Справа ЮжАЭС: Як Вищий антикорсуд ламає схеми САП і НАБУ

Вищий антикорупційний суд почав розглядати триває вже 6 років справу про розкрадання при закупівлі обладнання для Південно-Української АЕС, яку розслідувало НАБУ.

Але вже за попередніми рішеннями суду зрозуміло, що довести провину підозрюваних незаконними методами буде не просто, а суддям потрібно бути пильними щодо прокурорів САП. Адже останні намагаються маніпулювати матеріалами кримінального провадження і учасниками процесу.

Історія з довгим шлейфом

Справа про расхищениях на Южно-Українській АЕС — одна з найбільш неоднозначних в практиці антикорупційних органів. Вперше кримінальне провадження № 32013110110000482 було порушено органами внутрішніх справ Миколаївської області ще в кінці 2013 року. Воно стосується закупівлі технологічного обладнання для Південноукраїнської АЕС у 2011 — 2012 роках. Тендер виграло ТОВ «Арстрейд», яке виготовило обладнання для АЕС на Харківському заводі «Элетекс З».

Прокурори шукали докази порушень протягом двох років. Однак слідча група під керівництвом прокурора В’ячеслава Халявки після тривалого розслідування так і не оголосила нікому підозру і нарешті в 2016 році закрила справу: обладнання було поставлено в повному обсязі, збитків і постраждалих не було.

В’ячеслав Халявка

Але буквально через два місяці, після того як Халявка став детективом НАБУ, він «згадав» про цю справу і вирішив його «оживити». Йому сприяв ще один колишній прокурор Миколаївської області — Сергій Козачина — який тепер працює в Спеціалізованій антикорупційної прокуратурі. Він став процесуальним керівником по справі.

Саме Козачина, як стверджують в оточенні прокурора, «переконав» главу Назара Холодницкого скасувати постанову про закриття справи і передати його в НАБУ на «нове розслідування». При цьому як Халявка, так і Козачина приховали від свого керівництва той факт, що саме вони були раніше ініціаторами закриття справи і не побачили в ньому складу злочину. Більше того — Халявка був раніше процесуальним керівником у цій справі.

Сергій Козачина

Згодом особиста зацікавленість цієї пари в розслідуванні справи стала причиною їх відсторонення від справи та обґрунтованих сумнівів в об’єктивності розслідування. До аналогічного висновку дійшла і Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів — її висновки були озвучені адвокатами на одному з судових засідань. Більше того, суд встановив, що прокурор САП і детектив НАБУ спочатку не могли брати участь у цьому кримінальному провадженні, тому всі скоєні ними дії є незаконними, а зібрані «докази» — неприпустимими.

Три роки без досягнень

Детектив і прокурор вели справу протягом 3-х років, але результати їх роботи не вражають. Найбільше запитань — до переліку фігурантів справи, пред’явленим підозрами і тому, як наслідок «вибивало» з них свідчення.

Наприклад, обвинувачення пред’явили директору харківського заводу Олексію Масолобову, який опинився в СІЗО тільки тому, що шукав покупця на свою продукцію — тобто реалізовував повноваження, надані статутом. Пенсіонер і батько двох дітей більше року просидів СІЗО просто за те, що продав комплектуючі посереднику, не маючи ніякого відношення до тендеру.

Іншого підозрюваного — Дмитра Лисенка — Халявка і Козачина своїми діями, по суті, зробили довічним інвалідом. Потрапивши в СІЗО, куди його в принципі не можна було доставляти, у важкому стані, практично відразу після ДТП і кількох операцій, з роздробленими кістками тазу, він не отримав належного лікування. На думку адвокатів, відправивши Лисенко в нелюдські умови, Халявки і Козачина просто хотіли натиснути на нього, проте явно перегнули палицю. І тепер Дмитро до кінця життя буде ходити на милицях.

У даний час Державне бюро розслідувань проводить слідство за фактом інвалідності Лисенко, якого вже визнали потерпілим в результаті дій детектива НАБУ і прокурора САП.

Протягом «розслідування» Халявка і Козачина регулярно тиснули на фігурантів справи, щоб вибити потрібні свідчення або підписання угоди зі слідством. В тому числі через незаконні арешти майна, навіть того, яке було придбано задовго до передбачуваного вчинення злочину, розповідають адвокати. А це прямо суперечить законодавству.

