Сучасна економіка – обмін або розподіл товарів? (початок)

Современная экономика - обмен или распределение товаров? (начало)

Вперше популярно викладена суспільна природа симулякрів грошей в їх відмінність від справжніх грошей, а одно місце і роль симулякрів грошей в сучасній економіці як засобу розподілу всіх товарів, що є таким внаслідок своєї суспільної природи як засобів та титулів вищої інституційної влади над суспільним виробництвом людства.

У РФ рахунок «цін» товарів і послуг, заробітної плати та фонду оплати праці, «прибуток» і «збитків», податків і зборів і, в кінцевому підсумку, ВВП РФ здійснюється в рублях. І взагалі нині всі процеси економічної і соціальної практики, суспільного і приватного життя в РФ «запускаються» рублем, забезпечуються рублем і фокусуються на рублі, результируясь у рублі.

Але що є рубль або будь-яка інша сучасна валюта?

Нас переконують, так і майже всі вважають, що рубль – це грошова одиниця, що це – гроші. Що це такі ж по своїй суті гроші, як і долари США, євро, юані, і всі інші валюти. Що ці валюти розрізняються між собою «купівельною здатністю, стійкістю обмінного курсу, «географією» обігу і, отже, «географією» визнання (використання) в світі в якості грошей і безліччю інших характеристик, нічого не змінюють у тому, що всі такі національні валюти по своїй суті – це (без допуску навіть якої-небудь тіні сумніву) гроші. Бо те, що це гроші, встановлено Законом і визнається «всіма в усьому світі» з числа «психічно здорових людей»…

Популярно, але гранично коротко про сутність грошей.

Аж до фактичної відмови від золотого стандарту у всьому світі грошима в точному розумінні слова було металеве золото в злитках, що використовувалося як єдині і виняткові світові гроші в якості міри вартості, засобу платежу, засобу обігу, засобу нагромадження (утворення скарбів) і як власне світові гроші.

Те, що в ряді регіонів світу, включаючи колонії, наприклад, у Середні століття в Західній Європі чи в Індії в 19-му столітті, замість металевого золота як грошей або поряд з металевим золотом ролі грошей використовувалося також і металеве срібло, нічого не змінювало в суспільному сутність і функції грошей. А в чому вони полягали?

Гроші, перш за все, це товар, тобто матеріальне благо, придатне і призначене для задоволення яких-небудь конкретних потреб людей (володіє конкретної корисності для споживачів і саме внаслідок цього має споживчу вартість або, інакше, цінність).

Однак гроші, по-друге, – це такий товар, який здатний обмінюватись і фактично обмінюється на будь-який інший без винятку товар, внаслідок цього виступаючи в суспільній практиці еквівалентом для всіх інших товарів.

По-третє, металеве золото в злитках саме такий універсальний товар, який виконує суспільну функцію грошей, економічною практикою людства, триває багато тисячоліть, визнано таким загальним товаром-еквівалентом для всіх інших товарів без винятку.

Але як же може відбуватись і обмінюватися як рівні (еквівалентні) товари величезна (незчисленна) безліч конкретних товарів? Адже кожен з товарів, будучи взято по своїй натурі, не можна звести до жодного іншого товару, за винятком лише тих товарів, які тотожні з ним за своїм фізичним і споживчими властивостями. Як порівняти і прирівняти один до одного певну кількість моркви і ткацький верстат, наприклад, і скільки (яку масу) цієї моркви треба віддати за верстат, щоб обмін був рівним, еквівалентним?

А якщо обмінювати не безпосередньо моркву на верстат, а опосредствовать цей обмін металевим золотом, то скільки тоді золота в міліграмах, грамах або кілограмах треба віддати в обмін на моркву або на верстат, щоб цей обмін був рівним (еквівалентним)? Саме таке опосередкування тільки і дозволяє розвести обмін всіх товарів на всі товари в часі і просторі.

На практиці різні за своєю якістю (за сукупністю властивостей і ознак фізичних або споживчих) предмети (речові або будь-які інші) співмірні лише тоді і остільки, коли і оскільки вони зведені до одного і того ж якості. І тільки в рамках такого – загального і єдиного для всіх них – якості такі різні по своєму природному якості предмети можуть бути соизмерены, тобто кількість одне одного предмета може бути прирівняне якомусь іншому кількості іншого предмета.

Таким загальним і єдино загальною якістю для всіх товарів є лише те, що всі вони є продуктами праці людей, будучи уречевленими результатами певної кількості праці і містять в собі це кількість праці. І це єдине спільне для всіх товарів якість, яке притаманне кожному товару без винятку, є не що інше, крім як його (цього товару) громадське якість – не натуральне (природне) якість, а саме суспільна якість товару. І ось це суспільна якість всякого товару названо його (товару) вартістю.

Отже, вартість будь-якого товару визначається кількістю праці, уречевленої і тому укладеного в цьому товарі. Але що може бути виміряно кількість праці? Тільки тривалістю робочого часу, витраченого на відповідний праця всіх працівників (сукупний працівник), кожен з яких тією чи іншою певною мірою безпосередньо і опосередковано брав участь у виробництві (створення) даного товару. І цей товар саме внаслідок цього є результат праці цього сукупного працівника в цілому.

Проте праця кожного конкретного працівника і, отже, його індивідуальний робочий час, кількісно та якісно відрізняється від конкретної праці (робочого часу) всіх інших працівників. Як їх порівняти практично? Як їх соизмеряло людство і сто, і тисячу років тому?

За допомогою зведення всіх різновидів праці конкретного до абстрактного (загального і загального) робочого часу, яке суспільно необхідно для виробництва даних видів конкретних товарів при існуючих суспільних умовах їх виробництва та обігу. Обіг товарів – це систематично і регулярно повторювані (відновляються знову і знову) акти обміну всіх і кожного з товарів, в кінцевому підсумку, на всі інші товари.

Але безпосередньо здійснити таке зведення всіх видів конкретної праці до його загального роду, тобто до абстрактної суспільно необхідної праці по виробництву всіх без винятку товарів, що беруть участь у мириадах і гекатомбах актів обміну, неможливо. Невже глухий кут, безвихідь? Анітрохи – людська практика дуже давно (кілька тисячоліть тому) знайшла таке рішення, і саме цим практичним рішенням якраз і стали гроші.

Чому гроші стали таким рішенням? Тому що гроші – це теж товар, але це такий товар, який є загальний еквівалент усіх інших товарів саме тому, що і він (гроші) також є продукт праці, що містить в собі цілком конкретне в даних історичних (громадських) умовах кількість суспільно необхідного робочого часу.

В якому сенсі чи, інакше, за яким своїй якості гроші є загальним еквівалентом для всіх інших товарів? По своєму натуральному якості золота (срібла) або ж по своєму суспільному якості – за вартості? Виключно і тільки по своєму суспільному якості – за вартістю. Ніякий інший еквівалентністю (рівністю) з іншими товарами, крім рівності вартості, металеве золото (срібло), виконує суспільну функцію грошей, не має і мати не може.

Іншими словами, бо гроші стали практичним рішенням задачі відома всіх товарів до однієї загальної для них мірою, що вони (гроші), будучи товаром, точно так само, як і всі інші товари, мають вартість – фізично певну кількість металевого золота, виконує суспільну функцію грошей, має цілком певну величину (кількість) вартості.

Читайте також:   Греф розповів, за яких обставин піде з Ощадбанку

Але (і в цьому полягає суть справи, як і таємниця вартості, яких не розуміє, не знає більшість з числа найавторитетніших патентованих економістів) внаслідок сказаного величина вартості фізично одного і того ж кількості металевого золота, виконує суспільну функцію грошей, різна в різних історичних умовах – в різний історичний час.

Загальна (абсолютна) та питома (в розрахунку на одиницю фізичної маси) величини вартості самих грошей (металевого золота, виконує суспільну функцію грошей) завжди змінювалися і змінюються не просто в часі, але історично вони завжди змінювалися і змінюються донині.

Ці величини вартості фізично певної кількості грошей (металевого золота як грошей) у кожен даний момент часу різні незалежно від того, в який час і де вперше проведений ось цей конкретний кусок металевого золота, який хтось бачить нині або тримає в своїх руках. І це справедливо для величини вартості будь-якого товару, всіх товарів без винятку.

На практиці ніхто, звичайно, ніколи не намагався обчислювати (такої думки навіть не виникало – ніякої суспільної потреби в цьому не було), і не числив, та й в принципі не міг обчислити, і поки ще не може обчислити кількість загального (абстрактного) суспільно необхідної праці, що міститься в одиниці маси металевого золота в злитках.

Але як же тоді все це зведення всіх товарів до певної кількості одного і того ж суспільного якості (до певної величини вартості) здійснювалося практично протягом тисячоліть різними поколіннями людей і різних географічно віддалених одна від одної країнах?

За допомогою гекатомб актів обміну всіх товарів, в кінцевому підсумку, на конкретні фізичні кількості металевого золота і навпаки – конкретних фізичних кількостей металевого золота на те чи інше кількість будь-якого іншого товару.

Все це вже потім (постфактум) перші политэкономы, починаючи, принаймні, з Аристотеля, в кінцевому підсумку узагальнили під назвою товарно-грошового обігу на вільному ринку, тобто в умовах вільної конкуренції і т. д. і т. п. Вільний товарно-грошовий обіг на вільному ринку, в кінцевому підсумку, охоплює й охопило, подчиняющем і подчинившим собі весь освоєний і присвоєний людьми світ (всю ойкумену).

Символи грошей і грошові знаки.

У силу безлічі об’єктивних умов і обставин, переважно мали практично значимий характер, металеве золото в злитках в якості грошей безпосередньо використовувалося лише як світові гроші, тобто в міжнародному обміні товарами у міжнародній торгівлі.

На практиці дуже давно з’явилися монети не тільки золота, але й з інших металів та їх злитків (були і дерев’яні і кам’яні, і інші «монети»).

В кінці 13-го століття у Китаї та на початку 18-го століття у Франції (реалізований державою проект шотландського економіста і лихваря-спекулянта Джона Ло) з’явилися «паперові гроші».

Але чим є в дійсності всі ці монети та паперові гроші»?

В дійсності це – грошові знаки або символи (громадські представники) грошей справжніх – металевого золота в злитках, виконує суспільну функцію грошей.

Символи грошей всього лише і тільки заміщають справжні гроші в товарно-грошовому обігу, представляючи в суспільстві і для суспільства (в суспільній практиці) ці справжні гроші і, одночасно, технічно полегшуючи і спрощуючи весь процес обігу справжніх грошей, а також і скорочуючи сумарні витрати цього звернення.

Символ грошей (незалежно від свого фізичного носія) сам по собі (по своєму дійсному змісту) не є тією ж самою величиною вартості, яку він представляє і заміщує в обігу товарів. Та й товаром як таким символи грошей не є. Це найбільше очевидно не тільки і не стільки на паперових символах, але й скільки на прикладі записів на рахунках у казначействах і банках, виконаних на папері або на іншому (в тому числі і електронному) носії.

Певна сума символів грошей є лише символ (представник в суспільстві і для суспільства) певної натуральної величини (суми) загального товару-еквівалента, яким є тільки гроші (незалежно від натурального – золотого, срібного чи іншого – єства того конкретного загального товару-еквівалента, яке вони мають).

Величина (сума) грошей, символом якої була конкретна кількість одиниць «паперових знаків грошей» і монет, визначалася офіційною грошовою (золотим або срібним) курсом «національних знаків грошей». За цим курсом казначейство або банк, уповноважений відповідною державою виконувати функції центрального банку (емітента національної валюти), зобов’язаний був обміняти (тезаврировать) емітовані (випущені ним в обіг паперові та монетарні знаки грошей» на відповідну кількість загального товару-еквіваленту (металевого золота в злитках певної проби). І такий обмін вони гарантували здійснити і фактично здійснювали на першу вимогу будь-якого пред’явника «національних знаків грошей». А якщо цього не відбувалося, то це було тотожне дефолту або фінансового краху відповідного уряду і його головного фінансового агента (казначейства або центрального банку), який нерідко виливався у різні суспільні негаразди та політичні кризи.

Будь-який символ грошей, якщо це дійсно символ грошей, передбачає два істотних суспільних умови, кожне з яких абсолютно обов’язково для того, щоб дані знаки грошей в дійсності були символами грошей.

