Віталій Портников: «Яка різниця». Чому пам’ять – це теж зброя

Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що польська влада буде відстоювати правду та історичну пам’ять.

Моравецький — один з польських керівників, політиків, громадських діячів, журналістів, які відреагували на резонансні заяви президента Росії Володимира Путіна. Російський президент, як відомо, в черговий раз спробував перекласти на Польщу відповідальність за розв’язання Другої Світової війни — тієї самої війни, яку розпочали спільно Адольф Гітлер і Йосип Сталін. Тієї самої війни, в якій Кремль досі не хоче визнати сталінський режим співучасником гітлерівського — принаймні, в питанні про знищення Польщі. Тієї самої Польщі, яку після її окупації глава радянського уряду В’ячеслав Молотов назвав «жахливим дитям Версальського договору». Погодьтеся, це не те ж саме, що «возз’єднання українського і білоруського народів».

Прем’єр-міністр Польщі впевнений, що без історичної правди немає майбутнього. І в цьому він абсолютно правий, Держави, які не віддають собі звіту в тому, навіщо вони взагалі існують, рано чи пізно зникають з політичних карт і стають територіями інших країн. Це розуміє Моравецький й інші польські політики. І це чудово розуміє Путін. А в Україні це багато хто не розуміють, і в політичному істеблішменті, і в суспільстві. Інакше ми не були б у тій ситуації, в якій опинилися сьогодні. Про це пише автор на сайті «Еспрессо».

Інакше не чули б постійних розмов про те, що не потрібно «нав’язувати» своїм співвітчизникам їх власну мову, що у кожного регіону можуть бути свої герої, що немає нічого страшного в тому, що в одній частині країни поважають тих, хто боровся за те, щоб Українська держава виникла, а в іншого — тих, хто служив його ворогам і робив все можливе, щоб його ніколи не було.

Читайте також:   Зеленський поновив Кулебу на посаді уповноваженого з прав дитини

Давайте не будемо жити ілюзіями. Регіони, які будуть залишатися в контексті радянської, пострадянської — а це означає російської історичної пам’яті — рано чи пізно стануть частиною Російської держави. Більше того — і про це чудово свідчать результати президентських і парламентських виборів минулого року — ці регіони і іншим не дадуть розвиватися як частинам суверенної держави. В країну-інвалід держава перетворює аж ніяк не тільки чужа окупація. В країну-інвалід держава перетворює чужа політична, історична, культурна традиція — у чому б вона не виражалася.

Для російської влади історична пам’ять — така ж зброя, як танки і газ. Ось чому для Кремля так важливі свої і проросійські телеканали, ось чому так важливий контроль над освітою і умами молодих людей. Ось чому ще нічого не вирішено з точки зору самого існування України.

Тому що люди, які кажуть «яка різниця» — це і є її головні вороги і самі головні союзники Путіна.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *