Зеленський програє війну: послідовно виконує всі вимоги Москви

Міністр закордонних справ україни Вадим Пристайко заявив, що дав згоду на «формулу Штайнмайера», пише Павло Казарін спеціально для «Крим.Реалії»

Він додав, що для проведення виборів на окупованому Донбасі спершу повинні бути створені відповідні умови. «Треба, щоб усі партії, представлені за цим столом, всі медіа, представлені тут, мали доступ до виборів, і так далі. Тільки тоді вибори можуть бути визнані такими, що відповідають стандартам ОБСЄ» – кінець цитати.

Я просто нагадаю, про що йдеться. «Формула Штайнмайера» – це перерахування послідовності, в якій повинні виконуватися Мінські угоди. Її ідея проста. Припинення вогню. Розведення військ. Після цього – закон про амністію для бойовиків «ЛДНР» і закріплення особливого статусу Донбасу в Конституції України. Потім – вибори на окупованій території. Лише після цього Росія виводить свої війська і передає контроль над кордоном.

Формально вона повинна передавати кордон українській стороні. Але до того моменту загарбники ОРДЛО вже будуть легалізовані в українському правовому полі. І Москва цілком може передати контроль над кордоном саме їм. А це значить, що ніякої межі де-факто не буде.

Пристайко стверджує, що «формулу Штайнмайера» погодив ще Петро Порошенко в 2016 році. І що нова влада лише виконує старі зобов’язання. Але це не так. Колишнє керівництво країни «формулу Штайнмайера» вважала неприйнятною. І погоджуватися на неї не збиралося.

Справа в тому, що Мінські угоди укладалися в дуже невигідний для Києва момент. Іловайськ та Дебальцеве послабили українську сторону. Російська кадрова армія вже не вдавала, що її немає на території нашої країни. Україні потрібно було виграти час. Другі Мінські угоди укладалися під диктовку Кремля, який хотів закріпити ними порядок капітуляції України.

Саме тому в тексті угод було прописано, що Україна закріплює в Конституції окремий статус окупованих територій, проводить там вибори, після яких Росія починає виводити війська і передавати контроль над кордоном. Строго кажучи, якщо втілити ці угоди в життя, то Росія домоглася свого. Збереження контролю над територією, легалізація маріонеток, перетворення Донбасу в повідець на шиї українського суверенітету. Все це дозволило б Кремлю зберегти Україну в орбіті свого впливу і обнулити будь-які спроби інтеграції країни в Європу.

Угоди були підписані. Україна отримала перепочинок. Лінія фронту зафіксувалася, а втрати скоротилися. А потім Київ став шукати можливості для того, щоб змінити порядок виконання «Мінська».

Офіційна позиція колишньої української влади була проста. Ні про яке виконання угод не може йтися до тих пір, поки Росія не виведе свої війська з української території. Цю позицію МЗС транслював на всіх можливих дипломатичних майданчиках. Європейські дипломати намагалися пропонувати альтернативи (однієї з них і стала «формула Штайнмайера»), але, в цілому, з українською позицією готові були погоджуватися. Санкції проти Росії зберігалися.

А потім в Україні відбулися президентські вибори. Ймовірно, Європа побачила в них для себе вікно можливостей. Зрештою, до 2014 року Російська Федерація жила за формулою «продаємо на Захід нафту і газ, а на виручені гроші купуємо все інше». І ця схема цілком була вигідна європейському бізнесу.

Повернення російської делегації в ПАРЄ. Заяви Володимира Зеленського про нові переговори. Перший обмін. Підготовка зустрічі в «нормандському форматі». Причому Москва давала зрозуміти, що ця зустріч можлива лише в тому випадку, якщо Київ письмово погодиться на «формулу Штайнмайера». Про це, зокрема, заявляв помічник президента Росії Юрій Ушаков.

Все, що ми спостерігаємо, – це російський сценарій виконання «Мінська». Відповідальність за який нова українська влада, до того ж, намагається перекласти на своїх попередників. При цьому Зеленський вголос заявляє про те, що ніякі вибори на Донбасі до виведення військ неможливі. Але що може бути гарантією того, що ці слова не залишаться просто словами?

Україна послідовно виконує всі вимоги Москви. Розводить війська. Веде прямі переговори з Кремлем. Якщо минула влада прагнула до того, щоб дружити з Європою проти Москви, то нова охоче йде на те, щоб Москва і Європа почали дружити проти Києва.

Я можу зрозуміти, навіщо це Москві. Бо імперія, колонії і фантомні болі. Я можу зрозуміти, навіщо це Європі. Тому що ринки, витрати і торгівля. Але я ніяк не можу зрозуміти, навіщо це Україні. Зеленський може бути впевнений, що він увійде в історію як людина, який закінчив війну.

Але він може увійти в неї як людина, яка її програв.

Павло КАЗАРІН