Петро Юрчишин: мстивий «куркуль» бере реванш. Частина 1

На останніх парламентських виборах у Вінницькій області в двох мажоритарних округах кандидати від «Слуги народу» програли переизбиравшимся нардепам з БПП.

Одним із щасливчиків став Петро Юрчишин, і ця новина викликала у багатьох обізнаних людей глибоке здивування. Справа не тільки в тому, що під маскою цього «мецената», що роздає гроші в конвертах і жертвує на храми, криється жадібний і злий глитай, намагався зробити з району власну феодальну вотчину. І навіть не в тому, що за час своєї попередньої депутатської каденції Юрчишин нагадував про себе виключно в контексті різних скандалів. Його найгірша риса — це крайня мстивість, і вже якщо хтось встав у неї на шляху, залишившись при цьому живим, Юрчишин цього ніколи не забуде!

Він вийшов родом з колгоспу

Юрчишин Петро Васильович народився 13 липня 1958 року в місті Антрацит Луганської області (нині належить до ОРДИЛО), де тоді тимчасово перебували його батьки. Але взагалі все сімейство Юрчишиних влаштувалося в містечку Хмільник Вінницької області. Там живуть: сам Петро Юрчишин з дружиною Любов’ю Ярославною і молодшим братом Миколою Васильовичем (1965 р.), їх мамою Ольгою Григорівною Юрчишиної, їх діти Сергій Петрович, Ольга Петрівна і Олена Миколаївна Юрчишины. Вони побудували собі двох-триповерхові будинки (у Петра Юрчишина в будинку ліфт), їздять на дорогих «Lexus» та «AUDI Q7» і володіють бізнесом, який оцінюється мінімум в 8 мільйонів доларів.


Петро Юрчишин з дружиною, донькою та онуком

У 1973 році Петро Юрчишин відправився навчатися до Кам’янець-Подільський сільськогосподарський технікум (тепер це державний аграрно-технічний університет), і в 1977-му отримав диплом за спеціальністю технік-механік. Після цього він ще рік працював інженером (непогано для випускника технікуму) у колгоспі «Батьківщина» Старосинявського району Хмельницької області, і лише у віці 20 років подався до армії. Потім, у 1980-83 р. р. знову працював інженером на агропідприємствах.

Все змінилося, коли Петро Юрчишин очолив відділ постачання і збуту заводу продтоварів Хмільника. Нехай його асортимент був не великим (майонези, мінералка, напої), за тодішнім часам дефіциту це було справжнє золоте дно – головне, треба було знати, що куди возити і як розпоряджатися виручкою. І Петро Юрчишин настільки досяг успіху в тіньовий комерції, що вже в 1987-му відкрив власний кооператив – тільки не з пошиття штанів, а з продажу (перепродажу) продуктів харчування. В її біографії це записано як «робота в системі споживчої кооперації».

Читайте також:   Знайдено пояснення таємничим спалахів на Місяці

Ця «кооперація» привела Петра і Миколи Юрчишиних в селище Томашпіль (Вінницька область), відомий своїм цукровим заводом. У 90-х саме цукрові заводи Вінницької області стали тією основою, на якій піднялися місцеві клани, а заодно і сім’я Порошенка. Але Юрчишины то запізнилися, то їх просто не підпустили до розділу пирога – тому що Томашпільський цукровий завод в підсумку опинився у власності олігарха Станіслава Войтовича (власник «Терра Фуд»). А брати Юрчишины в 1993 році відкрили там ТОВ «Експеримент», яке торгувало будматеріалами.

Втім, це теж лише офіційна запис у біографії. Піднятися на торгівлю будматеріалами в провінційному селищі, в кризові 90-ті? Цілком очевидно, що за цим стояв якийсь тіньовий бізнес, про який Юрчишины зовсім не хочуть розповідати. І він був настільки прибутковим, що брати нажили хороший стартовий капітал для переходу на новий рівень, створивши агропромислове підприємство «Візит» (ЄДРПОУ 02129063), що стало основою їх великого сімейного бізнесу, процвітаючого досі (зараз воно записано на брата і дружину Петра Юрчишина).

Тут варто зазначити, що «Візит» є співзасновником ТОВ «Дружба» (ЄДРПОУ 30584251), половина акцій якого належить Володимиру Фаддеевичу Вільчинському – жителю села Уланів Хмільницького району Вінницької області. А справа в тому, що Герой соціалістичної праці СРСР Володимир Вільчинський, який народився в 1931 році, з 1968 по 1996 рік очолював колгосп «Дружба», а потім до 2006 року створений на його базі агрокомплекс «Дружба», який він потім приватизував на пару з Юрчишиными, перетворивши в ТОВ «Дружба».

Відомо, що у нього був син Леонід Вільчинський, капітан ДАІ Вінницької області, загиблий в 2003 році в ДТП: його збив летів по трасі «мерседес» тодішнього начальника медслужби СБУ генерал-майора Михайла Захараша. Того самого Захараша, який в 2018 році вихопив собі посаду ректора Національного медичного університету ім. Богомольця, що викликало бурю протесту його студентів – оскільки сімейка Захарашей давно має славу корупційною.

