Повний провал: перші підсумки реформ Зеленського в оборонному секторі

З 20 травня 2019 року в Україні новий Верховний головнокомандувач. На наступний день він призначив нового Начальника Генерального Штабу ЗСУ. Тобто вже 8 місяців Президент Зеленський має можливість впливу на найважливіші питання військового сектору.

З 29-го серпня, тобто вже 5 місяців, після призначення нового Міністра Оборони і початку роботи парламенту з моно-більшістю партії Зеленського це вплив стало абсолютним. Цілком достатній термін для того, щоб побачити основні плани та підходи нового Верховного у реформуванні оборони країни.

На думку всіх, з ким мені доводилося спілкуватися на військові теми, реформа Сил Оборони – одна з життєво важливих для України реформ. Без неї Україна залишається вкрай вразливою і її досягнення в будь-який момент волею керівництва РФ будуть обнулені. Мало того, у разі видимого успіху в економіці та інших сферах життя такий сценарій виглядає практично неминучим. РФ піде на будь-які кроки, включаючи масштабне вторгнення, аби погасити на своїх кордонах вогнище успіху. Оскільки успіхи України на шляху в Західну цивілізацію вкрай небезпечні для путінського режиму. Ці ризики я детальніше описував у статті на «Хвыле» 5 вересня 2019-го, майже відразу після призначення нового Міністра Оборони.

Що ж змінилося за ці кілька місяців? На жаль, не багато. Новий Міністр оборони продовжив косметичні реорганізації у своєму міністерстві. З великим скрипом з лютого 2020 року ГШ переходить на J-структуру. Проведені досить сумнівні (з точки зору якості) кадрові призначення в «Укроборонпромі». Намагаються зменшити корупційну складову у військовому бюджеті, але його ефективність помітно не росте. Досі у ключових осіб немає і найменшого розуміння які Сили Оборони потрібні Україні. Звідси настільки «обережне» поводження з «тим що є», що досить логічно. Якщо не знаєш як лікувати – хоч не нашкодь. У ВСУ проведено кілька кадрових перестановок, ряд яких теж не вселяє оптимізму. А риторика команди на військову тематику обмежена виключно популістськими посиланнями типу «повернутися обличчям до військовослужбовцю», «створити належні соціальні умови», «перейти на стандарти НАТО» та ін. Не були зроблені навіть ключові кадрові зміни, які повинні були бути зроблені в перший же день призначення нового Міністра.

Досі зберегли свої посади вкрай токсичні командувачі СЗГ, ВМФ і Рвіа СВ (Луньов, Вронченко і Горбылев), якщо обмежити список до трьох «самих». Цей «камінь» вже, швидше, «в город» НГШ Хомчака. Призначення цього генерала на посаду НГШ першим же указом Зеленського мало певний сенс. Потрібно було знайти компромісну фігуру, чиє призначення послабить вплив клану Порошенко в ЗСУ, але не викличе різкого відторгнення у більшості військових бюрократів і не призведе навіть до короткочасної втрати управління в ЗСУ. На мій погляд, в тій ситуації це було не найкраще призначення, але варіант правильного.

Особисто для мене, настільки тривале збереження глибоко токсичних фігур на перших ролях – чіткий маркер того, що нічого суттєвого не відбувається. Повільна відправлення на пенсію деяких (не тільки токсичних, до речі) генералів говорить тільки про обережної тактики зміни начальницького складу на «своїх», не більше. Це як лікувати гангрену гомеопатією… Ні про якому якісному зміні боєздатності армії і можливості країни відобразити масштабну агресію в осяжному майбутньому не йдеться. Зміна структури штабів на «стандарти НАТО» при таких кадрах неминуче зведуть потенційний позитив від таких змін до нуля.

Воєначальники, замішані в очевидних і резонансних злочинах періоду Порошенко-Муженко, не тільки не усунені, але деякі і підвищено у посадах/званнях. Дійсно, якісь дрібні (в масштабах відбувалося) факти стали об’єктом кримінальних розслідувань. Ходять «чутки» про розслідуванні більш масштабних злочинів, але на поверхні лише 27-я неявка Порошенко на допити по 16-ти кримінальних справах «в якості свідка». Не володію повнотою інформації по всіх цих справах, але за «дебальцевскому справі» точно не допитаний жоден ключовий свідок того масштабного злочину. Тонни накопичених матеріалів не мають ніякої цінності, оскільки збиралися для галочки ще при Порошенко, а реальною метою слідства було — не дай Бог не вийти на справжніх винних.

Може щось позитивне сталося на фронті? На жаль, теж не багато. Можна відзначити лише припинення «замовлень» з Офісу нового Президента на штучні «загострення на фронті». Навпаки, Зеленський та його команда, очевидно, намагаються скоротити безглузді втрати в умовах позиційної війни на рубежах, закріплених Мінськом-2. Але при цьому втрати істотно не знижуються, а реальна ситуація і причини втрат приховані від нового Верховного «туманом війни». Але якщо для когось це «туман», то для мене багато чого з того, що відбувається – «ясна видимість». На жаль, запущені ОЗУ Порошенко злочинні механізми проявляють елементи інерції. А чому ні?! Адже досі нагороджують ініціаторів безглуздих бойових сутичок. Хіба що не так швидко і масово, як при Порошенко.

Порошенко, той взагалі активно використовував нагородну систему для створення згуртованого загону особисто відданих «героїв війни».

Один з найактивніших організаторів тих замовних «війн» 2016-19 років, обласканий/власник/підвищений Муженко-Порошенка – Олексій Оцерклевич, указом Зеленського був звеличений з підполковників відразу на генерал-полковницьку посаду (Начальника УДО). Щоправда, зважаючи на повну профнепридатність, незабаром був повернений в Міністерство оборони, але вже генерал-майором. При цьому ніхто з винуватців та ініціаторів «битв» 16-19 рр., що забрали життя вже 13-ти бійців тільки в моєму батальйоні, не зазнав навіть дисциплінарної відповідальності. Майже всі втрати січня 2020 року мають ту ж «природу», і теж ніяких «оргвисновків». Це говорить про те, що за 8 місяців перебування на посаді Верховного Головнокомандувача Зеленський так і не зміг взяти під контроль дії своїх військ на лінії розмежування. Просто не знайшов тих, хто професійно зміг би це забезпечити. Це при «титанічних» зусиль команди Президента за «розведення сил на окремих ділянках». А ті «косяки» в оборонних позиціях, які були наворочены по командам «зверху» у 16-19-х, не тільки не виправляються, але й подекуди посилюються (Золоте-Горіхово, січень 2020).

На тлі тотальної атаки на Зеленського вірних Порошенко (і не тільки йому) медіаресурсів, підтриманої низкою незалежних активістів (включаючи окремих ветеранів АТО), не хотілося до мегатоннам «інформаційних фекалій», изливаемых на думку нового Президента, додавати і свою «ложку дьогтю». Але змушений з жалем констатувати, що в області Оборони у його команди поки повний провал. А точніше, відсутність команди, здатної вирішити таку масштабну задачу.

ARTY GREEN, ОФІЦЕР ЗАПАСУ, УЧАСНИК АТО В 2014-2015 РР, ДЛЯ «ХВИЛІ»