Журналісти дійсно в результаті розслідувань часто знаходять докази, які не знайшли або не хотіли шукати правоохоронці, – юрист-кримінолог

Мені надзвичайно шкода, що людям дуже часто, крім телебачення, нема куди йти, бо все корумповане і стоїть на зв’язку язках та грошах, навіть у найменшому та віддаленому селі. Коли люди впираються в стіну нашої корупції і розвалу державної системи, вони всі говорять одне – треба йти на телебачення. Так не повинно бути, але так є.

Мене вже декілька днів журналісти просять прокоментувати заяву міністра культури Бородянського про те, що в програмі «Битва екстрасенсів» були розкриті злочини.

Мені не відомі факти, коли саме екстрасенси розкривали злочини, ні на ТБ ні в позателевізійній реальності.
Альо ті, що телевізійні проекти допомагають у кримінальних провадженнях людям, які звернулись, це можу підтвердити.

Як і чим допомагали телевізійні проекти?

1. Ппривернення уваги суспільства до справи, особливо в селах, маленьких містечках, районах – часто дає свій результат. Чиновники, які нічого не робили, починають ворушитись.

2. ТВ-проекти надавали допомогу героям у виді консультацій профільних експертів та фахової допомоги у справі.

3. Журналісти ДІЙСНО в результаті журналістських розслідувань часто знаходять докази, які не знайшли або не хотіли шукати правоохоронці.

4. Є приклади, коли завдяки журналістським розслідуванням і виходу в ефір ток-шоу вдалось зняти обвинувачення з непричетних осіб і навпаки, продемонструвати факти причетності до злочину тих, кого не чіпали правоохоронці.

Зазвичай, люди звертаються на телебачення, коли вони вже пройшли сім кіл пекла по всіх кабінетах, інстанціях і нічого не змогли добитись.

Звісно, я кажу лише про програми з кримінальною тематикою, тобто ті, до чого я дотична вже 7 років на всіх ток-шоу країни.

Так от, саме завдяки телебаченню, люди можуть нарешті почути реальні відповіді чиновників – очі в очі в присутності телекамер – а не їхні пустопорожні відписки.

Так, дуже часто, наші герої – це люди, у яких немає грошей на допомогу юриста, на допомогу психолога, на тест ДНК, на проходження детектора брехні (поліграф) і телебачення їм допомагає.

Це, на жаль, реалії нашої держави. Мені надзвичайно шкода, що людям дуже часто, крім телебачення нема куди йти, бо все корумповане і стоїть на зв»язках та грошах, навіть у найменшому та віддаленому селі. Мене теж обурює, що завжди коли люди впираються в стіну нашої корупції і розвалу державної системи, особливо в регіонах, вони всі говорять одне – треба йти на телебачення. Так не повинно бути, але так є. У нас телебачення, більше ніж просто інформаційний ресурс.У нас на ТБ – це остання інстанція.

Ще раз підкреслю і наголошу на тому, що найбільше, що для конкретної справи може зробити телебачення – це поінформувати та привернути увагу до неї, до самої історії, до несправедливості чи біди. А вже юридичну роботу повинні робити фахівці і до них треба обов’язково звертатись.

Телебачення – це не центр соціальної чі правничої допомоги, тому все що там роблять для героїв програми – це самовідданість наших телевізійників, їхнє почуття відповідальності за людей. Повірте, я це постійно бачу, смороду кожну історію проживають з героями, як свою власну, в режимі 24/7.

Ганна МАЛЯР, юрист-кримінолог