У списках не значаться. Що не так з переліком виданих Росії обміну

В списках не значатся. Что не так с перечнем выданных России по обмену

Після великого обміну в’язнями, що відбувся 7 вересня, практично весь день не було інформації про передані Росії Україною затриманих і засуджених. Тільки посольство Росії в Києві опублікувало групову фотографію, але на ній – очевидно, далеко не всі звільнені з обміну (24 людини із заявлених раніше 35). Більше того, досі немає офіційного списку переданих Росії. Все, що можна виявити в російських та українських ЗМІ, – це списки, які публікують різні видання, посилаючись на свої джерела, а імена і прізвища звільнених у них збігаються лише частково.

Зовсім інша ситуація – з українськими громадянами, повернутими додому. Їх імена і прізвища опублікував Офіс президента України Володимира Зеленського ще 7 вересня.

Список “Української правди”

Деякі російські ЗМІ в день обміну у форматі “35 на 35” посилалися на список, опублікований увечері в суботу “Українською правдою”. Це видання пише, що він був складений за даними власних джерел, проте, як вдалося з’ясувати “Радіо Свобода”, містить неточні дані. У ньому в числі 35 звільнених вказані люди, передані Росії раніше або перебувають у списках на обмін, але не потрапили в нинішній.

Серед них – Ганна Дубенко, колишня військовослужбовець 54-ї бригади ЗСУ, яка була затримана за підозрою в шпигунстві і звільнена з обміну в 2017 році. На цьому відео, знятому в бахмутському СІЗО (місто до 2016 року називався Артемівськ), вона розповідає про містяться в тому ж СІЗО росіян – Руслані Гаджиеве (танкіст, який воював на боці “ЛНР” і потрапив в полон під час боїв за Дебальцеве, який був засуджений на 15 років позбавлення волі і якого виключили зі списку перед суботнім обміном), Ігоря Кимаковском (його ім’я фігурує в списках ув’язнених, переданих 7 вересня Росії) і людині з позивним “Якут” (у травні минулого року уродженець республіки Саха добровільно здався бахмутської поліції, що дозволяє уникнути кримінальної відповідальності за участь у незаконних збройних формуваннях, якими в Україні визнані “армія” і “поліція” сепаратистів).

Далі в неточних списках є ім’я Андрія Третьякова. Мова йде про крымчанине, затриманого в 2017 році в Авдіївці. Його підозрюють в коректуванні вогню для проросійських сепаратистів в Донбасі. Інформації про його звільнення у відкритих джерелах немає. Очевидно, він досі перебуває під слідством у Києві. Ще одне ім’я – це Коверник Сергій 1978 року народження. Людину з таким ім’ям і прізвищем немає навіть в українській інформаційній базі “Миротворець”, яка публікує інформацію з відкритих джерел про людей, які брали участь у анексії Криму або співробітничали з самопроголошеними “республіками” Донбасу. Про те, що Коверник нібито був звільнений раніше, писали деякі ЗМІ, проте підтвердження цієї інформації знайти не вдалося.

Список сайту “Україна.ру”

Свій список опублікував сайт Ukraina.ru (це видання сьогодні має відношення до державного російському МІА “Росія сьогодні”, але створене воно було на базі “ Украина”, яким керував звільнений Кирило Вишинський. Українські ЗМІ пов’язують його з кумом Путіна Віктором Медведчуком). У ньому – теж 35 прізвищ, але серед них є люди, про яких раніше не писали великі ЗМІ, а отже, про них немає інформації, крім тієї, яку Радіо Свобода вдалося знайти в соцмережах або у відкритих джерелах, користуючись даними про містах, звідки вони родом, а також про дату народження. Згадані вище люди зі списку “Української правди” в цьому списку не згадуються.

Олександр Сергійович Тарасенко, 10 липня 1970 року

У соціальних мережах Радіо Свобода вдалося знайти лише одного Олександра Тарасенко, яка народилася в цей день. Це 49-річний харків’янин, у своєму обліковому записі в мережі “Однокласники” (другий аккаунт, третій аккаунт) він вважає “класними” записи спільноти “Антимайдан”, фотографії дітей в радянській військовій формі з георгіївськими стрічками, шаржі та критичні записи про колишнього президента України Петра Порошенка, а також ностальгічні пости про життя в СРСР. Серед друзів Тарасенко є, наприклад, людина під псевдонімом “позивний-Білуга Білий” з “ввічливою людиною” на аватарі і інші люди з псевдонімами і фотографіями, що натякають на військову службу в “ДНР”.

Судячи по сторінці Тарасенко у “ВКонтакте”, в кінці 1980-х він служив у частині ППО в НДР у складі радянської Західної групи військ, після цього працював закрійником на швейному виробництві, причому остання згадка про роботу Тарасенко на швейній фабриці відноситься до 2016 року. В інтернеті можна також виявити кілька профілів Тарасенко на різних сайтах знайомств. У нього є син на ім’я Владислав. Радіо Свобода відправило повідомлення кільком друзям Тарасенко в соціальних мережах, до моменту публікації цього матеріалу ніхто з них не відповів.

Руда Ольга Володимирівна, 27 липня 1972 року

В “Однокласниках” є один профіль Ольги Рудою з такою датою народження. Він практично порожній, але в ньому можна знайти інформацію про місце народження Ольги – це місто Лисичанськ. Навесні 2014 року Лисичанськ і сусідній Сєвєродонецьк були надовго захоплені проросійськими сепаратистами “ЛНР”, проте в липні повернулися під контроль української армії. Завдяки відомим місцем народження нам вдалося знайти і профіль Ольги Рудою у “ВКонтакте”. У ньому є фотографія Ольги, яка сидить на березі річки з шашликом. На спинці стільця, на якому вона сидить, – светр з символікою “Партії регіонів” Віктора Януковича, випущений в якості агітаційної продукції до парламентських виборів 2012 року.

 

Єдиний запис на стіні Рудою – це перепост ролика проросійського українського блогера Анатолія Шарія. Ролик висміює українських солдатів, витягують з річки Сіверський Донець наполовину потонув військова вантажівка. В друзях у неї – всього дві людини. Вони не відповіли на запитання Радіо Свобода про те, як Ольга Руда виявилася в списках на обмін і за що вона була затримана українськими властями перед тим, як потрапити в ці списки. Останні пости Рудою в соціальних мережах написані в липні 2015 року.

Єрьомін Микола Миколайович, 22.08.1961

Ще один переданий Росії громадянин України має тісні зв’язки з одним із лідерів української партії Медведчука “Опозиційна платформа – За життя” Юрієм Бойком, який нині є депутатом Верховної ради України. Йдеться про жителя міста Рубіжне, зараз знаходиться на підконтрольній Києву території Луганської області України. Фотографії Єрьоміна досі можна знайти на офіційному сайті міськради Рубіжного. У листопаді 2015 року він був головою Рубіжанської міської виборчої комісії.

На цій фотографії він сидить, схиливши голову, в правій крайній частині знімка:

В списках не значатся. Что не так с перечнем выданных России по обмену

Єрьоміна обрали головою міської виборчої комісії невипадково: він був тісно пов’язаний з партією “Опозиційний блок” (її теж очолював Юрій Бойко – до того моменту, поки в листопаді минулого року не була створена партія “Опозиційна платформа – За життя”). На муніципальних виборах 2015 року – перших після Евромайдана – “Опозиційний блок” отримав 25 з 34 місць у місцевій міськраді.

Про те, що Єрьомін перебуває в ув’язненні, ЗМІ раніше не повідомляли. Інформацію про нього вдалося знайти, вказавши його рідне місто і партію, до якої він мав відношення до арешту. Очевидно, Єрьомін був затриманий після того, як повалив на підлогу і, найімовірніше, побив 80-річного Кислова Н.А., ветерана хімічного заводу “Зоря”, розташованого в місті Рубіжне. Інформація про це до цих пір є на одному з міських сайтів. Побиття було реакцією на бажання Кислова поговорити з Бойка (він був генеральним директором “Зорі” з 1981 по 1999 рік) про пам’ятних заходах, які щороку організовують колишні співробітники підприємства в пам’ять про загиблих і постраждалих в результаті кількох вибухів, що сталися на заводі в радянський час, так і в 90-х роках, після здобуття Україною незалежності.

Ще одна особливість цього списку – в ньому зазначені 13, а не 12 осіб, як у інших ЗМІ, навпроти яких стоїть уточнення, що йдеться про громадян Росії.

Половина з цих людей одночасно мають або мали в нещодавньому минулому українське громадянство. Це і глава “ Украина” Кирило Вишинський, уродженець Дніпра, у якого є український і російський паспорт; і троє кримчан, звинувачених у дезертирство і зраду присяги: Тарас Синичак (підполковник Збройних сил України), колишні українські військовослужбовці Максим Одинцов та Олександр Баранов, затримані на адміністративному кордоні Криму в листопаді 2016 року, куди вони приїхали, щоб отримати українські документи; і Володимир Галичий, депутат міськради Севастополя, проголосував за проведення “референдуму” у Криму; і уродженець Севастополя Сергій Гнатьев, нападник у Києві з ножем на бійця добровольчого з’єднання ОУН, який воював в Донбасі. Росії була передана і подружня пара: Ольга Ковалис, жителька Маріуполя, мала український паспорт, і росіянин Павло Чорних, заарештованих в квітні 2015 року і звинувачені в передачі інформації про пересування українських військових.

Крім Чорних списку із 35 прізвищ є всього шість громадян Росії. Четверо з них – Віктор Агєєв, Сергій Єгоров (фігурує в списках на сайтах “Україна.ру” і Censor.net), Аркадій Рідких і Олексій Седиков – воювали на стороні самопроголошеної “ДНР”; Ігор Кімаковський, звинувачений у шпигунстві, затриманий у 2015 році на тимчасове пропускному пункті в Донбасі, а Євген Мефедов звинувачений в організації провокації під час зіткнень в Одесі в травні 2014 року, коли в результаті пожежі, що почалася в Будинку профспілок, загинули 48 людей.

Інші списки

Свій список опублікувало і українське видання Censor.net. У ньому серед інших прізвищ є і ім’я Олега Хоменка, який не був помічений у співпраці з проросійськими сепаратистами Донбасу, ні в участі у анексії Криму. Відомо лише, що він кілька десятків разів перетинав лінію розмежування, якщо, звичайно, це саме він, тому що в списку сайту Censor.net не вказано дати народження.

Також список переданих Росії Україною затриманих і засуджених опублікували близькі до сепаратистам ЗМІ. У ньому, зокрема, є ім’я Олексія Лазаренка, в минулому співробітника запорізького заводу “Мігремонт”, який був заарештований зовсім недавно – у серпні 2019 року – за звинуваченням у промисловому шпигунстві на користь Росії. Він вказаний тільки в списку на сайті “Україна.ру” та на сайті “Української правди”, але не в списку видання Censor.net. Також не у всіх списках є ім’я Андрія Костенко. Про те, хто ця людина, точної інформації немає. Нібито людина з таким же ім’ям воював на боці самопроголошених республік, однак не збігається його дата народження (18.09.1984).

Обидва ці списку не за всіма прізвищами схожі з іншими.

***

Цілком можливо, що серед опинилися в Росії з обміну людей були тільки ті 24 людини, які сфотографувалися на пам’ять в російському посольстві в Києві. Розкид в прізвищах та іменах свідчить про те, що відбувся обмін міг бути не 35 на 35, як писали ЗМІ напередодні, а 35 на 24. Можливо, це і є відповідь на питання, чому президент Росії Володимир Путін не приїхав зустрічати звільнених в аеропорт і чому з квітами там не було родичів, як це сталося в київському аеропорту, де зустрічали звільнених українців. “Коли у нас нормально до людей ставилися? Зі мною взагалі ніхто не зв’язувався, ніхто нічого мені не казав. Інформацію я дізнаюся з інтернету. Поки я перебуваю вдома, бо не знаю, в якій аеропорт їхати. Але, сподіваюся, скоро побачу сина” – так прокоментував газеті “Комсомольская правда” інформацію про звільнення сина Євгена його батько Ігор Мефедов.