Маніпуляції з угодами провалилися

Але головним інструментом були «угоди зі слідством», в рамках яких менш значущим» фігурантам пропонувалося дати свідчення на «значимих» і в результаті отримати підстави для висунення звинувачень «великій рибі». Після цього з «великої справи» виділяли окремі провадження щодо кожного конкретного фігуранта, щоб суди могли розглядати їх окремо.

На угоди пішли не всі. Наприклад, причиною нелюдського ставлення до Лисенка адвокати якраз і вважають його відмова обговорювати інших фігурантів справи.

Більшість же інших угод, скоєних під тиском, вже скасовані судами. Наприклад, скасовано операції з фінансовим директором «Элетекс-З» Валентиною Пелих, з директором «Арстрейд» Кирилом Сахно а також з директором підприємства Оленою Чорнушка. У всіх випадках САП подавала апеляції і програла. Адвокати стверджують, що тиск на Сахно було настільки сильним, що в результаті в так звану «угоду» потрапили звинувачення з його боку людей, яких він згідно з попередніми показаннями — взагалі не знає.

Причиною, по якій суд «загорнув» угоди зі слідством — стало серед іншого недотримання принципу презумпції невинності стосовно третіх осіб. тобто обвинувальні свідчення на інших співучасників. Більше того, Апеляційний суд Харківської області у справі Пелих і зовсім вказав, що у справі з потерпілим («ЮжАЭС») угода зі слідством в принципі неможлива.

Втім, повернення таких актів з угодами судом не став приводом для прокурорів «відчай» і Козачина вирішив «спробувати щастя» у Вищому антикорупційному суді, подавши йому… той же обвинувальний акт, який вже був «забракований». Про це стало відомо з оприлюдненого нещодавно постанови ВАКС по справі того ж Сахно.

Згідно з текстом рішення, Козачина — якого взагалі-то відсторонили від справи ще в березні 2019 року — не тільки бере активну участь у судових засіданнях у цій справі, але і намагався «втюхати» Вищого антикоррсуду твід ж обвинувальний акт з угодою з Сахно, який вже був раніше відхилений спочатку Шевченківським райсудом, а потім Апеляційним судом Києва.

На думку адвокатів, це потрібно прокурору, щоб «тихим сапом» зафіксувати спірні обставини справи (якщо вони б стали частиною затвердженої судом правочину, їх би не довелося доводити щодо інших фігурантів). Крім того, на підставі затверджених ВАКС «урік» по кожному конкретному фігуранту («малої риби») можна було б притягнути до відповідальності «велику рибу», не збираючи додаткових доказів.

В судовому засіданні Козачина пояснював суду, що це два різних акта (відхилений раніше і новий, який поданий в ВАКС), але за фактом так і не зміг надати новий документ. Тобто фактично обманув суддю прямо в засіданні. У результаті суд не дав ввести себе в оману і відмовив у затвердженні «липового» обвинувального акта. Все це описано в судовій ухвалі.

Більш того, ВАКС фактично встановив, що прокурор Козачина не виконав рішення суду про повернення обвинувального акта, тим самим вчинивши злочин, передбачений ст. 382 КК (до 8 років позбавлення волі). Не кажучи вже про невиконання рішення про відсторонення від справи.

Крім того, суд вважає, що виконання вимоги Козачины про перегляд обвинувального акта створить прецедент і порушить принцип остаточності та обов’язковості попереднього, не підлягає оскарженню рішення суду. А це, в свою чергу, є порушенням Конвенції з прав людини і фактично відкриває фігуранту справи прямий шлях до виграшному позовом до ЄСПЛ.

Вищий антикорсуд також ще раз нагадав прокурору, що в обвинувальному акті у відношенні однієї людини не можуть звучати звинувачення щодо інших. Аналогічні рішення, швидше за все, будуть винесені і стосовно інших осіб, за якими обвинувальні акти раніше відхилені, але які прокурор намагається «протягнути» в ВАКС.

Сьогодні адвокати підозрюваних домагаються об’єднання виробництв, роз’єднаних для сепаратного тиску на фігурантів. Мета полягає в тому, що ВАКС, на їх думку, повинен розглядати потенційні злочину з боку группыфигурантов в одному судовому процесі, а не спиратися на свідчення і «обумовлення» інших кожним окремо. Оскільки їх звинувачують саме у «співучасті», то якраз це «співучасть» серед іншого і повинен встановити суд, вважають захисники підозрюваних.

capital.ua