Мерзоту запустіння: в Ленінградській області втрачено більше третини сільгоспземель

Мерзость запустения: в Ленинградской области утрачено более трети сельхозземель

Величезні простору з колись родючим грунтом заростають борщівником, а люди, які там працювали, біжать в міста

Ленінградська область традиційно знаходиться в тіні Санкт-Петербурга, але колись годувала овочами, особливо огірками і картоплею, весь Ленінград. Зараз величезна територія регіону, її сільськогосподарські землі заростають всякої гидотою типу борщівника. Ці землі буде вкрай важко відновити для колишніх потреб. А чи є у влади таке бажання?

Євген Колесніков, Ленінградська область

 

Мерзость запустения: в Ленинградской области утрачено более трети сельхозземель 

Почнемо з того, як в Ленобласті відбувалася приватизація землі в початку-середині 90-х. Коротко. Є колгосп-радгосп. З усіх його співробітників-працівників робили так званих пайовиків. Потім особливо заповзятливими товаришами земельні частки викуповувалися буквально за ціною пляшки горілки. І ось виникало монополіст – юридична особа або приватне, – по-різному бувало. Головне, таке враження, що робилося це з принципу – «нехай буде». Ну, або величезна нерухомість на цій землі починала будуватися. Реально з радянського часу великою частиною сельзохзземли в Ленобласті, а там росло все, що завгодно, ніхто не займається. Зараз ситуація стала критичною – таку землю треба регулярно «облагороджувати», тобто розорювати, а на неї забили болт. Численні сільгоспугіддя Ленобласті можуть зникнути назавжди. Зараз це мертва земля, плодородить їй складно.

 

Вся земля – не селянам?

Як не стався до Радянського Союзу, але це була аграрна країна. Відповідно була розвинена система розвитку сільського господарства і тваринництва. У Ленінградській області були численні колгоспи і радгоспи, які давали огірків, помідорів, редиски, капусти, буряків, цибулі стільки, що вистачало на весь Ленінград. Ну, і на свій регіон, звичайно. Якщо б тоді сказали, що в пітерських магазинах буде картопля з Єгипту, ніхто б не повірив, – сміх, та й годі. Про молочні продукти і не кажу, але зараз не про них.

Минулого тижня кореспондент «НІ» побував у кількох місцях, де були «селообразующие» колгоспи – в п. Георгіївське (Тосненский район Ленобласті), д. Лампово (Гатчинський район Ленобласті), п. Сіверський та п. Дружноселье того ж району. Вдалося знайти місцевих, які ще пам’ятають колишню велич. Вони, махнувши склянку горілки, буквально відразу ридають: «у нас тут в Георгіївському вирощувалися всі доступні культури, техніка була для цього, всі оснащене. Вся важка техніка була. Були й приїжджі з ветлікарів і механізаторів, але в основному працювали місцеві, всі були зайняті. Село повноцінне було, з клубом, як годиться. Ну і корови були, само собою. Проблеми почалися в 1992 році. Всім колгоспникам запропонували стати пайовиками колгоспної землі. Ну ми ж наївні ідіоти, такі нелякані. Ні хріна в цьому не розуміємо. Новий господар, головний акціонер, з Пітера, швиденько став розпродавати майно – трактори, перш за все. Почалися скорочення, а наші паї – каже, продайте мені, я краще знаю, як використовувати землю. Ну і продали, хто за копійку, хто за пляшку. В 1996 році від колгоспу нічого й не залишилося. І зараз від селища теж майже нічого не залишилося – людям залишається тільки пити, красти і швидше вмирати».

Колишні класні сільгоспугіддя навіть не забудовані зараз нічим – коштує таке заросле фіг знає чим поле, російське поле, як співалося.

 

Мерзость запустения: в Ленинградской области утрачено более трети сельхозземель 

Думка

У цьому році, на жаль, помер Валентин Пашинський, гендиректор асоціації «Ленплодовощ», голова обкому профспілки працівників агропромислового комплексу Ленобласті, який глибоко переживав втрату сільгоспземель в регіоні. Він з болем говорив кореспонденту «НІ»: «Тут вже не секрет, що радянська спадщина в сільському господарстві майже втрачено, це стосується далеко не тільки Ленінградської області. Земля пустує і тільки вольові рішення держави можуть переламати ситуацію. На жаль, крім втрати радгоспів людям не дають працювати на землі. Вся земля селянам – гасло не втратив актуальності. Не надто прихильні до фермерам і банки – кредити абсолютно нереальні. Вийшло, що колгоспи закрили, а приватним фермерам ніяк не допомагають розкрутитися, встати на ноги. А найбільше в цій ситуації страждає земля – вона просто втрачає свої функції і перетворюється з землі територію».

Довідка «НІ»

Згідно з даними Управління федеральної служби державної реєстрації, кадастру і картографії по Ленінградській області, площа орних земель в Ленінградській області складає 359,7 тис. га. За даними Петростата, в 2019 році посівні площі за підсумками весняної сівби в господарствах усіх категорій склали 237,6 тис. га, 100,4 % до рівня 2018 року – 236,6 тис. га. Не використовується в сільгоспобороті – 123,1 тис. га (34,22% від орних земель регіону або 1,46% від загальної площі Ленінградської області, яка становить 8 390 800 га).