Читайте також:   Міністри засудили жарт «Кварталу» про Гонтарєвої. Це розкол?

Зрозуміло, що Михайло Захараш ніякої офіційної відповідальності за фактичне вбивство співробітника ДАІ не зазнав, проте йому напевно довелося заплатити якусь «виру» сумному батькові. Все-таки Герой соцпраці, старий голова і фактичний господар агропідприємства, має багато друзів і зв’язків – це не простий мужик, сина якого можна «переїхати не помітивши».

Страх і жах у Хмільнику

Петро Юрчишин одного разу і сам став учасником ДТП, в якому загинула людина. Сталося це в ніч на 4 вересня 2014 року, на розв’язці дороги біля села Великий Митник (біля Хмільника). Юрчишин їхав у своєму «Lexus LX 570» (він з братом віддає перевагу автомобілі саме цієї марки), коли сталося несподіване зіткнення з автомобілем «Toyota Camry». У ньому їхала сім’я баптистів з Чернігівської області: шість чоловік, одна з них, 26-річна дівчина загинула. Їхні прізвища так і залишилися невідомими для журналістів, оскільки Юрчишин зробив все, щоб зам’яти цю справу.

Буквально відразу ж на місце ДТП прибули знайомі Юрчишину інспектори ДАІ, потім були підключені юристи та ручна його прес-служба. В результаті чого з’явлюся наступна офіційна версія ДТП:

«…водій автомобіля «Toyota Camry», що рухався по автошляху Могилів-Подільський — Бердичів, не надав перевагу в русі автомобілю «Lexus», який їхав з села Уланів до Хмільника, тим самим спричинивши аварію. Серед постраждалих — і Петро Юрчишин, засновник і директор агропромислового науково-виробничого підприємства «Візит», який їхав в автомобілі «Lexus». В результаті зіткнення автомобілів він отримав незначні тілесні ушкодження. А його автомобіль отримав серйозні пошкодження. Були всі підстави вимагати від винуватця ДТП компенсації за ремонт автомобіля. Але Петро Юрчишин не буде цього робити…».

Постраждалих спішно помістили в убогу районну лікарню (див. фото), де Петро Юрчишин організував їм «догляд», а заодно цілодобове спостереження, щоб ті не надумали скаржитися кудись за межі райони, в якому у Юрчишиним все схоплено. Відразу ж почався пресинг: баптистів звинуватили, що саме вони є винуватцями ДТП, що вони пошкодили дорогу машину «великої людини» і влетіли на величезні гроші. Після чого Юрчишин вирішив їх великодушно пробачити: мовляв, у людей горе, загинула дочка, негоже вимагати з них грошову компенсацію. Ошелешені баптисти, вирішивши, що все в руках Господа, були раді звільнитися від Юрчишина хоч так.

Читайте також:   Стало відомо, скільки буде коштувати ліцензія для казино в Україні


Петро Юрчишин і жертва ДТП

Однак поширений прес-службою Юрчишина реліз про подію викривав себе сам. Справа в тому, що названа там «автодороги Могилів-Подільський – Бердичів», так само як і дорога від Уланова до Хмільника, є ділянкою однієї і тієї ж траси Р31. Тобто ніхто нікому поступатися був не винен, все це свідома брехня і підтасовка фактів, досконала інспекторами ДАІ. Схоже, що це справа явно потребує нового, чесному і об’єктивному розслідуванні! Причому, в зв’язку з загибеллю людини, воно не має терміну давності і може бути порушено за ініціативою прокуратури.


Розв’язка у Великого Митника, місце ДТП.
 
Траса Р31 повертає направо в сторону Уланова і далі до Бердичева (так їхала «Toyota»).
Назустріч їм з Уланова вилетів «Lexus» Юрчишина.
Зліва виходить з Хмільника і прямо – траса Т0610

У зв’язку з цією трагедією, згадали ще одну дивну історію зі смертельними наслідками, що сталася в тих краях влітку 2012 року. Тоді в Хмельницькому районі загинув тракторист Андрій Софич (з тамтешнього села Тарасівка), смерть якого списали на його напарника (засудженого на кілька років). Однак місцеві жителі розповіли журналістам програми телеканалу ICTV «Надзвичайні новини», що насправді Софича забили насмерть підручні Юрчишина – звинувативши того в крадіжці каністри солярки. І це нібито була далеко не єдина розправа «кривавого куркуля» над місцевими селянами. За інформацією джерел SKELET-info, формування контрольованих братами Юрчишинами агрофірм і приватизація підприємств йшла рейдерськими методами, в ході чого простих селян просто грабували, а обуреним погрожували розправою. Петро Юрчишин дохідливо пояснював їм, що купив в районі все і всіх.

Сергій Варіс, для SKELET-info

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *