Чому у вчителів, як і раніше низькі зарплати, навіщо потрібні нові предмети «рідна російська мова» та «рідна література» і що ще не влаштовує педагогів у їхній щоденній роботі? В рамках спільного проекту з соціальною мережею «Одноклассники» Znak.com дізнався думки вчителів про існуючій системі освіти і з’ясував, що б вони хотіли в ній змінити.
Опитування вчителів з різних міст Росії проводився на сторінці Znak.com у соцмережі протягом минулого тижня. За цей час викладачі залишили понад 500 коментарів. Ми проаналізували їх і розповідаємо, що турбує освітян найбільше.
«Пройде ще десять років, і утворенню кінець»
Багато вчителів налаштовані песимістично і звертають увагу не брак кадрів, в тому числі з-за низької зарплати. «А де гідні [учителя]? Потихеньку відходять, хто за кращою долею та гідною зарплатою, хто на пенсію… Молодь якщо і приходить, то ненадовго, та й підготовка їх залишає бажати кращого… Пройде ще 10 років, і утворенню кінець… Може бути, це і є метою нашої влади? Не потрібні освічені і розумні люди, потрібна тупа безсловесна маса, завжди задоволена життям після пляшки горілки і перегляду похабних передач по ТБ… Сумно», — пише Тетяна Тихомирова з Конаково (Тверська область).
«За великим рахунком нашу думку ніхто не враховує, всім на все плювати. Знищили нормальну освіту, вчителів і не запитали», — вважає Ольга Кашина, який працює в одній з омських шкіл.
«Якби зараз не постало питання про отримання освіти, ні за що не стала б отримувати професію вчителя. Настав такий час, коли нас звинувачують у всіх смертних гріхах.
Тато з мамою голови сковорідками в п’яному угарі порозбивали — винен учитель. Гроші пропили, дітям їсти нічого — знову вчитель винен. Снігом замело двори селян — іди, вчитель, неси їм хліба, залишивши своїх дітей вдома. У ДТП дитина потрапив у позанавчальний час — чия, думаєте, вина? Вірно, вчителі! Одні відписки, звіти, відсотки… З дітьми працювати ніколи!» — говорить Тетяна Хохлова, педагог з 30-річним стажем із станиці Новолеушковской (Краснодарський край).
Вчителі кажуть про дефіцит професіоналів у школахЯромир Романів / Znak.com
«Забавно, що батьківська аудиторія не б’є тривогу з приводу того, що тепер у школі (з легкої руки Минобра) можуть працювати студенти або люди без профільної освіти. То-то буде весело! Прямо грибоєдовське: Числом побільше, ціною дешевше“. Так закриють дефіцит кадрів. І школа перестане існувати — буде безкоштовно перетримка», — впевнена Оксана Хаустова з Іркутська.
«Вчитель віддавав знання дітям, а не мертвим паперів»
На думку вчителів, адміністративної роботи могло б бути менше. «90% робочого часу вчителя складають всілякі звіти. В цьому році їх стало ще в рази більше!!! Дайте працювати з дітьми! Зрозуміло, що чиновники повинні якось виправдовувати своє існування», — міркує Ольга Галкіна з Березняків (Пермський край).
«Зараз хороший вчитель — той, хто вчасно здав програми (нікому не потрібні), хто не сперечається з некомпетентним завучем по своєму предмету, сидить на нескінченних нарадах, не бачить власних дітей і так далі. Може, це іронія? Ні, це досвід 38-річної праці в школі. Це щастя, що ти на пенсії. Свобода від різних безглуздих наказів зверху, тотального контролю», — говорить Галина Макарова селища Маловська (Бурятія).
З-за великої кількості паперової роботи вчителям не завжди вистачає часу на спілкування з детьмиЯромир Романів / Znak.com
Галина Слуцька підтримує цю точку зору. Вона звертає увагу, що в радянський час, зокрема, «не було цього безглуздого великої кількості паперів: вчитель приходив в клас з одним журналом під пахвою і все» «У вчителя було багато часу віддавати свої знання і душу дітям, а не мертвим паперів», — зазначила вона.
«Хочеться поменше працювати з паперами, звітами, а більше з дітьми. Атестація принижує вчителя, забирає багато часу на оформлення документів», — вважає Олена Кузнєцова з Богучара (Воронезька область).
«Мене надихає робота з дітьми, але вчителів позбавили всіх прав. Нас дійсно не цінують, а тільки гноблять батьки і діти. Руки опускаються, працювати неможливо, а паперової роботи скільки?! У бухгалтера стільки звітів немає, як у нас!» — обурена Ольга Шнар з Магнітогорська.
«Скільки б не кричали з трибун про розвантаження вчителя від непотрібних звітів, нічого не змінюється. А електронний журнал тільки додав роботу подвійно, і він дуже незручний у користуванні. Для перевіряючих — зручно і легко, а для вчителя — ні. У школі скоро нікому буде працювати», — вважає Світлана Хаматгалиева з Тобольська (Тюменська область).
«Сьомий рік не підвищують зарплату»
Багато вчителі звертали увагу на низькі зарплати. «Уряд нашої країни плевало на вчителів. Сьомий рік не підвищують зарплату», — заявила Олена Кудінова з Переславля-Залеського (Ярославська область).
«Дуже хочеться, щоб вчитель дійсно отримував гідну зарплату за ставку, а не за два. Тоді більше часу і бажання залишиться на роботу з дітьми. Атестація не стала механізмом підвищення якості освіти та кваліфікації вчителя, її треба змінювати», — каже Ніна Сергеєва з Чити.
«Одне питання! Чому зарплата 16 тис. рублів?» — звернулася до колег Наталія Валент з села Гуренки (Кіровська область).
«Тому що наш уряд визначив оклад за ставку викладання 18 годин при наявності вищої освіти — 6967 рублів, при наявності середнього педагогічної освіти — 6115 рублів. Додайте перевірку зошитів, стаж, категорії, північний і районний коефіцієнт, от і виходить 16 000. Ось така арифметика», — відповіла їй Наталія Кусакіна з селища Новочернореченский (Красноярський край).
При високому навантаженні у вчителів, як і раніше низькі окладыЯромир Романів / Znak.com
«Програми і підручники не досконалі, фінансування шкіл мізерне, зарплати вчителів — низькі, багато непотрібних обов’язків закидають вчителям, багато писанини і паперомарання. Не поліпшили справи в освіті ФГОСы. Подушенная (подушевая) оплата праці, стимулюючі [виплати] теж не поповнили бюджет вчителя. Чиновники від Міносвіти, почуйте нарешті голос вчителя. Може статися так, що чути скоро не буде кого. Нині одиниці йдуть в педвузы, а ви всі працюєте над розробкою критеріїв оцінки праці педагогів та новими методиками атестації вчителів», — звертає увагу Олександра Ханіна з селища Заволзький (Саратовська область).
«Багатогодинна чергу вчителів до комп’ютера»
Самі школи не відповідають сучасним освітнім стандартам. «Якщо подивитися на більшість шкіл маленьких міст, то там все той же крейда і дошка! І десять комп’ютерів на всю школу, і ті ж дві зміни, і дітей більше 30 в класі, так і підручники тільки погіршуються», — говорить Ольга Хан з Калінінграда.
«Ох, вже цей горезвісний електронний щоденник! Я ще розумію в міській школі при хорошій швидкості інтернету, та у кожного вчителя свій комп’ютер… А уявіть нашу сільську школу з одним комп’ютером з виходом в інтернет. І чергу вчителів багатогодинна до цього комп’ютера… А село офіційно включена в перелік місцевостей важкодоступних і віддалених від мереж зв’язку інтернет…», — пише Наталія Валент з села Гуренки (Кіровська область).
Ніякого додаткового обладнання, крім дошки з крейдою, у багатьох шкільних кабінетах нетЯромир Романів / Znak.com
«Перевантаження зашкалюють. У нас ввели другий іноземний — одна година. З-за цього п’яті класи більше не на п’ятиденці, повернулися на шестиденку. І шості класи тепер по суботах у другу зміну (раніше хоч у суботу другої зміни не було) Щоб вводити додатково предмети, потрібно спочатку створити умови. Як з фізкультурою: три уроки на тиждень — ні вчителів, ні спортзалів не вистачає. Путін обмовився, а чинуші раді старатися. „Примусь дурня Богу молитися, весь лоб расшибет“» — зазначила Лариса Вьюнова з Нижнього Новгорода.
«Про нові предмети ми дізналися з розкладу»
Деякі вчителі поділилися своїм здивуванням з приводу рішення ввести в школах з цього навчального року нові предмети — рідну російську мову і рідну літературу — на додаток до існуючих предметів.
