Ми серйозно ризикуємо, настільки доверясь Китаю

Мы серьезно рискуем, настолько доверясь Китаю

Задля збереження балансу у відносинах Росія змушена буде піти на військово-політичний союз з КНР, прогнозує сходознавець Олексій Маслов.

Заява Володимира Путіна про те, що Росія допомагає Китаю створювати систему попередження про ракетний напад (СПРН), зроблене президентом під час його виступу на Валдайському форумі, наробила чимало галасу і викликало потік коментарів провладних експертів, які в більшості цю політику російського президента підтримують.

Між тим саме ця заява Путіна виглядає як публічна декларація про тісне військове співробітництво двох країн. «Ми будемо працювати далі в галузі космосу, в області військово-технічного співробітництва. Не знаю, великої таємниці, напевно, не відкрию, все одно це стане ясно: ми зараз допомагаємо нашим китайським партнерам створити систему СПРН — систему попередження про ракетний напад. Це дуже серйозна річ, яка капітальним, кардинальним чином підвищить обороноздатність Китайської Народної Республіки. Тому що зараз таку систему мають тільки США і Росія», — сказав Путін.

Раніше на тому ж форумі він фактично обґрунтував причину того, чому Російська Федерація вирішила поділитися з Китайською Народною республікою найпотаємнішим: «…з приводу спроб стримати Китай. Думаю, що це за визначенням неможливо. І якщо хтось буде робити такі спроби, він — той, хто буде це робити, — зрозуміє, що це неможливо, і в ході цих спроб, безумовно, буде завдавати собі шкоди та шкоди». Іншими словами, російський лідер демонструє тут вірність тим принципом, який звучить приблизно так: якщо не можеш когось перемогти або нав’язати йому свою волю — приєднайся до нього.

Зараз політичні відносини між двома сусідніми державами ймовірно можна назвати ідеальними. Злі язики, правда, кажуть, що Росія вже стала сировинним придатком Китаю, і сам Володимир Путін у тому ж виступі на Валдайському форумі це підтвердив. Говорячи про структуру російсько-китайського торгового обороту, він визнав: «Так, звичайно, за 70 відсотків з нашого боку це енергоносії і так далі, але це природно. У нас є цей товар, а Китай має потребу в цьому товарі». Якщо ж додати до цього, що ще однією суттєвою статтею російського експорту в КНР є ліс-кругляк, то картина економічних відносин двох країн стає ще більш гнітючою. Нагадаємо, що велика частина китайського експорту в Росію — це готова продукція, в тому числі, величезний спектр товарів сучасної електроніки.

Про те, чому Росія вирішила поділитися своїми напрацюваннями в області протиракетної оборони з Китаєм, оглядач «Росбалта» поговорив з керівником Школи сходознавства ВШЕ Олексієм Масловим.

— Навіщо Китаю знадобилася російська допомога в розробці системи попередження про ракетний напад (СПРН)?

— Почнемо з того, що китайська система ППО поки є локальною. Вона може вберегти КНР від ракетного удару, який буде націлений безпосередньо на її територію, але систему раннього попередження Китай поки не розробив. У цьому плані Росія все ще помітно попереду Китаю. По-друге, ця система дає Пекіну можливість раннього попередження (про ракетний удар), тому що, як можна припустити, російські радари накривають не лише всю територію США, але і територію Японії і Південної Кореї, звідки потенційно, як раз, може бути завдано удару по Китаю. Особливо, враховуючи американські системи THAAD (рухливий протиракетний комплекс наземного базування для позаатмосферного перехоплення ракет середньої дальності), розташовані на території Японії і Південної Кореї. І це, мабуть, найбільша небезпека (для КНР), оскільки японські радари системи THAAD покривають частину території Китаю і Росії, в той час як китайські радари не покривають територію Японії.

— Навіщо це потрібно Росії?

— Вся російська концепція спрямована зараз на те, щоб врівноважити наша взаємодія з Китаєм. Тобто, не дати Росії стати сировинним або якимось ще придатком КНР. Оскільки в області економіки ми з Китаєм сперечатися не можемо (щоб було зрозуміло, сьогодні РФ знаходиться на 11 місці серед торгових партнерів КНР, а в її загальному торговельному обороті займає лише 2,3%), то ми шукаємо сферу, де ми можемо його обійти і за рахунок цього збалансувати це економічна нерівність. Цією сферою, власне, і є військова область.

— Багато хто зараз обговорюють питання про те, чи варто Росії передавати Китаю подібні технології…

— По-перше, очевидно, що мова йде про дуже глибокій довірі до нашого східного сусіда і це не просто фігура мови. По-друге, є ще один момент, який зараз, можливо, мало обговорюється, але, тим не менш, цікавий. Мова йде про те, що Москва і Пекін рухаються до створення системи комплексної безпеки на території Східної та Південно-Східної Азії. В подальшому це може перерости в те, що обидві держави спільно можуть гарантувати безпеку, наприклад, Північній Кореї. Це те, що Пхеньян запитує, коли мова йде про денуклеаризації КНДР у разі якщо вона відмовиться від ядерної зброї. Так от, теоретично, якщо Росія і Китай накриють спільним «парасолькою» Північну Корею, то це означало б комплексний підхід до забезпечення її безпеки.

— І все ж, що дає передача Росією Китаю системи попередження про ракетний напад в стратегічному плані, оскільки КНР, як не крути, завдяки цьому опановує серйозними військовими технологіями, яких зараз у неї немає?

— Я думаю, що це все-таки в принципі визнання того, що в економічному, торговельному плані Москва і Пекін не стали серйозними партнерами. Наприклад, до цих пір китайські інвестиції в Росію дуже невеликі і навряд чи вони різко зростуть. Коли ми говоримо про те, що взаємний товарообіг двох країн до 2024 року може бути збільшений до 200 млрд доларів (в 2018 він виріс до 108 млрд доларів, про що заявив Путін на засіданні Валдайського клубу — «Росбалт»), то ми повинні розуміти, що це збільшення може відбутися тільки за рахунок торгівлі енергоносіями. Тобто парадокс полягає в тому, що чим більше ми з Китаєм торгуємо, тим більше прив’язуємо себе до енергоносіїв. Тому розширення військового співробітництва в нас багато в чому тому, що немає ніякого іншого.

— Це яке поглиблюється співпраця у військовій сфері ведеться в розрахунку на те, що зараз у Москви і Пекіна хороші відносини. А якщо в цьому плані щось зміниться?

— Це хороше запитання. Я думаю, що Росія йде на дуже ризиковані кроки. Ми, звичайно, не знаємо всіх подробиць (наприклад, не виключено, що Китаю вже відомі багато російські технології — про це можна судити по цілому ряду шпигунських скандалів, коли в РФ затримувалися деякі російські вчені), але факт залишається фактом — Росія, звичайно, йде на принципові кроки. Те, що Путін сказав про це співпрацю з Китаєм відкрито, це, звичайно, удар з боку Росії по Америці. Тому що такі речі взагалі широко не висвітлюються.

— Фактично це виглядає як публічне оголошення про альянс…

— Так, звичайно. Швидше за все до кінця цього або початку наступного року (між РФ і КНР) буде підписаний якийсь формальний договір. Тобто або буде проголошений якийсь альянс зі статтею, аналогічної 5 статті Договору країн НАТО про те, що напад на одну із сторін означає напад на іншу сторону, або ж це буде договір про військово-політичному союзі, але без подібних зобов’язань.