“Путін міг би стати аятолою, як в Ірані”

"Путин мог бы стать аятоллой, как в Иране"

Сьогодні Володимир Путін переживає важкі часи, вважає Юліус фон Фрайтаг-Лорингховен, керівник московського бюро Фонду Фрідріха Науманна. В інтерв’ю німецькому виданню Frankfurter Allgemeine Zeitung він говорить про тиск на протестувальників з боку апарату держбезпеки, недовіру Путіна – і сценарії розвитку подій після 2024 року.

“Знову і знову підкреслюється, що Путін все ще користується великою підтримкою серед населення, але і Путін, і апарат держбезпеки, здається, взагалі не вірять цим опитуванням. У минулому році показники схвалення його політики різко впали більш ніж на 20%. Режим знає, що ті 60%, які формально висловлюють схвалення, не є його міцними прихильниками. Особливо багато критики чути у великих містах, насамперед у Москві. Режим дуже нервує. Останні п’ять років ознаменувалися економічним спадом, реальні доходи впали. Порядок денний режиму не спрямована на реформи й у нього немає ніякої відповіді на соціальні та економічні проблеми. У такій ситуації їм здається необхідним закрутити гайки апарату держбезпеки. (…) Ідея про те, що фактично підпорядкованої панівної ідеології міській Думі можуть знову з’явитися незгодні, здається, надзвичайно налякала Путіна і його прихильників. Тому вони спробували припинити протест на корені”, – прокоментував експерт недавні демонстрації в Москві.

“Ще Черчілль вважав, що політика в Росії схожа на сутичку бульдогів під килимом. Відомо, що ведеться сильна боротьба, і буде видно, хто стане переможцем. Але те, що відбувається за лаштунками, залишається невідомим. Безсумнівно, що Путін – це людина, яка тримає в своїх руках кермо влади. Росія формально є демократією з парламентом, сильним президентом, конституцією і основними правами громадян. Але за формальною демократією стоїть свого роду феодальне держава, подтачиваемое особистими відносинами. (…) Вирішальне значення має не інституційна роль, що належить кому-небудь, а відносини з Володимиром Путіним. В залежності від цих відносин можна отримати можливість здійснювати владу, мати доступ до державним і приватним ресурсів, отримувати держзамовлення. Демократична конституція – це декорація, і на систему наводить жах те, що протестувальники зачіпають її”, – зазначив Фрайтаг-Лорингховен.

“Путін настільки не довіряє своєму оточенню, що він може передати кермо правління тільки людині, що володіє владою для того, щоб гарантувати йому безпеку. Так само, як він зробив це для сім’ї Єльцина, захистивши її від кримінального переслідування. Але той, хто може йому це гарантувати, одночасно є і тим, хто може відправити його у в’язницю. Здається, з-за свого власного недовіри Путін здатний поступитися владою, – вважає експерт. – Чи він піде в 2024 році, залишається абсолютно незрозумілим”.

“Щоб довше залишитися на своїй посаді, він міг би змінити конституцію, але більш імовірно, що він перерозподілить ролі в державі і стане, наприклад, впливовим головою Ради безпеки. Він міг би забрати в уряду повноваження щодо забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки, передати їх Раді безпеки та наділити його правом вето. Тоді Путін став кимось на кшталт аятолли в Ірані”, – зазначив Фрайтаг-Лорингховен.

“Варто задатися питанням: наскільки стабільна країна, залежна від однієї-єдиної людини? Влітку 2015 року Путін раптом пропав, протягом тижня не було жодних повідомлень про нього. Це викликало бурхливі домисли про те, що він хворий чи помер. Журналісти впали в паніку, писали про крах країни, взяття влади силовиками та можливої громадянської війни. Росія, – констатував експерт, – більш нестабільна, ніж здається”.

Джерело: Frankfurter Allgemeine