У селі Лампово все те ж саме в принципі. Був потужний радгосп. Його не стало в 1994 році. Місцеві, що не спилися, їздять на роботу: або в селище Сіверський, але це для жінок, сфера послуг; або в Пітер, чоловіки, вже там, хто що може. Село, само собою, виглядає депресивно, це не новина для російської глибинки. А що стосується колишніх сільгоспземель, то вони буйно зарості борщовиком. Це вкрай мерзенне рослина – вимахує швидко і до двох метрів заввишки, а ще отруйна. Зачепивши його, обжигаешься, і рана вимагає медичної допомоги. В СРСР ходила легенда, що насіння борщівника закинули нам зло американці, ну як колорадського жука.

 

Мерзость запустения: в Ленинградской области утрачено более трети сельхозземель 

Так чи інакше, в Лампово з ним ніхто вже давно не бореться – борщівник тепер – головна культура місцевих полів. Жителька Лампово Катерина розповідає, як було раніше і як нині: «Земля тут використовувалася для великих полуничних плантацій, огірки ростили в теплицях таких великих, довжиною в сто метрів кожна, картоплю – це вже, звичайно, ну і овес – вже для худоби. Як пішла приватизація землі, так у нас і відняли всю роботу. Мужики спивалися, баби вішалися. Хто хоч щось міг фізично, умотал в Пітер. Варіантів не було. Люди зникли в селі. Чим живемо? Так пенсіями тільки. Що ще вирощуємо на своїх ділянках. Мені вистачає, а от внучка поїхала в місто, знімає кімнату, працює офіціанткою. Каже: «Ніколи сюди не повернуся». Я її розумію, звичайно».

Так, разом з втраченої сільськогосподарської колгоспної землею губляться і люди. Земля – є гроші, ні землі – засобів до існування в селі не залишається.

Взяти, та й вилучити

 

Мерзость запустения: в Ленинградской области утрачено более трети сельхозземель 

А що влада Ленобласті? Для початку розповімо досить цікаву історію з 2015 року. Тоді місцевий уряд зажадало виставити на торги 906 га сільгоспземель, тому що бенефіціаром компанії-власника є …віргінський офшор. Земля в Гатчинському районі, а конкретний її власник та перебуває на ній радгоспу і племінного заводу «Лісове», – мільярдер Захар Смушкін. Обґрунтування для позову, який, по суті, готували не чиновники, а обласна прокуратура, у тому, що «Лісове» – більш ніж на 50% підприємство з іноземним капіталом. А це суперечить закону про обіг російських земель сільгосппризначення. Але Арбітражний суд, що цікаво, в позові уряду Ленобласті відмовив. Так, буває і таке, що в протистоянні бізнесу і влади суд приймає сторону першого. Особливо, якщо бізнесмен – це не закредитовані фермер, а лощений мільярдер.

А в серпні цього року Мінсільгосп зробив взагалі цікава пропозиція – вилучати непотрібні сільгоспземлі за фактом виявлення покинутих ділянок. Поки ж для вилучення Россільгоспнагляд змушений фіксувати порушення протягом трирічного терміну після виявлення. Та й то – надто вже багато декоративного у такому моніторингу. Мінсільгосп ж нині пропонує «вилучати ділянки, що не використовуються протягом трьох років до моменту виявлення порушення» – а пильнувати це справа в динаміці в прожекті буде Россільгоспнагляд. За нашими даними, це досить революційна пропозиція лобіювалося ще з 2017 року за певної участі якраз уряду Ленобласті. Поки воно не прийнято, але, як здається, все до того йде.

Кореспондент «НІ» розмовляв кілька років тому з віце-губернатором Ленобласті Сергієм Яхнюком, який курирував, зокрема, аграрний комплекс регіону. Освіта профільна – Ленінградський сільгоспінститут, спеціальність «агрономія». Ще тоді він досить активно пропонував позбавляти приватників сільгоспземлі, яка прийшла у них в непридатність. Просто тому що якщо землю запустити на якийсь термін, то можна ніколи вже не відновити. Піднятої цілини не вийде. Чиновник навіть ввів на цей рахунок термін – «неефективний власник землі». Зараз Яхнюк депутат Держдуми, член комітету з аграрних питань, наскільки нам відомо, теж причетний до пропозицією Мінсільгоспу.

 

Мерзость запустения: в Ленинградской области утрачено более трети сельхозземель 

Є і ярі супротивники потенційного закону. Так, відомий в Ленобласті підприємець Іван Сергієнко розповів нашому кореспонденту, що бачить у цьому потенційному законі майбутнє «розкуркулення»: «Як дісталася земля конкретного приватнику – вже неважливо, головне, у нього є всі законні права на конкретну ділянку. Ми що, тепер хочемо порушити право приватної власності? Я ось частина колишньої сільгоспземлі використовував під будівництво гостьових будиночків, міні-готельний комплекс такий вийшов для мисливців. У мене це прибуткова справа. І що – забрати це все? На якій-такій підставі?! Та хіба буде держава реально розорювати, засівати цю землю? Та не вірю! Перепродадуть потім якимось своїм людям, які там замки і палаци собі побудують».

Думка

Ігор Бойко, підприємець з Гатчинського району Ленобласті, фермер:

– Земля сільськогосподарського призначення в регіоні дійсно гине. У нас тут в мікрорайоні обробляється буквально клаптик – всього двома «ростсельмашами». Можна, звичайно, державі сказати суспільству – беріть землю, люди, безкоштовно, тільки обробляйте. Так адже ніхто не візьме. Урбанізація вытравила дух селянства. Он як з далекосхідним гектаром вийшло – нікому він не потрібний. Безкоштовно не потрібен! З землею треба вміти працювати, а вже мало хто вміє. Та й любити її треба – це вам не дачі троянду висадити тут щоденна каторжна праця.

Думка

Сергій Єгоров, юрист, який спеціалізується в тому числі на земельному праві:

– Владі необхідно діяти строго в рамках закону, а не залякувати власників землі відібранням. Не буду говорити про сільському господарстві, тут я не експерт. Але що стосується земельного права, то чітко розуміємо – землі були отримані нинішніми власниками з повним дотриманням тодішнього російського законодавства. «Грабіжницька приватизація» – це вже оціночний термін, не юридичний. Можна і так сказати, але такий вже закон. Знаю, що зараз деякі власники колишньої сільськогосподарської землі стурбовані планами влади Ленобласті «розкуркулення» і готують позови до суду.

25 тис. га колишніх земель планується повернути сільському господарству до 2024 року

 

Мерзость запустения: в Ленинградской области утрачено более трети сельхозземель 

Також «Нові вісті» поставили два питання представникам комітету агропромислового комплексу уряду Ленобласті: як влада регіону борються з тим, що радянські сільгоспземлі заростають, приходять в непридатність?; як відбувається взаємодія влади з приватними власниками сільгоспземель, у яких вони втрачають свої функції?

На наш запит уряд регіону дало наступний офіційний відповідь, наводимо повністю: «Програма залучення в сільськогосподарський оборот невикористовуваних за цільовим призначенням земель, реалізована в Ленінградській області, передбачає широкий комплекс заходів в рамках надання державної підтримки:

1). Субсидії на відшкодування частини витрат на розвиток меліорації земель сільськогосподарського призначення, включаючи культуртехнічні роботи (роботи по поверненню в стрій зарослих рослинністю земель), капітальний ремонт та реконструкцію меліоративних систем, в цілях забезпечення стабільності сільськогосподарського виробництва та родючості ґрунтів в умовах зміни клімату і природних аномалій, підвищення продукційного потенціалу меліорованих земель та ефективного використання природних ресурсів.

Обсяг робіт по культуртехническим заходам з початку дії програми з 2014 року склав 13,756 тис. га (2014 – 1387 га, 2015 р. – 2245 га, 2016 р. – 2810 га, 2017 р. – 2171 га, 2018 р. – 3143 га, 2019 – 2000 га), з реконструкції меліоративних систем за 6 років складе близько 8,5 тис. га (2014 р. – 282 га, 2015 р. – 540 га, 2016 р. – 761 га, 2017 р. – 1106 га, 2018 р. – 1112 га, 2019 – 4749 га).

2). Субсидії бюджетам муніципальних утворень і сільськогосподарським товаровиробникам Ленінградської області в цілях проведення кадастрових робіт по утворенню земельних ділянок зі складу земель сільськогосподарського призначення.

У 2019 році бюджетам 8 муніципальних утворень на постановку 10,8 тис. га земель на кадастровий облік надані субсидії з обласного бюджету Ленобласті в розмірі 18,3 млн рублів. На 2020 рік проведено відбір муніципальних утворень. На постановку на кадастровий облік майже 4 тис. га (3 961) з обласного бюджету планується виділити 13,2 млн рублів субсидій. З урахуванням прогнозу розвитку агропромислового комплексу на найближчі шість років, до 2024 року, Ленобласть планує залучення в оборот вибулих сільськогосподарських угідь загальною площею 25 тис. га.

Для забезпечення додержання землекористувачами вимог земельного законодавства, контролю за використанням земельних ділянок за цільовим призначенням, органи місцевого самоврядування регіону здійснюють муніципальний земельний контроль, взаємодіючи в даному питанні з Управлінням Россільгоспнагляду по Санкт-Петербурга, Ленінградської і Псковської областях, здійснює нагляд за цільовим використанням земель сільськогосподарського призначення».

Що ж, як бачимо, регіональні влади виділяють чималі гроші, щоб влаштувати сільськогосподарської землі камбек. Однак поки що ці зусилля – крапля в морі, адже раніше близько третини сільгоспземлі Ленобласті не використовується за призначенням. В абсолютних цифрах – 123,1 тис. га – колосальна цифра. Але що ще гірше – разом з родючим грунтом невблаганно втрачаються і кадри, здатні з нею працювати.