Скажу чесно: досі спати спокійно не можу, дивуючись тому цинічного і меркантильному підступності, з якими збагачуються «кляти москалі», користуючись тим, що їх лідер Володимир Путін так популярний серед «ватников» і «колорадів» всього світу.
Адже це дозволяє злупити з них по-крупному за будь-яку дрібницю, безпосередньо пов’язану з господарем Кремля…
Прес-секретар «Темнейшего» Дмитро Пєсков викрив цю скандальну новину, назвавши її «фейком», але осад-то залишився — ще б пак, такі гроші! За дурницю! Чи це не приклад, як можна і потрібно «розкручуватися» і багатіти!
Мова йде, якщо хто не знає, про те, що буквально кілька днів тому з’явилася інформація: у Монако з аукціону Antiquorum продали годинник Путіна. За 1,054 млн. євро! Тобто майже за 32 мільйони гривень! Годинник моделі Patek Philippe Triple Complication в платиновому корпусі, з вічним календарем і золотим циферблатом.
Організатори аукціону піднімали ціну, стверджуючи, що це рідкісна модель, тому що проводиться обмеженими партіями і купити такі годинники можна тільки за спецзамовленням і тільки за запитом від особливих клієнтів. Але це для них, європейських нищебродов, рідкісна! А в Україні не те що олігарх, а мало–мальський завалящу корупціонер, разбирающий в суді справу про те, чия корова кому під паркан палацу наваляла, такими «котлами» хитаючийся стіл у придорожньому генделике підкладає для міцності. Якщо йому лінь підкладку з паперу мастырить: зняв годинник, підклав під ніжку і бухай собі пивко далі. А потім, бухнув, можна і «млинці» або «жаби» («жабки» патриотычному) на спір запустити. Годинами, якщо камінців під рукою немає…
Загалом, знайомі європейці з нашим вітчизняним розмахом. В Україні годинами, грошима, хортами гребуть і гребуть так безкарно, що їм в самому щасливому сні не привидиться. А тут годинник! За 32 «ляма». І під яким «соусом»! Незважаючи на спростування Пєскова, «котли» штовхнули так дорого, тому що вони-де були придбані «дуже важливою персоною в подарунок людині по імені Володимир Володимирович Путін».
Ось я і подумав, що патріоти в Україні, стурбовані наповнюваністю скарбниці і держбюджету, могли б взяти приклад, як можна вибивати бабло з дурнів. Ні хріна при цьому не роблячи і не заморочуючись на всякі там інновації і оптимізацію виробництв. Набрехав, пустив пил в очі в рекламі, скористався тягою до популярності і марнославством у володінні знаковими речами і лупи, заповнюй лакуни в дірявих державних фінансових засіках.
А в Україні є що продати. Не даремно ж вона — батьківщина як мінімум двох революцій заради демократії, яким аплодував весь світ. Після 2004-го геть всі інфантильно-чутливі демократи і демократки натягали на себе хоч щось помаранчеве, щоб проявити свою солідарність з Україною та її наскрізь надиоксиненным президентом Віктором Ющенком. Після держперевороту-2014, звичайно, щось пішло не так пишно й урочисто: все-таки кров пролилася, громадянська війна почалася, країна опинилася у злиднях і на межі розвалу, те та се. Але самі упоротые все ж пропонували в шинках «криваву Мері», видаючи її за «коктейлі Молотова» з українського «евромайдана».
Ось я на дозвіллі і перейнявся тим, що можна продати, користуючись популярністю революційної України та окремих українців, які цим «пышаються». І скажу вам відверто: є що штовхнути, є! Візьмемо, приміром, перше осіб. Дуже добре пішов би серед багатих маразматиків і колекціонерів старовини комуністичний партквиток першого президента України Леоніда Кравчука. Або ручки з логотипом «Цієї я розвалив СРСР. Біловезька Пуща. 1991. Грудень». Або тормозки з недорогою довго зберігається їжею в упаковці з написом «В схрони з любов’ю — від прихованого юного криптобандеровца і майбутнього секретаря ЦК КПУ з антибандеровской ідеології». Він же сам розповідав, що, будучи піонером, носив їжу бойовикам ОУН-УПА в схрони. За завданням Батьківщини і ледве уловимому тоді покликом серця…
Від Леоніда Кучми, якого за певну схильність в юності так і називали «Леха-стакан», добре пішла б недорога масова, для придорожніх закусочно-пивних, скляний посуд. Можна дешеві, з маленьким портретом майора Миколи Мельниченка на голограмі диктофони з-під дивана, відтворюють тільки прості фрази типу «Падонок, падонок вищої міри» або «Грузин, бля, грузин». Можна стилізовану кнопку для ракетних пусків на “Байконурі” з табличкою “Це все, що залишилося від “Південмашу” за мене і після мене”. А що? Він же сам казав, що не президент, а ракетник…
Добре пішов би навіть ніякої, пісний і противний, як блювотина бомжа у громадської зупинки, Віктор Ющенко. Це взагалі одіозна за своєю безглуздості фігура, а значить, справжній улов для рекламників-раскрутчіков образів.
Його взагалі можна було б штовхнути як «особа» діоксину російського виробництва, який можна було разом з суші задешево продавати на всьому протязі Житомирської траси всім бажаючим відчути себе борцем за ідеали майдану. Добре пішла б фанера, якби в анотації доступно розповісти, що на ній всі лузери можуть пролетіти над другим президентством, як над Парижем. Ющенко, якщо ви пам’ятаєте, в 2010 році встановив ж антирекорд при балотуванні другий раз: за нього проголосувало трохи більше 5%. І такого в світі ще не було, а Україна і тут відзначилася.
Завдяки Ющенку, який міг би також рекламувати тару для аналізів. Оригінали, кажуть, загублені, так як вилиті і скинуті в каналізацію прямо в президентській резиденції на Банковій. Але є ж люди (наприклад, екс-прес-секретарка, а нині перший віце-спікер Ради Іра Геращенко), які пам’ятають, якими були ці скляночки і коробочки і якого кольору і запаху «інгредієнти» у них зберігалися. Вони ж їх у своїх холодильниках зберігали, щоб вороги не добралися і нічого не сфальсифікували за наказом, ясна річ, Путіна. Або вже не пам’ятаєте весь цей бред від «помаранчевих патріотів», що подається на державному рівні? Якщо пам’ятаєте, то треба брати…
Від Віктора Януковича добре пішли б «золоті батони» в натуральну величину. Так шкода, революціонери-2014 вкрали оригінал. Але можна і по пам’яті відновити для серійного виробництва. Добре пішли б путівники «У пошуках золотого унітазу» з вступним словом Сергія Лещенка і фотографіями таджика Мустафи Найєма в обнімку з божевільною Танею Чорновіл, які перелазить через паркан садиби, а потім душать і розпинають на хрестах беркутів. Не спецназівців, а звичайних птахів, які попалися в руки живодерам від «революції гидности».
Хороший також крем для змащення лиж і дуп під назвою «На Ростов!». Можна також мішечки з чимось дзвінким і супровідними документами-анотацією «За це я продав себе, електорат і країну». А вже портрети на ці мішечки може вибрати будь-який: всі екс-»регіонали» чудово підійдуть. Ну, а якщо взагалі піти з жерсті і запропонувати панди кривавого кольору, то продажі можуть зашкалити…
З нинішнім гарантом Петром Порошенком — складніше. Він і без всякої розкрутки, як бик вівцю, вкрив країну магазинами «Рошен». Під них в людних місцях по всій Україні хіба що громадські туалети не переробляли. Але якщо проаналізувати, то і ребрендированные туалети можна знайти. Але це лежить на поверхні. А якщо підійти креативно, то можна запустити лінійку вічно м’ятою, як через дупу пропущеної одягу: костюмів, можна окремо штанів та піджаків з вмонтованими в їх кишені гнучкими, але чіткими по контурах флягами для бухла.
Добре можуть піти і папки для документів з написом «Документи Липецької кондитерської фабрики, яку неможливо продати» або набори псевдодокументов «Мої панамські офшори» у вигляді аркушів паперу, на яких зникають написи. І в принципі, багато чого можна знайти самому, а багато він підкаже і надалі. Але вже зараз можна готувати крем для лиж, аналогічний тому, що можна робити для Януковича. А напис з адресою, куди сдрыскивать, придумає життя. Якщо Порошенко, звичайно, встигне добігти живим до кордону або в аеропорт: вбивці з колишніх побратимів такими спритними бувають…
Непогані для продажу за брендами і прем’єр-міністри України, яких було так багато, що всіх і не згадаєш одразу. Але найяскравіші ще можуть послужити скарбниці незалежної України. Наприклад, від Павла Лазаренка можна взяти браслети на ногу, з яким він півтора десятка років ходив по тюрмах Америки і під домашнім арештом на віллі, викупленої у Едді Мерфі. Гарні портрети надутого і важливого Євгена Марчука в костюмі і усміхненого Юрія Єханурова у сорочці з написами відповідно “Я створюю політичний імідж” і “Справжни буряти “топлять” за Україну”.
Лялька-біоробот, монотонно щось не зовсім зрозуміле про зростання ВВП і стилізована під Анатолія Кінаха, не матиме рівних в Японії. А як від Юлії Тимошенко піде накладна коса, яку для зростання рейтингу та популярності можна пришпандеривать до будь-якого місця, і говорити не доводиться. І робити її можна з чого завгодно: з волосся, з клоччя, з вовни, висмикнути у домашніх тварин в період линьки.
А якщо продавати її в упаковці разом з медикаментами типу «таміфлю», забезпеченою портретом самої «НашейЮли», разгружающей транспортні літаки, і написом «Будь моїм!», то успіх гарантований на десятиліття. А то і на століття. Поки не вимруть останні довірливі ідіоти в Україні, чого може взагалі ніколи не статися. Якщо, звичайно, Україна збережеться…
Хороший рекламний креатив можна отримати і від нинішніх правителів України, шагнувших у владу з майдану. Про президента Порошенко вже сказано. Але й інші чудові! Взяти хоча б спікера парламенту Андрія Парубія. Від нього так і просяться в продаж підручники «Уроки виразного читання і художньої мови» і «Як запам’ятати звучання 30 літер російського і українського алфавітів». Також піде ретро від «Андлюси, заплесцаюсцего люсский мову»!
Та ж димова шашка марки «матні», пронесена в парламент у боротьбі з «кривавої пандою» Януковича, а зараз стилізована під сувеніри-«ублажители» для молодих онаністів і геїв, які обрали шлях в Європу. Добре, впевнений, підуть і рупори з мегафонами, які відтворюють гучний клекіт і плямкання, що виривалися з рота спікера під виглядом промови. Ну і хітом продажів можуть стати фотошпалери з довідкою про затримку розумового розвитку і портретом самого маленького і играющегося «джавелином» Парубія у той щасливий період, коли все цілком виправдано вважали його ідіотом.
А прем’єр-міністр Вова Гройсман, «освячує» своєю персоною ваги з вінницького ринку, на яких він зважує всі «за» і «проти» при виборі, коли треба було зважитись і починати «пышатыся», що українець. Зараз добре підуть на Андріївському узвозі жартівливі посвідчення «Довідка на право отримання збільшеної пенсії після смерті», «Член ради колишніх прем’єрів України». Ну, ви повинні згадати подібні сувенірні документи: «Посвідчення придурка», «Членський квиток ідіота», «Довідка дурня» і т. д і т. п. Добре йшли ніколи. А тут новий колорит і флер участі в «революції гидности» і повернення в європейський лоно через відомий «портал» будь-якого члена ЛГБТ-спільноти. Новье, новий дух, продажу мають піти…
По дрібниці, але з прибутком можна розкручувати продаж і таких сувенірів від «хероев» рангом нижче і тупістю повідвертіше. Наприклад, продавати сушені мочки відрізаного вуха Дмитра Булатова з порадами, як можна стати міністром при використанні мінімального членоушкодження, але з масованою пропагандою і розкручуванням «херойства». Упевнений, зараз багато і власну крайню плоть не пошкодували б, щоб до корита дорватися.
Могли б стати популярними і продаваними заляпані стилізованої кров’ю збірники проповідей «кривавого пастора» Олександра Турчинова. Особливо якщо вказати, що на них кров мирних жителів Донбасу, — тоді патріоти, бойовики, садисти і ветерани АТО брали б книжечки на пам’ять і про запас. Пішли б від Арсена Авакова і «Пістолети Сашка Білого, яким можна вчинити самогубство зі зв’язаними за спиною руками». Або «Стакани в лоб Міхо Саакашвілі, які ніколи не пролітають повз».
Потенційно гарні сувенірні «Сторінки з Амбарной книги Партії регіонів» від вже згаданого вище Сергія Лещенка, на яких можна вписати прізвище Пола Манафорта і навіть Дональда Трампа, щоб потім звинуватити їх у роботі на Януковича, а через нього — на Путіна. Мінеральну воду “Моршинську” взагалі можна продавати в пляшках з позначенням “Нею комбат Андрій Тетерук лупив по голові бабу Шуру Кужель в приймальні спікера Парубія” або “Нею Ігор Мосійчук на засіданні Антикорупційного комітету намагався зрубати Березу (Борислава, екс-спікера “Правого сектора” і “хероя майдану”. — Авт.) в голову».
Взагалі екзотичний і раптово схуд на півцентнера нардеп-радикал Ігор Мосійчук — це недооцінений рекламниками носій передпродажного креативу. Буквально нещодавно він знову вигідно відзначився, потенційно просунувши продажу і птахів, і кліток для птахів, і навіть власного партійного лідера Олега Ляшка. Побачивши під Печерським судом в Києві нардепа з пропрезидентської фракції «Блоку Петра Порошенко» («БПП») Сергія Капліна, Ігор запустив в нього… кліткою з живим півнем, на якій було написано «Ляшко». Круто, ново та свіжо? Безперечно! Продажно? Упевнений, що так.
А як можна думати про майбутнє! Якщо в інтересах збільшення торгового обороту вже зараз спробувати скористатися авторитетом майбутніх політиків України. Або тих, хто бачить себе таким і претендує на владу в найближчі роки. Наприклад, як гарячі пиріжки, підуть брикети з запахом «запашнойи (ароматною) кави» і портретом мера Львова Андрія Садового. Він зараз, звичайно, злегка заляпав і зіпсував свій імідж і електоральний потенціал биоотходами і сміттям, але навряд чи відмовився від президентських амбіцій. Він спить і бачить себе главою України.
Точно такі ж амбіції і можливості у екс-прем’єра Арсенія Яценюка, який поряд з Юлією Тимошенко і Андрієм Садовим вже давно вважає себе майбутнім і неминучим президентом України. З брендом цього чола можна взагалі продавати все, що завгодно. Від сітки-рабиці, з якою він спорудив монолітний «європейський вал» на кордоні України з Росією, до налобних наклейок «Куля в лоба» («Куля в лоб!») для початківців політиків, які збираються обманним шляхом піднятися на політичний олімп. Але більше всього Яценюк може бути корисний для реклами продукції вітчизняного рослинництва «великої аграрної наддержави», в яку перетворюють Україну, вбиваючи в ній навіть зачатки індустрії. Мається на увазі морквина. Так-так, та морквина, яка може служити Яценюку і символом просування у владу, і певним охоронним символом-аргументом, яким він може затикати і екзотично, але вірно обеззброювати будь-якого свого опонента. Та морквина, яку Яценюк, уявивши себе навченим досвідом і обпалених бойовими баталіями фронтовиком, запропонував засунути в… жо…у українському телеведучому Олексію Дурнєву.
Так-так сказав кандидат у президенти Яценюк: «У жо…у!». Це, звичайно ж, з одного боку, підтвердило, що він знає, як і яким шляхом Україні і українцям правильно і прискорено інтегруватися в Європу. Але з іншого — показало, як він, Яценюк, демократ, європеєць і все таке, збирається прищеплювати європейські цінності ЛГБТ-спільноти незайманих українцям. І як «демократично» буде затикати рота і інші частини тіла всіх, хто сміє йому суперечити. Але в торгівлі ж це тільки плюс, все, що не некролог, — анотація і піар…
Але от якщо брати актуальне і останнє, з пилу з жару, так сказати, то вже зараз мільйони можна піднімати, розкручуючи такі бренди як «український паспорт Міхо Саакашвілі» і «квитки Саакашвілі в Тбілісі». Свіжо, актуально і трепетно від передчуття найнесподіваніших пристрастей і видовищ.
Одне з них — Міхо, продовжує боротися проти чинної влади і особисто Петра Олексійовича, а алкоголік-генпрокурор України Юрій Луценко зі свитою намагаються його зловити і силою екстрадувати в Грузію, де прямо в аеропорту Микеила Николозовича вже чекають грузинські поліцейські. З ордером на арешт і… ніжками від табуреток. Щоб з ордером негайно затримати і спровадити в тюрягу, де ніжки табуретів йому і засунутий туди, куди Яценюк хоче своїм ворогам засовувати моркву. І куди при владі Саакашвілі його ворогам його сатрапи-тюремники тикали всяку погань. Таким при Міхо було «народовладдя» в Грузії, проголошеної «вітриною демократії на Кавказі». А зараз до Міхо летить ответочка. І запущена вона в Україні, де він теж збирається насадити трошки демократії…
…Як мовиться, чекаємо-с. І паралельно ходимо в магазини — раптом хтось з рекламників до нас прислухався і вже просуває українську «демократію» і «ідеали майдану» по світу. Адже за це теж стояв майдан, полита кров’ю тих, кому вже нічого не треба…