луганської. Я, коли пишу, сам не вірю написаному. І смішно, і сумно. І страшно.

Страшно, тому, що процес триває. І ми на нього ніякого впливу за п’ять років не мали і мати не могли. Російська преса, російське телебачення, російське зброю, російські добровольці, російські інструктори, підрозділи російської армії, російська валюта…

Якщо це не окупація, то я — Махатма Ганді.

П’ять років окупації, до якої велика частина населення лояльна. Нелояльная частина населення або виїхала, або ризикує потрапити «на підвал». Школярі, яким паскудять в голову п’ять років. П’ять років — це з 6-го класу 11-й! Якого результату ми чекали?

Захоплена частина Донбасу може бути повернута лише в результаті військових дій. Мирна інтеграція, ІМХО, неможлива. Військова пов’язана з численними жертвами з обох сторін. Безсумнівно, з відходом російських військ і припиненням допомоги РФ (країна-агресор — згідно із Законом України від 20.02.18)сепаратистам, це розв’язувана військова завдання, але проблема в тому, що Росія з Донбасу не піде. Відповідати за військові злочини ніхто не хоче, Донбас потрібен, як громовідвід для анексії Криму і для створення постійної зони напруженості для України. Не в інтересах РФ віддавати награбоване. Ось всунути їх в Україні, як автономні — це саме воно.

Читайте також:   Діти вбитого журналіста Хашогджі отримали нерухомість та гроші від влади Саудівської Аравії, – ЗМІ

Зберегти політичний вплив, змусивши Україну фінансувати сепаратистські анклави — це саме воно. Тим більше, що токсичність Територій може завдати Україні непоправної шкоди. Там вже нема кого рятувати, якщо говорити глобально.

Вибачте, я вважаю, що мирного вирішення донбаської проблеми немає, а військове рішення на даний момент неможливо, а в майбутньому — неприйнятно. Вибачте мене ті, хто все ще залишився по той бік, але я не став би давати вам помилкову надію. Розведення військ, миротворці по лінії розмежування. Придністровський варіант — нічого іншого не бачу. І дай нам Бог дожити до хорватського варіанту!

Тепер про Крим.

Знову рекомендую подивитися в очі реальності.

Міст проблеми туризму вирішив. У Криму повно людей, машин, наметників. Так, це бідний турист, він готує на пальнику або на кухні, не ходить по кафе і ресторанах, какає в полі… але він є.

Тарханкут забитий, Судак — забитий…

Я вважаю, що і в Ялті, Алушті, Алупці теж все непогано. І з відкриттям ЗАЛІЗНИЧНОГО сполучення буде ще краще. Вкрадений кінь обійшовся Росії дорогувато, але повертати коня ніхто не збирається. І не збереться.

Скажу пошепки: наша надія на зростаюче невдоволення кримчан неспроможна. Так, вони скриплять від нових порядків, матюкають Путіна, податківців, паркани біля моря, але сезон є сезон… нікуди не подінуться.

Повернення Криму військовим шляхом я не розглядаю. У мене є, звичайно, фантастичні романи, але я не настільки фантаст.

І мирного шляху не бачу. Зовсім не бачу.

Бачу проблему на десятиліття. Для мого покоління — назавжди. Так і далі не уявляю собі зміни ситуації.

Якщо шукати аналог — це Кіпр . Багаторічна окупація, до якої всі звикли.

Читайте також:   У ситуаційної кімнаті АП не було серверів, – Шимків

Тисячі наших співвітчизників їздять і продовжать їздити в Крим, поступово їх буде все більше. Боліти перестане, а море — ось воно, поруч. Звично, мовного бар’єру немає. Межа цілком прохідна.

Ні, на офіційному рівні — я не бачу ані найменшої можливості для будь-якого з президентів змиритися і визнати втрату Криму. Але я не президент, я просто письменник і блогер: Крим для України втрачений назавжди. Це боляче вимовити і важко усвідомити, але реальність взагалі малоприємна річ.

Ми повинні залишатися на колишньої політичної позиції. Ми втратили значну частину території і агресії повинен нести за це відповідальність, але…

Я, в приципах, все сказав.

Мені було сумно писати про це, але, я впевнений, що це необхідно сказати вголос.

Треба бути реалістами. Політики говорять те, що повинні говорити. Нам простіше.

Міркування і висновки Яна Валетова цілком зрозумілі і логічні. Проте він чомусь не став продовжувати вибудувану їм логічний ланцюжок далі.

Її продовження (кінцівка) полягає в тому, що якщо Україні не тільки не потрібно, але навіть шкідливо повернення населення окупованих вже п’ять років Криму та частини Донбасу, то варто взагалі тоді намагатися повертати ці території?.. Тим більше, що в Україні все більше обезлюднює територій на підконтрольній частини — тисячі вимерлих сіл, сотні майже вимерлих невеликих міст і цей процес лише прискорюється…

Але, звичайно, цей висновок вимовляти ще страшніше…

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *