«Полетіти з Китаю не можуть лише українці і африканці. Довелося збирати гроші на квиток в Instagram»

Український студент Іван Усевич, який навчається в китайському університеті міста Ченду, розповів, що відбувається в країні, де лютує смертельна епідемія

«Країна» поговорила з українським студентом з Дніпра Іваном Усевичем, який в даний момент знаходиться в Китаї. Він розповів про китайської паніці, порожніх полицях, тисячі заражених і величезних чергах в лікарнях.

— Як ви опинилися в Китаї?
 
— Я — студент, мені 23 роки. Родом з Дніпра. Перш, ніж поїхати в Китай, три роки навчався у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка – Карого, на факультеті організація театральної справи. В Україні я закінчив коледж. Майже закінчив університет. Залишався ще один рік, але я поступив в Китайський університет Chengdu university, і поїхав.
 
— Де університет, в якому ви навчаєтесь?
 
— В провінції Сичуань, місто Ченду. Вчуся тут на грантовій основі. В даний момент перебуваю в кампусі університету в гуртожитку. У Китаї я вже п’ять місяців.
 
— Опишіть, яка зараз обстановка в самому університеті?
 
— Пік вірусу припав на новорічні свята. Зараз канікули і нікого немає. У звичайні дні на території кампусу щодня прибуває до двадцяти тисяч студентів. Зараз тут на святах залишилося небагато іноземців і китайців, які — до двадцяти чоловік в гуртожитку. Іноземці швидко відлетіли. Ну, наприклад, зі мною в кімнаті живе один з Непалу. Вчора батьки купили йому квиток, і вранці він полетів. Ще зі мною живе хлопець з Таджикистану. Він теж купив собі квиток, але так як кордон з Таджикистаном закрили, він спочатку їде в Туреччину, а з Туреччини — в Душанбе. Мої знайомі з Киргизстану відлітають сьогодні вночі. Єдині, хто залишився це я і хлопці з Африки — дуже дорогі квитки.

                                                  

                                                   
— Продовження канікул пов’язано з вірусом?
 
— Так. З-за вірусу оголосили карантин. Вчителі сказали не приїжджати раніше 22 лютого, а то на територію кампусу не пропустять. На території кампусу дуже велика, як звичайний український селище. До карантину можна було в будь-який час вийти за територію кампусу і поїхати куди хочеш. Зараз це неможливо. Зараз дуже жорсткий контроль на вхід і вихід. Всіх записують, під час проходження контролю градусником міряють температуру на лобі і шиї. Якщо температура більша, відправляють здавати аналіз крові, якщо аналіз нормальний тебе відпустять, якщо ні, тебе залишать у лікарні.
 
— Наскільки зараз складно виїхати з Китаю або заїхати в Китай?
 
— Зараз з цим проблем немає. Якщо є вільні квитки, межа відкрита. Неможливо виїхати з міста Ухань, з декількох прилеглих міст. Сумарне населення цих міст – двадцять мільйонів чоловік. З цих міст неможливо виїхати не тільки з-за того, що не випускають, а ще й тому, що дороги на виїзді з міста закладають цеглою або засипають піском.
 
— Як поводять себе місцеві китайці у вашому місті?
 
— Мовний бар’єр не дає можливість вільно спілкуватися з місцевими, щоб отримати повну картину. Працівники кампусу радять нам виїхати, якщо є така можливість. Я ніколи не бачив, щоб коменданти гуртожитку збиралися всі в один день і щось робили. Сьогодні зібралися всі співробітники. Ходили, перевіряли приміщення. Було видно, що у них паніка. Всі в масках, хоча до останнього саме співробітники кампусу ходили без масок, їм було наплювати.
 
— Як ви дізнаєтеся яку-небудь інформацію про поширення вірусу?
 
— Куратори груп постійно пишуть повідомлення студентам. Вони кажуть, що цей вірус – серйозна проблема, хоча ще кілька днів тому вони говорили, щоб ми не турбувалися.

— Які застосовують заходи безпеки?
 
— Всі носять маски. Постійно дезінфікують руки різними антисептиками. Нам кажуть, що бажано взагалі не виходити на вулицю, уникати близького контакту з зараженими, добре проварювати і обсмажувати м’ясо. Хоча м’ясо, яйця і морепродукти я особисто зараз взагалі не їм. Також нам сказали, що коронавірус небезпечний і для тварин, тому з тваринами контактувати теж не можна. Територію міста постійно промивають хлором.
 

                                                   
 
— Про що пишуть місцеві ЗМІ?
 
— Вони повідомляють, що держава вирішує проблему, пов’язану з вірусом, все йде внормальном режимі. Закликають не нагнітати паніку.
 
— Як відчуваєте, в ЗМІ брешуть чи ні?
 
— У мене є знайомі, які зараз знаходяться в місті Ухань. Я бачу в соціальних мережах, де самі лікарі публікують відео, що на одного лікаря припадає по 100 заражених. Вони не справляються, люди вмирають, їм не вистачає місця в лікарнях, пацієнти сплять на підлозі. Лікарі кажуть, що вірус швидко мутує. Вони виліковують одного, а другого цей метод вже не діє. У лікарів паніка, самі лікарі починають вмирати. Хоча спецзащита, в якій вони працюють з пацієнтами така, що можна відправляти в космос. І таких відео з кожним днем все більше.
 
— Що вам розповідають ваші знайомі, які знаходяться в місті Ухань?
 
— Вони кажуть, що кількість заражених вже сотні тисяч, а не десятки, як повідомляє влада, але це неофіційна інформація. Люди вмирають кожен день, і влада не може нічого зробити. Людям заборонено виходити на вулицю, їздити на особистому транспорті. Місто постійно запилюють антисептиками. Жоден вірус в Китаї не провокував закриття міст, а зараз міста закривають. Офіційні ЗМІ підтверджують, що це все відбувається, але зменшують факти, у набагато менших масштабах описують проблему.
 
— В місті Ченду, де ви живете, чи є спалахи «коронавіруса»?
 
— Спалахів немає, але є заражені. За офіційними даними вже 100 людей заражено.
 
— А ваше місто планують закривати?
 
— Я читав в соціальних мережах, що можливо закриють, але офіційної інформації немає.
 
— А як далеко Ченду знаходитися від Уханя, і яке кількісне населення міста?
 
— В місті проживає близько п’ятнадцять мільйонів чоловік, а ми знаходимося майже в тисячі кілометрів від Уханя.
 
— Ви публікували відео з порожніми полицями в магазинах. Як зараз виглядає ситуація з продуктами?

— На території нашого університету є один супермаркет. Працює тільки він. Невеликі магазинчики і кафе закриті. В цьому супермаркеті продукти купують студенти. Зараз в супермаркет пускають тільки студентів. У супермаркеті немає будь–яких овочів: помідори, огірки, перець, цибулю, гриби – цього всього немає. Їмо дошираки. Це як вермішель «Мівіна», але набагато гірше. «Мівіну» можна їсти довго, це я точно кажу, а дошираки жахливі, їх можна довго.
 

                                                   


— Працюють аптеки?
 
— В аптеках величезні черги. Захисних масок немає, все розкупили. Так співпало, що багато магазинів, кафе і торговельні точки закрилися перед новорічними святами, а з–за вірусу вони вже не стали відкриватися.
 
— Як працює громадський транспорт?
 
— Вчора я їздив в аеропорт, зустрічав подругу з іншого міста. Транспорт працює в штатному режимі, але більш посилений контроль в плані промивання міста, транспорту. Скрізь все миють, у кожному вагоні є чергові лікарі. Але на самих вулицях паніки немає. У місті людей менше, ніж зазвичай. Можливо це пов’язано з новорічними святами. Думаю, по можливості всі намагаються сидіти вдома.
 
— Яка ситуація в аеропортах, чи є черги, багато людей вилітають?
 
— Щоб зайти в аеропорт, потрібно перевірити свою температуру, в іншому – все як зазвичай. Черг у касах немає. Китай — електронна країна, тут все відбувається онлайн. Квитки бронюють дуже швидко.
                                                   
— Ви спілкувалися зі своїми батьками. Що вони вам говорять, вони рекомендують вам їхати?
 
— Батьки кожної дитини переживають і роблять все можливе, щоб їх діти полетіли додому. Мої батьки з самого початку говорили, щоб я їхав додому, пересидів цей вірус в Україні. Але от за останні два дні батьки «насіли» конкретно, щоб я повертався.
 
— А скільки зараз коштує квиток, ви перевіряли?
 
— Зараз квиток в одну сторону коштує 11 тисяч гривень. Кожен день квитки дорожчають за ажіотажу. Днями дивився квитки в обидві сторони, за один день вони подорожчали з 16 тисяч до 20 тисяч гривень. Зазвичай квиток в одну сторону, з можливістю перебронювати, коштує 9 тисяч гривень.
 
— Коли збираєтеся вилітати в Україну?
 
— Квитки вже купив, вилітаю 31 січня. Спочатку летимо в місто Гуанчжоу потім в Стамбул з Стамбула вже в Україну. Першим ділом поїду в лікарню здавати кров на аналіз.
 
— Чому не відлетіли раніше?
 
— Не було фінансової можливості. І я думав, що в цьому є сенс. Святкові канікули тривають місяць, квитки в Україну і назад коштує дорого. Але три дні тому з-за вірусу канікули продовжили ще на три тижні. Після чого я зрозумів, що ситуація погана і потрібно летіти в Україну. Я опублікував в Instagram номер банківської карти, щоб мені скидали гроші на квиток. Вже перевели 7 тис гривень.
 
— Зв’язувалися з вами з посольства України. Можливо посольство надає якусь інформацію або рекомендації?
 
— Ні. Тут передають інформацію про посольствах, які займаються своїми громадянами, щоб ті до них зверталися. Я чув, що зараз своїми громадянами займаються посольства Франції, Німеччини, Японії і США. Про Україну нічого не говорили, ми нікуди не зверталися.