Жертви держкапіталізму

Жертвы госкапитализма

Майже кожен росіянин міг би пред’явити претензії владі за отримане від їх дій шкоди. Але поки що все навпаки: держава подає позови до громадян.

Один з депутатів запропонував ввести в Росії нову категорію пільговиків — «жертви Перебудови». Над законодавцем пару днів поиронизировали і тему закрили. А даремно, на мій погляд. До конкретних пільг справа б все одно не дійшла, зате дискусія на тему, хто кому повинен за Перебудову, 90-е і далі до наших днів, могла вийти цікавою.

На кожному історичному етапі є свої жертви і бенефіціари. Не будь Перебудови і наступних подій, багато хто з нинішніх можновладців сьогодні у кращому разі завідували б кафедрою або складом, а не керували величезною країною і не розпоряджалися її багатствами. Тобто ці люди у великому виграші.

І матеріальні претензії до держави в особі чинних його правителів-бенефіціарів з боку «жертв Перебудови» — громадян, які втратили в ті роки роботу, здоров’я, накопичення цілком справедливі.

Проблема в тому, що подібні заходи слід було б поширити на всіх жертв постперестроечных років до нашого часу.

Наприклад, на тисячі сиріт, після вступу в силу «закону негідників» не дочекалися ні іноземних, ні російських усиновителів.

Або на сотні тисяч предпенсионеров, кожного з яких недавня псевдореформа пограбувала мінімум на мільйон, не рахуючи попередніх вилучень пенсійних накопичень.

Або на жертв оптимізації медицини: як самих медиків, вимушених працювати на 2-3 ставки або зовсім пішли з професії, так і пацієнтів, які місяцями не можуть потрапити до потрібного фахівця.

Або на жертв приєднання Криму — практично всіх громадян країни, які з 2014-го під вантажем санкцій, антисанкций і нової гонки озброєнь живуть дедалі біднішими.

Читайте також:   Майже 49 тисяч людей залишилися без світла у двох федеральних округах Росії

Список постраждалих можна продовжувати довго, майже у кожного накопичилися рахунки до керівництва країни за довгі двадцять років.

Тим більше, влада першою показує приклад конвертації політичних претензій у грошові йдеться про багатомільйонні позови держструктур до опозиціонерів.

Деякі з вимог до організаторів московських протестів російські суди вже задовольнили. Від «Мосміськтрансу» — за простій автобусів і зміна маршрутів під час літніх неузгоджених мітингів. Від ДБУ «Автомобільні дороги» — за пошкоджені тоді ж газони, хоча здебільшого їх витоптали росгвардейцы, теснившие народ ланцюгом навпростець через кущі та клумби покращала столиці. І від метрополітену, який нібито недоотримав пасажирів.

А попереду — розгляд ще більш грандіозних як за сумами, так і за безпрецедентності позовів від столичних МВС і прокуратури. У першому відомстві порахували, що з-за несанкціонованих акцій зазнали зайві витрати (виплати за понаднормові) на 18 млн рублів. У другому збитків державі оцінили в 5 млн. Чекаємо позовів від судового департаменту, якому не тільки доводиться працювати з підвищеним навантаженням, але й терпіти серйозні репутаційні та емоційні витрати — адже майже всі вироки супроводжуються рефреном «Ганьба, ганьба!»

Нескінченно підвищення суми штрафів за «політичними» статтями і позови останнього часу стали різновидом репресій. Навіщо саджати, якщо можна розорити? А краще і те, і інше. Такий ось держкапіталізм з нелюдським обличчям — точніше, з обличчям, закритим балаклавою.

Ідея багата у всіх сенсах. Крім іншого, вона дозволяє серйозно скоротити витрати бюджету. Як вже пропонують в соцмережах, «Росгвардия» могла б продавати квитки на мітинги, причому в двох форматах: one way — для готових до затримання, і roundtrip — для тих, хто хоче безперешкодно піти з акції. Roundtrip, зрозуміло, повинен бути набагато дорожче. За трансфер на автозаку можна брати три сотні мінімум, за добу у відділенні — за ніч у хостелі (харчування оплачується окремо), допит коштує не менше тисячі, якщо з відбитими нирками — дві, тому що мужики втомлюються.

Читайте також:   В Уфі вибухнула бомба в салоні припаркованого автомобіля

Власне, багато хто послуги поліції вже давно за фактом стали платними. Відомо чимало випадків, коли справу порушують тільки за умови «добровільної» матдопомоги поліції, в іншому випадку замучитеся заяви писати. Корупція в судах — теж не новина.

А от змусити людей оплачувати репресії в свою адресу — дійсно інновація. До цього навіть вусатий батько народів не додумався. Втім, він будував комунізм, а не капіталізм.

Нинішні позови держструктур до громадян — таке ж відверте зловживання правом, як недопуск опозиційних кандидатів до виборів усіма правдами і неправдами. І те, як відверто, напоказ, без зайвих рефлексій влада використовує виборчу і судову системи, не залишає жодних ілюзій, що хтось там нагорі зацікавлений у реформуванні цих інститутів.

Головна проблема 90-х — навіть не в тому, що перехід від комуністичної диктатури до розвивається демократії катком пройшов по живим людям, яким від цього було страшно і боляче, а в тому, що все виявилося марно. Ми знову повернулися до того, від чого намагалися звільнитися, але в ще більш цинічне вигляді. А «кляті 90-е» стали грати роль старого радянського заклинання «лише б не було війни». І в цьому сенсі всі ми, за винятком вузького кола бенефіціарів такої політики, — жертви Перебудови. Точніше, її безславного закінчення через три з лишком десятиліття.

А на всіх ніяких пільг не вистачить.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *