З України щорічно виїжджають на заробітки сотні тисяч людей. Тільки за 2019 рік Польща видала 1 мільйон 600 тисяч дозволів на роботу терміном на півроку, з них 91% отримали українці.
Зараз же уряд Польщі серйозно забеспокоилось про кількість робочих місць для власних громадян і вводить нову міграційну політику, щоб захистити трудові права поляків. Як це вплине на українських заробітчан, пише Оглядач
Що нового придумали для трудових мігрантів
На тлі масового припливу трудових мігрантів у Польщі в місцевому уряді вирішили за півроку розробити і затвердити принципи нової міграційної політики.
Як заявив «Укрінформ» заступник директора департаменту міністерства сім’ї, праці і соціальної політики Польщі Мирослав Пшевозьник, вона буде базуватися на чотирьох основах:
-
Захист польського ринку праці.
-
Взаємозамінність працівників, особливо у дефіцитних спеціальностях.
-
Циркуляр-ность перебування іноземних трудових мігрантів.
-
Заповнення прогалин у тих регіонах, де не вистачає робочих рук.
Польський чиновник пояснив, що про тривалих строках працевлаштування в Польщі для іноземців мови бути не може, але крім тих випадків, коли у них є документи на постійне проживання в Польщі. Тоді ніхто не буде перешкоджати укладанню довгострокових контрактів.
Пшевозьник уточнив, що в Польщі рівень безробіття становить 5,2%, а це близько 850 тис. безробітних, у зв’язку з чим уряд вважає за необхідне захистити свій ринок і своїх працівників.
Українці в Польщі
На початок 2020 року українських заробітчан у Польщі налічується понад 1 млн осіб. Частина з них працює на сезонних роботах і змінює одне одного протягом року, але близько 30% українців отримали вид на проживання і працюють на постійній основі.
Тільки за 2019 рік у Польщі видали 130 тисяч дозволів на сезонну роботу, 98% з яких отримали саме українці. Ще 1 мільйон 600 тисяч дозволів на роботу в Польщі видавали на строк до 6 місяців, 91% з них – громадяни України. Також 74% українців отримали дозволи на роботу на тривалі періоди.
Представник міністерства сім’ї, праці і соціальної політики Польщі зазначив, що пік зростання видачі дозволів на працевлаштування спостерігався протягом 2014-2018 років.
В основному українські громадяни їдуть в сусідню країну на заробітки з-за більш високої оплати праці. Так, без вирахування 17% податку на прибуток для фізичних осіб, мінімальна зарплата в Польщі становить 2600 злотих (близько 16 000 гривень). А вже до 2024 року передбачається її підвищення до 4000 злотих (25 000 гривень).
За даними НБУ, в 2019 році українці перевели близько 12 мільярдів доларів.
Як нова міграційна політика позначиться на українцях
Пшевозьник вважає, що це жодним чином не позначиться на українських громадянах. Більш того, у Польщі кажуть, що кількість працівників з України в цьому році не зменшиться, а навіть буде невелике зростання.
І з цим згоден президент Всеукраїнської Асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобійник. Більш того, з озвученого представником польського міністерства експерт зробив висновок, що Польща жодним чином не ставить обмеження для українців, а навіть навпаки.
«Основні моменти, які зараз були описані, полягають у тому, що вони хочуть збільшення трудової міграції саме кваліфікованих фахівців, тому що у них є проблеми з цим», – говорить Воскобійник.
Причина цього – негативна демографічна ситуація та трудова міграція поляків в інші країни Європи: «Тому вони відчувають дефіцит кваліфікованого персоналу, і далі з задоволення будуть залучати українців, і не тільки», — зазначив експерт з працевлаштування.
Другий момент, як зазначив Воскобійник, вони хочуть, щоб трудова міграція рівномірно розподілялася по всій Польщі, а не концентрувалася в певних містах, наприклад, у Варшаві.
Третій момент – поляки не будуть просувати збільшення строків за робочими візами, але будуть намагатися надавати можливість українцям отримувати посвідку на проживання.
«І тут загроза не для наших трудових мігрантів, а для нашої країни та економіки. Люди, які будуть отримувати посвідку на проживання і залишатися в Польщі на року, будуть приймати для себе рішення, чи повертатися додому або залишатися там назавжди. І чим довше вони там живуть, тим більше ймовірність, що там вони і залишаться», – зазначив Воскобійник.
Міграційна ситуація в Україні
За словами експерта з міжнародного працевлаштування, на даний момент стабільний кількість українських мігрантів становить близько 12-16% від усього населення. Це люди, які вже неодноразово їздили на заробітки і будуть продовжувати це робити.
Паспорти
Зараз особливого приросту трудових мігрантів чекати не доводиться, якщо в нашій країні не станеться нічого екстраординарного, наприклад обвал гривні або ескалація конфлікту з РФ.
Але в Україні спостерігаються серйозні демографічні проблеми, населення старіє, деторождаемость падає і робочих рук просто перестає вистачати.
«Якщо взяти до уваги приблизну оцінку кількості населення в Україні, яка дорівнює 37 млн з гаком людей, то за оцінками демографів, до 2050 наше населення скоротиться ще на 10 млн», – заявляє Воскобійник.
Це призведе до того, що вже зовсім скоро в Україні просто нікому буде працювати, і нашої влади вже зараз необхідно починати займатися трудовими ресурсами.
Щоб не допустити трудового кризи вже в недалекому майбутньому, Воскобійник визначив три першочергові завдання, якими варто зайнятися.
Перше – на ринку трудової міграції потрібно наводити порядок і переводити в цивілізоване русло. «У Раді зареєстрований законопроект, і незабаром буде розглянутий у першому читанні, який передбачає заборонити посередникам брати гроші за пошук роботи».
Друге – підвищувати трудову мобільність всередині України. «Наприклад, у східних областях України є вільні робочі руки, але не вистачає виробництв. А на заході нашої країни створюються ці промвиробництва, і там цих робочих рук не вистачає. Потрібно зробити так, щоб люди могли переїжджати з регіону в регіон і влаштовуватися на роботу. Для цього потрібно вирішувати питання з інфраструктурою і житлом».
Третє – розробка програм по залученню трудових мігрантів. «Найімовірніше, це будуть мешканці країн, які входили до складу колишнього СРСР: Узбекистан, Казахстан і Таджикистан».