«37-й рік в школі. Викликають здивування, обурення нововведення у навчальному плані: друга іноземна мова, рідна мова і рідна література. Не можу зрозуміти, навіщо у невеличкій сільській школі ще один іноземний, коли і першому вчити нікому. З приводу рідної мови і літератури. Це актуально в колишніх союзних республіках і там, де навчання ведеться не на рідній мові. У нас же з першого класу навчання рідною російською мовою. І вчимо саме російську мову і російську літературу. Інших рідних мов у нас немає. Навіщо ці години? Кому ця унікальна ідея в голову прийшла?» — пише Наталія Воробйова з села Шубенка (Алтайський край).
«У цьому навчальному році у нас ввели нові навчальні предмети: рідна мова і рідна література. Дізналися ми про них з розкладу. Тобто не було ніякої інформації, що за уроки… Немає ні програм, ні планів, ні підручників, а в розкладі стоять… Що викладати? Чому і як вчити? Це добре, що у нас діти всі російськомовні, а якщо школа багатонаціональна? Що розуміється під „рідною мовою“?» — дивується Олена Полушкіна з селища Сонячний (Сургутський район).
«А у нас рідну мову ввели, відібравши одну годину у другого іноземного… Як за одну годину в тиждень навчити дітей іноземної мови? Ідіотизм просто», — поділилася Наталя Баталіна з Невинномиська (Ставропольський край).
«З програми російської мови в „рідна російська“ теми перекинули — клас! Тепер у нас одні теми до російської, а інші — до російської рідного, з літератури — до рідної літератури. І це в російськомовній школі! До такого маразму раніше не спадало на думку. Хоч би вже годинник на цих „рідних“ дали, а то довелося викроювати з того, що було. Так, все змінюється, але в освіті, на жаль, не в кращу сторону», — розповіла Лариса Вьюнова з Нижнього Новгорода.
«Щоб наша професія вважалася творчістю, а не послугою»
І все ж, незважаючи на велику кількість недоліків, вчителі говорили і про те, що їх надихає. «Стаж роботи — 34 роки. Я жодного разу не пошкодувала про те, що прийшла в школу. У будь-якій професії є свої плюси і мінуси, мій девіз: „Не вмієш організувати — працюй сам!“ Тому, шановні колеги, працюйте, організовуйте батьків, дітей, і тоді, повірте, буде час на все, а нити і шукати недоліки можна скрізь. Адже добре там, де нас немає! Хочу додати, що дуже рада, що дочка теж обрала цю професію!» — написала Вікторія Чередниченко з міста Валуйки (Білгородська область).
«Я працюю в школі не так давно (менше півроку). Але за цей час я вже встигла закохатися всією душею в це місце, в свій клас і в колектив. Якщо чесно, то перед вибором місця роботи були побоювання і страхи, навіяні суспільством і стереотипами про те, що заробітна плата не відповідає навантаженню, віддачі ніякої, максимальна зайнятість і навіть вихідні не здаються вихідними, так як постійно в паперах і в паперах. […]
Кожен день я бачу „своїх дітей“, колег, ці гори зошитів, плани, звіти, папери, папери і ще раз папери, але в кінці робочого дня, коли я залишаюся в класі зовсім одна, я розумію: „Щастя — ось воно, тут і зараз!“
А коли я бачу, що хтось з учнів робить успіхи, чия-то відмітка підвищилася або просто хтось радий мене бачити і біжить швидше обніматися, я розумію, навіщо і для чого я працюю там, де працюю, і саме тим, ким працюю!» — додала оптимізму Наталія Рябова з Барнаула.
У деяких молодих викладачів зберігається оптимізм з приводу роботи в школеЯромир Романів / Znak.com
«Дуже подобається працювати з дітьми! Ми вчимо їх, а вони нас. Цей діалог, саме діалог, змушує жити, пізнавати, відкривати, ділитися… […] Тільки сумно, що значення вчителя в Росії практично звели до нуля», — говорить Степан Ахметов з Саратова.
«Відповідальних учнів нам усім, батьків на допомогу нам, і чиновників, у яких на першому місці люди (діти і вчителі), а не папірці для перевіряючих. Щоб наша благородна професія вважалася усіма творчістю, а не послугою. І, звичайно, щоб бажання вчителя працювати в нашій сверхзаэкспериментированной школі гідно оплачувалася. Ну, щось близьке до депутатської зарплати», — побажав усім Віктор Богданцев з робочого селища Сузун (Новосибірська область).
Дякуємо соціальну мережу «Однокласники» за допомогу в підготовці матеріалу.