Куса: Те, що ми бачимо в Сирії – це повний розвал Сочинських угод 2018 року між Туреччиною і Росією

Чергова ескалація в Сирії, вбито п’ятеро турецьких солдатів, ще четверо поранені.

Це на додачу до ще сімом убитим турецьким військовим минулого тижня в результаті взаємних обстрілів між сторонами в тому ж Ідлібі.

З самої ночі ситуація в Сирії мега-напружена.

Турки завезли в північно-західну Сирію близько тисячі одиниць військової техніки: вантажівки з ПТРК і ПЗРК, колісні бронеавтомобілі з противоминным покриттям, бронетранспортери і танки М60Т «Сабра».

Багато чого з цього передається місцевим про-турецьким угрупованням коаліції «Сирійська національна армія» (СНУ), яка готується до широкомасштабного наступу проти сирійських військ з метою відвоювати втрачені раніше території на сході провінції Ідліб.

Принаймні, така мета заявлена ними публічно. Наскільки вони підуть на це, і до якої міри будуть тиснути – цього ніхто не знає.

Вранці про-турецькі бойовики і турецький спецназ з регулярних військ ніби як з помпою і пафосом рушив на БТРах в бік позицій сирійської армії і навіть обстріляв їх з РСЗВ Т-122 «Сакар’я», що Туреччина також перекинула в Ідліб на днях.

Однак вже через півгодини вони раптово зупинилися на півдорозі в полі, і встали на місці. Це в Анкару повернулася російська високопоставлена делегація, яка вела переговори з Идлибу з турками в суботу 8 лютого.

Зараз всі чекають результатів переговорів. Інформації про них немає, тільки те, що вони завершилися годину назад. Ердоган розмовляє з міністром оборони Хулуси Акаром.

Багато в напряге. Чекають прямого зіткнення турків і сирійців в умовах, коли ні Росія, ні Туреччина повного контролю за своїми проксі не мають, воювати не хочуть, але особа зберігати треба.

Сирійська армія йти з завойованих за останні 2 місяці територій не збирається, як того вимагає Ердоган, закликаючи Росію вплинути на Асада.

Росія повністю зробити цього не може. По-перше, немає повного контролю над Дамаском. По-друге, їх самих не влаштовували Сочинські угоди по Идлибу. По-третє, вони вже втягнулися по вуха в цю військову кампанію, виходити шляхом здачі територій ніхто не хоче, це слабкість, не пристало в гоп-компанії так себе вести.

Туреччина повного контролю за своїми угрупованнями в Ідлібі не має, а ті і раді обстріл позиції сирійських військ, провокуючи їх не наступ.

Коротше, те, що ми бачимо – це повний розвал Сочинських угод 2018 року між Туреччиною і Росією, ерозія їх альянсу з-за непримиренної позиції Дамаска і идлибских терористів «Аль-Каїди», а також з-за надмірної переоцінки власних можливостей з боку Москви й Анкари.

Тепер будуть виходити на нові договорняки, але наскільки це буде довго і боляче – подивимося.

Ілля КУСА