Перша умова – наявність самих грошей (металевого золота, фактично виконує суспільну функцію грошей у товарно-грошовому обігу) і тотальну (загальне) використання цього загального товару-еквівалента в економічній практиці в цьому своєму суспільному якості грошей.

Друга умова – систематичне і регулярне практичне підтвердження в якості очевидного для всіх учасників товарно-грошового обігу загальнодоступного факту: дані «знаки грошей (грошові знаки) дійсно є символами грошей, які в будь-який час можуть бути тезаврированы негайно по їх пред’явленні до тезаврації (обміну на гроші) за офіційним грошового курсу.

Іншими словами, символ грошей завжди і скрізь, у кожен даний момент часу і в будь-якому місці, відсилає всіх поточних власників, пред’явників та одержувачів цього символу грошей до строго конкретної натуральною величиною (масою) справжніх грошей – загального товару-еквівалента, суспільну функцію якого виконує металеве золото в злитках певної (офіційно оголошеною і гарантованої) проби.

Одночасно з цим всякий символ грошей відсилає всіх своїх поточних власників, пред’явників та одержувачів також і до свого емітенту – до того, хто випустив цей символ грошей в обіг і гарантував його негайну тезаврацию в справжні гроші на умовах, офіційно встановлених, загальнодоступних і незмінних протягом досить довгого часу.

Але держава або банк, що здійснив емісію «грошових знаків» в якості символів грошей – це первинний (вищий) інституціональний посередник, що гарантує суспільству і практично забезпечує реалізацію цієї своєї гарантії, що випущені ним в обіг «знаки грошей» дійсно є справжніми символами грошей, які в повному обсязі представляють і заміщають гроші в товарно-грошовому обігу.

Інститути – це норми, правила, звичаї, встановлені в даній державі і співтоваристві в якості обов’язкових до виконання (застосуванню) на всій території держави, його суб’єкта, всередині корпорації і т. д. Але інститути – це не тільки вказані формальні норми, правила, звичаї. Інститути є також і ті неформальні норми, правила, звичаї, звичаї і традиції, які діють (виконуються) на практиці (за фактом), регулюючи всю цю практику поряд або всупереч формальним інститутам. І одним з прикладів цього в повній мірі є всяка і будь-яка практика, здійснювана «по понятіям».

Читайте також:   Чому ми такі ніщеброди?

Тільки при дотриманні на практиці всіх розглянутих суспільних умов відповідні «грошові знаки» є символами грошей. І тільки в такому випадку виключно і тільки на цих умовах у їх сукупності «національні грошові знаки» і відповідних їм «національні грошові одиниці» в дійсності є символами грошей, що заміщають і представляють гроші і власне грошовому, і в товарно-грошовому обігу.

Іншими словами, лише при дотриманні на практиці всіх розглянутих умов відповідна національна валюта правомірно використовується як міра вартості, засіб платежу, засіб обігу, засіб нагромадження (утворення скарбів), а також і як світові гроші («резервна валюта»).

Відповідають будь-яка з нинішніх національних валют перерахованим умовам? Не відповідає. Чи є ці валюти грошима? Немає. Ну а хоча б символами грошей вони є? Теж ні, однозначно й очевидно немає.

А чому ж всі нинішні національні валюти є насправді? Вони є тим, що імітує або, точніше буде сказати, – тим, що симулює символи грошей і самі гроші. Коротко кажучи, вони є симулякрами грошей. Але детальніше про це – в наступному розділі.

Розподіл під виглядом обміну і замість обміну: симулякри грошей.

Нинішній рубль, як і всяка інша – іноземна та сама що ні є «зелена» – валюта загальним еквівалентом товарів не є. І не є, насамперед, тому, що сам рубль, як і будь-яка інша сучасна валюта, не є товар.

І саме в силу цього рубль (будь-яка інша з сучасних валют) взагалі ніякої вартості не має, бо по самій своїй суспільній природі рубль, як і будь-яка сучасна валюта, вартості мати не може взагалі від слова зовсім.

Але може бути нинішній рубль, як і долар США тощо, – це символ грошей? Ні, вони не можуть бути символами грошей вже тільки тому, що гроші з економіки не тільки вилучені, але і їх обіг інституційно заборонено, щонайменше, з початком «Нового курсу» в США, відмовою від «золотого стандарту» у всіх інших державах, у тому числі фактичною відмовою від «золотого червонця» в СРСР.

Ніяких грошей, тобто ніякого загального товару-еквіваленту рубль, ні долар США, ні яка-небудь інша валюта взагалі не представляє і не замінює ні в обігу товарів, ні в економіці взагалі. Але що або кого представляє в такому випадку симулякр грошей? До чого чи до кого він відсилає, якщо він не може відсилати до грошей, бо їх у суспільній практиці немає?

Симулякр грошей становить (= є громадським представником) виключно і тільки вищу інституційну владу над процесом суспільного виробництва. А це що за звір такий? Це глобальний (з його національними підрозділами) фінансовий капітал, який остаточно і незворотно перетворився весь суспільний капітал (весь капітал в світі) внаслідок вилучення грошей з економічної практики їх заміни симулякрами грошей.

Процес цього перетворення, тобто процес становлення всього світового капіталу глобальним фінансовим капіталом став незворотнім, по меншій мірі, з часів і в ході першої в світі Великої депресії, названої Довгої депресією, яка тривала з 1873 по 1896 роки. Але – це вже окремий предмет, безпосередньо не відноситься до предмету цієї статті.

Первинний емітент конкретної національної валюти, включаючи в нього симбіоз фактично центрального банку і уряду відповідної держави, є не більш ніж агент (інституціональний агент – в сенсі цивільного і публічного права) глобального фінансового капіталу. Хоча це і вищий агент глобального фінансового капіталу, від цього він аж ніяк не втрачає суспільного характеру агента цього фінансового капіталу. Глобальний фінансовий капітал персоніфікований корпорацією (для широкої публіки неформальній корпорацією) дійсних членів інтернаціональної корпорації глобальних фінансових капіталістів. Це і є сучасна нова, а саме фінансова, аристократія, яку публічно і приватно нерідко іменують олігархією.

Капітал взагалі, а фінансовий капітал, в особливості, є вища тотальна влада-власність над суспільним процесом виробництва в глобальному, тобто у всесвітньому, масштабі. Засобами і титулами саме цієї вищої тотальної влади в дійсності є всі симулякри грошей. І лише остільки, оскільки вони є кошти і титули цієї вищої тотальної влади, вони є також і титули прав вимоги (талони) кожного з товарів. Бо всякий товар є продукт, вироблений фінансовим капіталом, його застосуванням в якості капіталу. Ніяких інших товарів, крім тих, які вироблені глобальним фінансовим капіталом, у світі давно вже практично не залишилося.

І тільки ці товари розподіляються, в кінцевому підсумку, знову-таки глобальним фінансовим капіталом (безпосередньо це здійснюється усіма відповідними ланцюжками агентів цього фінансового капіталу) приватне привласнення або, що є те ж саме, приватне споживання. У цьому по суті нічого не змінює те, яким саме буде це приватне споживання (одно приватне привласнення). А саме – чи буде воно приватним продуктивним споживанням, тобто виробництвом товарів, або воно буде потребительным виробництвом, тобто відтворенням людей і суспільства в цілому.

Але що ж це таке – рубль або інша національна валюта, крім того, що він симулює гроші в економічній практиці, суспільно представляючи глобальний фінансовий капітал і будучи засобом реалізації його тотальної влади-власності на все і всяке матеріальне багатство, як мінімум? Чим ще, крім вже сказаного, за своєю суспільною природою є симулякр грошей?

Симулякр грошей (рубль, долар США і всяка інша валюта) у розглянутій частині економічних відносин є лише знеособлений (на пред’явника) універсальний фінансово-розподільний талон або титул права вимоги споживних вартостей взагалі. Тобто талон (титул права вимоги) на будь-які, різні споживчі вартості, тобто на товари взагалі.

У симулякр грошей всі товари (споживчі вартості) теж знеособлені, як і поточний власник самого цього симулякра грошей. Хоча споживчі вартості і передбачаються цим талоном (титулом права вимоги) у якості конкретних, але самим цим симулякром грошей вони ніяк не позначені і конкретно не зазначено, тобто це будь-які товари – все, що виробляється, розподіляється і споживається як товар.

Зауважимо відразу ж – право вимоги своєму поточному власникові і пред’явнику такий талон (титул права вимоги) формально дає, але от отримання необхідних «в обмін» на нього споживних вартостей (товарів, включаючи в них також і всі послуги, і всі роботи, про що в подальшому) аж ніяк не гарантує – зовсім не гарантує.

Симулякр грошей, тобто такий талон (титул) права вимоги, не маючи в собі і не представляючи собою ніякої вартості, споживну вартість все ж має. І саме внаслідок цього він отримує можливість симулювати гроші, тобто загальний товар-еквівалент.

Споживною вартістю рубль як симулякр грошей має лише остільки, оскільки вищої інституційною владою РФ він легалізований (затверджений законодавчо) як гроші і замість грошей на всій території РФ, по-перше. І, по-друге, цей талон (титул) права вимоги товарів володіє своєю особливою споживною вартістю лише остільки, оскільки всіма учасниками (або абсолютною більшістю учасників) економічних відносин на території РФ він визнається як гроші і замість грошей.

Читайте також:   Підмосковні фермери пройдуть навчання в швейцарському університеті

Тобто все сказане в попередньому абзаці має місце бути, якщо тільки законодавство РФ неухильно і належним чином виконується на всій території РФ без будь-яких винятків і відхилень, у тому числі «як годинник» і без додаткової «мастила» з боку зацікавлених осіб працює весь інституціональний механізм забезпечення виконання зобов’язань. Аж до примусу до цього силою всієї державної влади незалежно від формального і неформального статусу зацікавлених осіб в цій державі, по-третє.

У чому полягає споживча вартість симулякра грошей? Як і будь-яка споживна вартість, вона полягає в корисності відповідної «речі» для задоволення визначеної (конкретної) потреби учасників економічних відносин.

Корисність симулякра грошей в самому загальному вигляді полягає в тому, що він (симулякр грошей) використовується в економічних відносинах як гроші і замість грошей, тобто використовується за правилами використання (обігу) грошей замість самих грошей і як гроші у всіх тих економічних відносинах, у яких раніше застосовувалися гроші.

Оскільки застосовувалися гроші як загальний еквівалент усіх товарів, міра вартості, засіб платежу, засіб обігу, засіб нагромадження (утворення скарбів) і світові гроші, остільки і симулякри грошей застосовуються замість грошей у всіх цих економічних функціях. Тобто симулякр грошей інституційно і під загрозою застосування сили з боку держави ототожнений з символом грошей.

Однак так здається лише офіційно і ідеологічно, перш за все, всім учасникам сучасних економічних відносин, свідомість яких цілком відповідає цій ідеології (абсолютно домінуюча громадська психологія), цілком захоплена цією ідеологією «повний» і утримується в ньому.

По суті так само видається це і всією сучасною економічною наукою (теоретичним суспільною свідомістю), тобто буржуазної економічної наукою, включаючи в неї і всю колишню (колишню чи тільки?) радянську економічну науку без вилучення. Ніякий інший, крім буржуазної економічної науки не було, немає, і бути не може.

Однак у дійсності давно вже справа йде зовсім інакше. Ніякого обміну товарів бути не може, і немає в суспільних умовах, при яких і внаслідок яких справжні гроші вилучені з економіки і тотально заміщені симулякрами грошей.

Товари можуть обмінюватися тільки по своїй вартості як рівні вартості (у рівних за вартістю кількостях товару в натурі). І обмінюються всі товари дуже давно вже не безпосередньо (товар на товар), а за допомогою обміну всіх товарів на один загальний товар-еквівалент, що став самостійною вартістю, тобто за допомогою обміну всіх товарів на гроші.

Коли має місце так званий нееквівалентний обмін, тоді мова йде вже про експропріації (безоплатному вилученні) в тій чи іншій мірі (від часткової до повної експропріації і самого товару в натурі, і його вартості), або про розподіл товарів, який здійснюється під виглядом обміну товарів і як обмін товарів.

Розподіл товарів під виглядом обміну і як обмін, здійснюється тоді, коли гроші вилучаються з економіки і заміщені симулякрами грошей, які застосовуються як гроші і замість грошей.

Юридично це розподіл, що здійснюється під виглядом обміну і як обмін, як і раніше оформляється і здійснюється у формі міни і як мена однієї речі на іншу річ, але симулякр грошей, на відміну від грошей, ні речовим, ні яким-небудь іншим товаром не є «від слова ” зовсім».

Тому економічно у такому випадку відчуження товару в обмін на певну суму симулякрів грошей колишній власник товару, добровільно який відчужує його або у якої його відчужують (вилучають) в «обмін» на симулякри грошей, взагалі не отримує ніякого товару взамін відчуженого у нього товару. Ні в рівному за його вартістю кількості, ні в якому-небудь іншій кількості не отримує.

Економічно це і є експропріація (або, в даному випадку, – шахрайський грабіж, якщо виражатися юридичними термінами), тобто відчуження без якого б то ні було відшкодування взагалі, не кажучи вже про рівному по вартості (еквівалентному) відшкодування відчуженого товару.

Але, скаже тут же більшість економістів і юристів, не кажучи вже про підприємців і пересічних: «Як же так, «купуючи» товари у кого-небудь, ми ж їх не экспроприируем, так і про шахрайство (про обман) більшість з нас при цьому навіть і не передбачає, і не думає, а Ви говорите про експропріації і шахрайстві?»

Відповідь на це питання проста, по суті, і одночасно (в силу тотальної захваченности абсолютної більшості панівною ідеологією) гранично складний.

Насправді ніякого обміну товарів немає, по-перше, немає і шахрайства з боку абсолютної більшості роблять це перерозподіл товарів під виглядом обміну і як обмін, по-друге, але є саме перерозподіл товарів, в-третіх.

І ось тут-то якраз проявляється найскладніше для розуміння абсолютною більшістю – ланцюжок всіх опосередкувань цього як би самостійного перерозподілу, того, що відбувається під виглядом обміну і як обмін, в-четвертих.

Першим за ілюзії на поверхні суспільства (найближчим до безпосереднім учасникам всякого акта перерозподілу товарів, що здійснюється під виглядом обміну і як обмін товарів, а в дійсності – онтологічно – останнім, похідним і тому самим поверхневим у всьому процесі) посредствующим ланкою є симулякри грошей.

А останнім за ілюзії (у сприйнятті безпосередніх учасників такого перерозподілу, а в дійсності – онтологічно – першим) посредствующим ланкою у всякому акті розподілу і перерозподілу товарів, опосредствуемом будь симулякрами грошей і скоєне під виглядом обміну і як обмін товарів, що є вища інституційна влада над процесом суспільного відтворення.

Засобами і титулами саме цієї вищої інституційної влади, зрештою, є всі симулякри грошей у всій глобальній ієрархії.

Між цими «крайніми» посредствующими ланками знаходиться ціла система розподілу і перерозподілу товарів, включаючи їх транспортування і доставку споживачам, від їх безпосередніх виробників до всіх проміжних і кінцевих споживачів оптом і в роздріб, з одного боку.

А з іншого боку, система розподілу і перерозподілу симулякрів грошей (в тому числі і за допомогою фіскальної системи і бюджетів усіх рівнів) від їх емітентів до кожного з поточних власників.

Кожна з цих двох систем посредствующих ланок включають в себе далеко не одну підсистему посредствующих ланок і далеко не один ланцюжок посередників. Саме з ними, так чи інакше, в більшій чи меншій мірі (залежно від сфери діяльності), як раз і мають справу споживачі всіх товарів, а також поточні власники відповідних симулякрів грошей.

Окрему, а саме третю, систему опосередкування, становить ще одна система, яка спеціалізується на визначенні симулякрів цін. Ця система сама розпадається на дві великі підсистеми (два великих громадських підрозділу) визначення симулякрів цін, по-перше, на всі товари та, по-друге, на самі симулякри грошей.

От як раз про цю третьої системі посредствующих ланок, а також як насправді функціонує сучасна економіка і, головне, до чого закономірно, необхідно і неминуче веде і призведе не тільки Росію, але і все людство глобальний фінансовий капітал, мова піде окремо в наступних статтях (частинах цієї статті).

(продовження слідує)

Василів Володимир, 2 грудня 2019 року.

Первинна публікація здійснена за адресою: http://www.dal.by/news/178/03-12-19-32/

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *