Що відбувається в Укроборонпромі

Будь-яка зміна політичного ландшафту в Україні в числі іншого як правило призводить до заміни керівництва такого досить прибуткового державного концерну як «Укроборонпром». Не стали винятком і нові влади

 

Буквально днями було заявлено про те, що головою наглядової ради державного концерну став «старий-новий» реформатор Айварас Абромавічус. Зазначимо, що цей литовський бізнесмен вже пробував проводити реформи на посаді міністра економічного розвитку України. Тепер ось Зе-команда привернула його реформування оборонної галузі.

Вже у першому ж великому інтерв’ю для одного з українських ЗМІ Айварас розповів про своїх планах реформування галузі. Текст вийшов досить об’ємний і багато ініціативи литовця заслуговують окремого розгляду. Сьогодні ми зупинимося тільки на одному вельми спірне твердження: «В експорті зброї ми ставимо амбітну мету — зрости в п’ять разів до 2025 року».

З повною відповідальністю можна говорити про те, що така заява може зробити чиновник, який не володіє ситуацією. Адже за результатами 2018 р., судячи з доповіді Державної служби експортного контролю, наш військовий експорт знаходиться на одному з найнижчих рівнів за останні роки. Причому це стосується як у кількісних, так і якісних показників. Так, якщо в кращі довоєнні часи обсяги експорту становили близько $1 млрд в рік, то в 2017-2018 роках експорт товарів і послуг військового призначення по лінії спецекспортерів скоротився за деякими даними до $600 млн.

І для цього є об’єктивні причини. Після весни 2014 року — анексії Криму і початку антитерористичної операції на Донеччині — ситуація в Україні з експортом зброї кардинально змінилася.

По-перше, було прийнято політично правильне рішення про припинення співпраці з військовою галуззю Російською Федерацією, що спочатку призвело до зупинки цілого ряду програм спільного виробництва.

Читайте також:   "Укрзалізниця" запустила поїзд із Києва до Болгарії за 100 євро

По-друге, армії терміново знадобилося зброю і багато, а тому всі можливості військової промисловості були мобілізовані для вирішення внутрішніх проблем. А вони виявилися не безмежними — у підсумку така різка переорієнтація викликала тимчасове припинення експортних контрактів.

Хоча за останні пару років ситуація дещо вирівнялася, проте її перспективи вельми туманні. Так, тільки в 2018 р. з великим скрипом (тут серйозні проблеми виникли з російськими комплектуючими) був закритий тайський контракт на поставку 49 танків «Оплот». Причому крім останніх 13 танків були відправлені і дві броньовані ремонтно-евакуаційні машини.

Майже єдиною експортною позицією на сьогодні залишається продаж протитанкових керованих ракет КБ «Луч». Комплекси «Скіф», «Стугна», «Корсар» і ракети до них є вкрай затребуваними на світовому ринку і експортуються сотнями штук. Загальні обсяги невідомі, проте лише Саудівській Аравії в 2018 р. були відвантажені 950 протитанкових керованих ракет. До речі, і в 2019 р. туди ж пішли як мінімум 140 ПТРК «Скіф» і «Корсар» і 840 ПТКР на $58 млн.

Традиційною статтею доходу останнім часом стали поставки за кордон антикварної зброї — насамперед гвинтівок Мосіна царського і радянського виробництва для цивільного ринку. Благо на складах їх залишилося більше ніж достатньо. У числі основних покупців за документами Туреччина і США.

Цікавий момент з поставками в США 177 великокаліберних кулеметів. Так як інших кулеметів у нас немає, то мова може йти тільки про 12,7-мм ДШК. І по всій видимості купували їх американці явно не для себе.

У цілому нинішня ситуація з військовим експортом виглядає скажімо так неоднозначно. З одного боку, є окремі галузі, де Україна може гідно конкурувати з тією ж Росією чи Заходом. Яскравий приклад — Близький Схід і Туреччина. Але з іншого ринок потроху схлопывается — в Європі нас явно не чекають (навіть з проектами модернізації зброї радянського зразка, яке поки ще є на озброєнні «молодих європейців»), азіатський ринок ми потроху втрачаємо, так як китайці вже щосили реалізують наші технології, за безцінь скупили на початку 1990-х рр. За Африку і говорити не доводиться — грошей там ніколи не було і немає.

Читайте також:   Настане Армагеддон: Тимошенко закликала українців об'єднатися

В цих умовах багато чого буде залежати тільки від спритності менеджерів «Укроборонпрому», однак різка зміна пріоритетів і прихід «варягів» завжди вкрай погано позначається на загальних показниках — вже перші кілька років точно. Є у Абромавичуса своя команда професіоналів саме в сфері військових технологій і експортно-імпортних операцій в такий «ніжною» сфері, як оборонна — велике питання. Судячи з його попереднього досвіду — відповідь швидше негативний.

З іншого боку, цілком може виявитися, що військовий експорт зрештою зросте, але заслуги «Укроборонпрому» в цьому не буде. Вже зараз невеликі приватні компанії військового сектору поступово отримують можливість виходу на зовнішні ринки без тотального контролю державного монополіста. З останніх успіхів — наприклад, продаж компанією Proximus в червні 2019 р. в Марокко системи протидії безпілотним літальним апаратам «Буковель-AD». Раніше подібний комплекс був поставлений в Єгипет.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *