Тріпульський Григорій: адвокат рейдерів та «одноруких бандитів». Частина 2

Як глава юридичного відділу «Невади», Трипульський знаходив найхитріші лазівки в законодавстві, використовуючи їх в інтересах фірми.

Наприклад, закон визначав азартну гру за який сплачують виграшу. Трипульський тут же придумав як його обійти: нові ігрові автомати від «Одрекс» не вивалювали гроші прямо в піддон, а вітали щасливчика ігровий мультиплікацією на екрані. «Якщо виграш не виплачується грошима, то автомат вважається розважальним апаратом, а не азартною грою», — заявляв тоді Трипульський. Але ж який тоді був сенс такої гри на автоматі, яка коштувала 1 гривню за хвилину? Дуже просто: виграш потім виплачував адміністратор цих автоматів.

І все ж у 2009 році, особливо після трагедії в ігровому клубі Дніпропетровська, на азартні ігри почався наступ на рівні Верховної Ради. Трипульський, віце-президент ігрового бізнесу, намагався захищати його як міг. Спочатку погоджувався з тим, що необхідно закрити дрібні зали і зосередити азартні ігри у великих салонах і казино (а «Одрекс» виробляє обладнання для рулеток, столи для покеру і т. д.), що було вигідно «Неваді». Але коли був прийнятий дуже жорсткий варіант закону, то Трипулський згадав про те, що він «патріот» (член «Нашої України”) і заявив, що цей закон був… пролобійована Росією.

І лікують, і калічать

Прийнятий у 2009 році закон про заборону азартних ігор боляче вдарив по «Одрекс» і «Неваді», змусивши їх власників реорганізувати свій бізнес. Григорій Трипулський вирішив вивести свій юридичний відділ в окрему фірму. Спочатку він заснував в 2009 році ТОВ «Ді Борго Консалтинг» (ЄДРПОУ 35931201), в якій до 2011 року працював директором (свою частку в ній він потім поступився), а потім ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Де-Юре» (37476376), де він до цих пір залишається єдиним власником і директором. Офіси обох фірм розташовані за тією ж адресою Раскидайловская 69/71, а значить чутки про те, що нібито Трипульський в 2009 році пішов від Кучука до Кауфману, виявилися лише чутками. Що було підтверджено створенням ними нових спільних фірм – як, наприклад, страхової компанії «Одрекс» (42013609). На сьогодні Григорій Трипульський є власником, як мінімум, 16 фірм – дев’ять з яких зареєстровані за даною адресою.

А ось Арутюнян і Кучук у 2012 році освоїли новий напрямок бізнесу: тоді в будівлі на Розкидайлівська 69/71 з’явився медичний центр «Одрекс», представлений кількома фірмами, з масою платних послуг, включаючи власну «швидку допомогу». Так гроші, отримані у сфері азартних ігор, були вкладені в комерційну медицину, а «ігрові барони» перетворилися в шановних «медиків». Поступово клініка розросталася, і її сусідство з майстернями по виробництву ігрового обладнання було вже незручним. Втім, ще в 2008-2009 році «Одрекс» захопив будівлю колишнього побуткомбінату за адресою Поштова 7 (поруч з Дюківський сад), де влаштував свої столярні майстерні для виробництва ігрових столів і рулеток. Потім почали розширюватися: дах зі старої будівлі зняли (щоб воно швидше застаріло і його можна було знести), велику територію навколо нього обгородили парканом, завезли якихось робітників-нелегалів з Молдови. Місцеві жителі намагалися скаржитися міліції і влади – від них відмахувалися відписками, звали на допомогу журналістів – але телеканал «Град» чомусь не захотів випускати цей сюжет в ефір…

А між тим сам Трипульський в 2010 році організував кишенькове громадський рух «Вперед» (ЄДРПОУ 36919727), обіцяв «допомогти місту вийти на новий економічний і культурний рівень». Але єдиною метою цього балагану була підтримка Гурвіца на місцевих виборах (жовтень 2010 року), які той все ж з тріском програв регіоналам і Коктусеву.

Проблеми з ігровим бізнесом і втрата «даху» у міської влади змусили тоді Трипульського взятися за старе. За інформацією SKELET-info, його юридичні фірми не тільки допомагали колекторам вибивати борги з одеситів, але і брали участь у рейдерському захопленні квартир у самотніх людей і пенсіонерів. Найгучнішою такою історією став захоплення квартири Анатолія Стреляева – сімдесятирічного (на той час) пенсіонера-музиканта, раніше грав в оркестрі Хобарта Ерла. Все почалося як банальна гризня за житлоплощу: так як квартира Стреляева не була приватизованою, на неї поклали око сусіди, чий приїхав родич Геннадій Вергунів самовільно зайняв її, встановивши залізні двері. Але тоді, з допомогою інших сусідів і міліції, Стреляєв відстояв своє житло. Однак Вергунів не здавався, і заручився підтримкою юристів Трипульського, що спеціалізується з таким ось цивільних справах, і місцевих чиновників, подделавших документи. Конкретно називали ім’я Ігоря Махортова, який раніше працював начальником юридичного відділу Приморської райадміністрації, а потім став реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області», який разом з Трипульским «вирішував квартирні питання». У підсумку старого буквально вигнали на вулицю, де він провів три місяці. А коли громадськість і журналісти підняли шум, то місцеві власті запропонували Махортову іншу квартиру – в два рази меншу, фактично кімнату в малосімейці (19,8 квадрата). Але поставили умову: принести довідку, що Стреляєв офіційно звільнив свою захоплену квартиру. Ну і як би він отримав цю довідку, якщо рейдери зготували фальшиві документи про те, що пенсіонер там не живе?

Так само ЗМІ повідомляли, що до цієї історії Трипульський і Махортов заволодівали квартирами з комунального фонду, оформлюючи їх на підставних осіб (нібито працівників Жеку), але ця афера була розкрита, з-за чого Махортова і виперли з райадміністрації. Або ось трагічна історія ще одного пенсіонера, який взяв у «быстроденьги» кредит у 3000 гривень. Виплатити навіть такий борг він не зумів, а колектори, пов’язані з Трипульским, нарахували йому 50 тисяч «штрафів» — і довели старого до самогубства…

Але після другого Майдану раніше підтримував «помаранчевих» Трипульський підбадьорився, сподіваючись, що у владу повернуться його старі компаньйони і покровителі. І він навіть мало не зірвав власний джек-пот, коли в 2015-2016 рр. брав участь у конкурсі на місце директора «Укрспирту» — куди його Трипульського просував колишній горілчаний король Одеси Борис Кауфман. Саме тоді Трипульской і отримав імідж «пішаки Кауфмана», його кишенькового юриста, з’явилися численні твердження про їх давнє партнерство, хоча жодного підтвердження цього ніхто так і не назвав. Було очевидно лише одне: Трипульський в цій грі лише чиясь постать, можливо навіть Кауфмана (чому б і ні, в одному місті живуть), але його роль була незрозумілою. В тому скандальному конкурсі, растянувшемся більш ніж на рік, Трипульський відзначився лише тим, що постійно оскаржив рішення комісії і блокував конкурс судовими позовами. Може бути, для того його і направили туди?

І от настав травень 2019-го: українці обрали собі нового президента, і тут же постало питання про затвердження нового голови Одеської ОДА, обов’язки якого тоді тимчасово виконував перебежавший в БПП колишній регіонал Сергій Паращенко (якого іноді плутали з Порошенком). І несподівано ЗМІ зарясніли заголовками, що кандидатом номер один на цю посаду нібито розглядається Григорій Трипульський, і що його просуває все той же Кауфман, який домовився про це з Коломойським. Це здавалося цілком логічним, проте чутки не підтвердилися: спочатку в. о. Паращенко замінили на в. о. Шаталову, і тільки в жовтні губернатором Одеси став Куций Максим не мав ніякого відношення до Коломойського (подейкують, що він «соросенок»).

Схоже, що в якості губернатора Трипульський поки що не сподобався Зеленському. Але зате самого Трипульського, і його компаньйонів з «Одрекс» жваво зацікавила ініціатива президента про легалізацію грального бізнесу. Зараз здув пил зі своїх старих посвідчень віце-президента Української асоціації грального бізнесу, високо підняв свою кандидатську ступінь юриста (нехай і по цивільних справах) і наполегливо намагається давати владі свої поради і рекомендації.

Сергій Варіс, для SKELET-info