Кожен день — чорний

Каждый день — черный

У росіян нині успішно накопичуються лише борги. І не тільки тому, що люди мало заробляють, але і з-за агресивного нав’язування кредитів.

ЗМІ бадьоро повідомили, що росіяни починають відкладати гроші, коли дохід досягає 35 тисяч рублів на члена сім’ї. Яка витончена формулювання! Не могли б відкладати», не «хотіли б робити накопичення», не «мріють, щоб з зарплати хоч що-небудь залишалося», а ось «починають відкладати».

Між тим середня російська родина — це 3,7 людини (вже вибачте за таке «розчленування»). Якщо працюють в ній двоє, то кожному з них потрібно заробляти «всього» 65 тисяч рублів на місяць, щоб можна було щось покласти в кубушку або поповнити депозит. Багато у нас таких? За різними оцінками, домогосподарств з доходом вище ста тисяч в Росії від 10% до 14%. З них 3% — багатії, решта — ефемерний середній клас. А всі, хто не потрапляють в ці 10-14%, живуть дуже скромно або взагалі заледве виживають.

Близько 13% росіян — відверто і страхітливо жебраки (хоча чиновники воліють їх називати бідняками), більше половини (55%) заробляють менше 27 тисяч, а кожен четвертий — менше 15 тисяч рублів на місяць. Трьом чвертям жителів нашої багатої країни не вистачає грошей до наступної зарплати. Люди якось один з одним об’єднуються, щоб було трошки легше. Багато хто все ще живуть многопоколенческими сім’ями, не маючи можливості роз’їхатися. І, звичайно, вони не можуть нічого відкладати на чорний день. Для них кожен день — чорний. А тільки накопичуються борги.

До речі, про борги. У більшості регіонів боргове навантаження громадян досягла рівня першого санкційного 2014 року. Тоді люди брали в борг, щоб підтримати колишній рівень життя, зберегти наявність у повсякденності маленьких приємних надмірностей. Зараз багато розчохлюють кредитки і йдуть в банки, тому що інакше просто ніяк: не купити одяг, не заплатити за квартиру, та просто не прогодуватися.

Середній рівень боргового навантаження у Росії вже перевищив 10%. Це багато, тому що на всіх. І на пенсіонерку бабу Маню, яка три роки виплачує кредит за смартфон, подарований онукові на п’ятнадцятиріччя. І на шиномонтажника Коляна, який навіщось купив собі «Мазду» за мільйон. І на іпотечників Іванових, яким тягнути свою лямку тридцять років і три роки. І на тих, у кого взагалі ніяких боргів немає. І навіть на старшокласника Вовочку — адже у нас кожен, кому більше 15-ти років, вважається працездатним, а значить потенційним володарем якого-ніякого доходу.

10% — це багато ще й тому, що росіяни гнітюче мало заробляють. Для боржника з середнім або вище середнього доходом оптимальною вважається персональна кредитне навантаження, що не перевищує 25-30%. Але середнім доходом не можна назвати зарплату в 27 тисяч рублів, до якої ніяк не доростуть 55% населення, і вже тим більше — пенсію менше 15 тисяч рублів, яку отримують більше половини всіх пенсіонерів (або близько 13-15% росіян). У нас для двох третин людей будь боргове навантаження — величезний ризик і стрес: і 30, і 20, і навіть 10%. При цьому багато тягнуть тягар боргів в половину або більше свого доходу. Це абсурд. Це нонсенс. Це шлях в нікуди.

І що ж у такій ситуації роблять влади? Кажуть, з жовтня посилять правила видачі кредитів. Добре б. А для початку можна було б перестати транслювати агресивну рекламу дорогих споживчих позик.

У мене є карти двох банків. На одну капає скромна зарплата вчителя — і з банку постійно дзвонять і пишуть, описуючи красу кредиту на мільйон. На іншу перераховуються досить скромні гонорари — цей банк теж регулярно нав’язує кредит, причому вже на півтора мільйона. Надходять пропозиції від банків, з якими мене взагалі нічого не пов’язує. Оформити кредитну карту з великим лімітом вмовляє навіть мобільний оператор.

А адже всією цією рекламою бомбардують і зовсім бідних, задавлених злиднями людей, які від безнадії погоджуються на будь-які фінансові пропозиції. Велика спокуса і для відверто маргінальних громадян: чому б не скористатися — он, дрібні кредити трирічної давності згоріли ж самі, колектори відчепилися.

Так, кредитні карти вже не підкидають у поштові скриньки. Тепер позичальникові треба зробити мінімум самостійних дій, хоча б зробити кілька кліків в додатку. Але це все ще дуже просто. І здається, якщо так легко взяти (тобі довірили, тебе визнали благонадійним), то легко буде і розрахуватися. А на бонусах кредитки, дивись, навіть накопичиться що-то, а під час пільгового періоду, бути може, карткою і вийде заробити кілька зайвих копійок. Ця легкість, зрозуміло, оманлива. Все може обернутися непідйомною вагою, яка з кожним днем буде тільки рости. І накопичуються самі собою аж ніяк не бонуси, а втому, розчарування, відчай і страх.