Президенту треба інколи вивчати Стратегію війни, в якій він є Головнокомандувачем. Тому що без стратегії навіть самий крутий піар перетворюється на купу лайна.
З історії однієї фотографії та спільних патрулів ЗСУ та «представників непідконтрольних територій», яку забули в офісі президента.
Про це пише сьогодні відомий журналіст та громадський активіст Юрій Бутусов.
На фото — 12 грудня 2014-го року, за наказом командування сектора «Б» АТО, заступник командира 1-го батальйону 93-ї бригади Олексій Оцерклевич (праворуч) і командир 90-го аеромобільного батальйону Олег Кузьміних (в центрі) ведуть переговори без зброї з командиром російського батальйону «Спарта» громадянином РФ Арсенієм Павловим, позивний «Моторола» про огляд російськими терористами зброї і речей українських військовослужбовців, що прямують з контрольованого Україною села Піски в контрольований Україною Донецький аеропорт.
Президент України Петро Порошенко розраховував, що домовленість про контроль дій українських військ російським командуванням і Спільним центром контролю і координації зупинить війну, що наказ спілкуватися з терористами дозволить налагодити взаєморозуміння і знизить ескалацію бойових дій. рішення домагатися миру будь-якою ціною виявилося драматичної і грубою помилкою.
Оцерклевич був змушений піти на цей крок, тому що в аеропорту перебували без боєприпасів і постачання його бійці, воювати йому заборонили, і він був змушений їхати говорити з терористами, щоб під час розмови з іншого напрямку змогли безперешкодно заїхати машини постачання.
Комбат Кузьміних розумів на який смертельний ризик пішов його товариш, і зголосився їхати з ним сам, добровільно.
Після укладення перемир’я питання постачання став оточених у новому терміналі став особистою справою цих командирів, але їм вдалося завести необхідний вантаж в новий термінал.
Після публікації в російських ЗМІ вибухнув страшний скандал, українське суспільство і армія відчули себе зганьбленими, виникла хвиля критики і обурення, штаб АТО виступив із заявою, що Оцерклевич виконував службові завдання.
Доля героїв на фото була такою. Рівно через місяць, під прикриттям перемир’я батальйон «Спарта» оточив наші позиції у новому терміналі, і під командуванням «Мотороли» почав штурм українських позицій. Комбат 90-го батальйону Олег Кузьміних за наказом командування направив кілька груп добровольців на допомогу в новий термінал, пробилася тільки одна.
Наказу на відхід ніхто не дав, і Кузьміних був змушений особисто вести останній резерв добровольців на допомогу в повному тумані — його група вийшла на позиції противника, частина бійців загинула, частина разом з комбатом потрапила в полон.
Кузьміних зазнав у полоні звірячим тортурам і знущанням. Новий термінал був підірваний «представниками непідконтрольних територій», залишилися захисники загинули і потрапили в полон. Арсеній Павлов особисто застрелив полоненого бійця 90-го батальйону Ігоря Брановицкого. У січні 2015-го в січні в новому терміналі і при спробах до нього прорватися полягли смертю хоробрих 65 українських героїв. Ось такою була ціна перемир’я.
Олексій Оцерклевич став комбатом, і придбав авторитет, тому що саме його батальйон тримав всю зиму 15-го село Піски, втративши за весь цей час 40 бійців загиблими і близько 200 — пораненими — 50% свого складу. Кузьміних після повернення з полону піддав публічній критиці командування ЗСУ, і страшно сказати, заявив, що історію боїв за ДАП треба вивчати «за статтями Бутусова», з-за чого потрапив в немилість у військового командвоания і був змушений перейти на службу в СБУ.
У 2016-му році українські спецслужби за наказом президента Порошенко і в помсту за всі злочини підірвали комбата «Спарти» полковника Арсенія Павлова в ліфті його будинку.
В 2019-му президент Володимир Зеленський за поданням голови офісу президента Андрія Богдана призначив Олексія Оцерклевича начальником Управління державної охорони, а Оцерклевич призначив свого друга Кузьміних начальником внутрішньої безпеки ДСО. Але через кілька місяців Оцерклевич і Кузьміних вступили в конфлікт з призначеним за поданням Сергія Шефіра першим заступником начальника В’ячеславом Штучним — випещеного типу, який обожнює особистий піар, модні тусовки, і всю війну просидів на теплій безвідповідальною апаратної посади в інституті УДО, і зробив кар’єру виключно походами на концерти «Кварталу» і знайомством з «кварталівцями».
В результаті конфлікту марного і сміхотворного Штучного, як це ні смішно, підвищили на суперпрестижную посаду голови апарату Верховної Ради, а Оцерклевича і Кузьміних звільнили і повернули за місцем служби.
І ось зараз я розумію, як же шкода, що їх звільнили. Адже вони могли б розповісти так, як ніхто інший, президенту Володимиру Зеленському про те, до чого приводять «спільні патрулі» і «припинення вогню» і Спільні комісії з російськими офіцерами і терористами.
Могли б розповісти про Брановицком, про інших героїв, про те, який кривавою ціною український народ і армія заплатили за помилки політиків.
І про те, що президенту треба інколи вивчати СТРАТЕГІЮ війни, в якій він є Головнокомандувачем. Тому що без стратегії навіть самий крутий піар перетворюється на купу лайна.