Правда про Новочеркаському розстріл 1962 року

Правда о Новочеркасском расстреле 1962 года

Любителі СРСР дуже часто люблять повторювати, мовляв, погано жилося в СРСР тільки усіляким “нетрудовым елементами” і ледарям, а ось робітникам і селянам жилося дуже добре, що в цій країні вони користувалися всіма правами і привілеями. Слово робочого людини було законом, до нього прислухався навіть найвище керівництво. Коли заговариваешь з такими співрозмовниками про Новочеркаському розстріл 1962 року, то виявляється, що вони про нього нічого не знають, або знають, але не хочуть говорити, або відповідають в стилі “а в Америці Абама негрів лінчує!”.

Новочеркаську в 1962 році — це приклад боротьби звичайних людей за свої права, яка закінчилася трагедією. По-моєму, цей випадок похитнув легітимність радянської влади навіть в очах її затятих адептів — адже вони часто любили повторювати, що на відміну від “царської Росії з безправними робочими” в СРСР їх права поважаються. Виходить, що революція нічого не змінила — залишилася і бідність, і безправ’я, і розстріли демонстрацій.

Під катом — розповідь про новочерскасской трагедії, що сталася в 1962 році. Заходьте під кат, там цікаво. Ну і додаватися в друзі не забувайте)

З чого все почалося в Новочеркаську?

Для більш повного розуміння того, що сталося в Новочеркаську, давайте для початку подивимося на загальну ситуацію в країні. До шестидесятих років у СРСР виникла важка економічна ситуація із-за чергової підтримки і спонсорування прорадянських режимів в далеких країнах (іноземні обідранці в черговий раз виявилися дорожчими власних громадян), до того ж за гонки озброєнь сильно постраждала споживча галузь — Союзу навіть довелося закуповувати зерно за кордоном. У магазинів стали рости довгі черги.

З-за поганої економічної ситуації влада Новочеркаська вирішили переглянути розцінки оплати праці на Новочеркаському електровозобудівному заводі — розцінки були знижені на 30-35%, це сталося пізньої навесні 1962 року. За кілька місяців до цього, взимку 1962 року були збільшені і норми виробітку. А 1 червня по радіо було оголошено про “тимчасове” підвищення цін на м’ясо, молоко та інші продукти. Повідомлення шокувало всю країну, а робочих Новочеркаська поставило на межу злиднів — це місто і до цього був небагатим, в магазинах були порожні прилавки, багато робочі жили в бараках, а ті, хто знімав кімнату — витрачав на це третина зарплати.

1 червня 1962 року перед зміною робітники прийшли на мітинг проти підвищення цін, в ході якого директор заводу Курочкін, побачивши торговку з пиріжками, кинув необережну фразу — “Не вистачає на м’ясо — їжте пиріжки з лівером”, чим викликав загальне обурення, після чого робітники оголосили загальний страйк. Одна з груп робітників включила заводський гудок. Стали з’являтися плакати “М’ясо, масло, підвищення зарплати”, “Нам потрібні квартири”.

Правда о Новочеркасском расстреле 1962 года

Як більшовики розстрілювали протестувальників.

У ніч на 2 червня в місто були стягнуті війська МВС і КДБ, до лав протестувальників стали впроваджувати “співробітників в штатському”. 2 червня, коли заводська територія вже не вміщала всіх протестуючих, мітинг продовжився на центральній площі міста, біля обкому ЦК КПРС. До цього часу місто було оточено військами, територію заводу також був оточений армією. Від армії надійшло вимога — вийти на роботу, на що робітники відповіли — нехай працює армія, яка захопила завод.

Ось так згадують ті події місцеві художники:

Правда о Новочеркасском расстреле 1962 года

В будинку міськадміністрації було повно солдатів — як пишуть місцеві, всі солдати були кавказьких національностей, тому що влада боялися, що росіяни можуть підтримати повсталих. Під час сварки з демонстрантами один з солдатів розбив скло і вдарив прикладом жінку — після чого натовп ринув в будівлю і захопив будівлю міськкому. Розпочався мітинг, під час якого повідомили, що вночі й вранці в місті проводились арешти, багатьох заарештованих били. На площі перед людьми з’явилося оточення солдатів — один з командирів вийшов до людей і оголосив, що отримав наказ стріляти в натовп, а потім застрелився.

Але вогонь був все ж відкрито — як встановило розслідування, проведене в 90-ті роки, стріляли по натовпу не солдати. На дахах в центрі міста сиділо 10 снайперів і було встановлено 2 кулемета — імовірно з числа внутрішній військ і КДБ. Достеменно відомо, що напередодні трагедії в готель “Дон” приїхали “музиканти” у кількості 27 осіб, яких разом з “диригентом” негайно поселили у вказаних номерах, попередньо выселилив проживали там постояльців. Це дуже схоже на розстріл київського Майдану в лютому 2014 року…

Чим все закінчилося?

В результаті вогню людей загинуло 26 і було поранено 87 чоловік — і це тільки за “офіційними” даними, які явно врахували далеко не всіх. Вся площа була залита кров’ю. Загиблих ховали таємно і в різних місцях, безліч учасників демонстрації пройшли через табори і в’язниці. Ці люди не протестували проти радянської влади — вони просто хотіли справедливості та гідного життя, за що і були знищені.

На наступний день, залишивши марні спроби відмити бурі плями крові з асфальту, влада просто заасфальтували площа. В той же день ввечері на цій же площі влада міста влаштували танці для молоді, щоб та змогла відігнати від себе чужі думки”…

Напишіть в коментарях, що ви думаєте про ці події.