“…Заступник голови комітету Ради Федерації з оборони та безпеки Франц Клинцевич заявив, що будівництво оперативного центру ВМС США на українській військово-морській базі в Очакові є недружнім кроком, передає RT.
Клинцевич додав, що дані дії не залишаться без наслідків…”
Хлопці. Ви – Рада Федерації. Саме ви, і ніхто інший, давав Путіну право на застосування Збройних Сил за кордоном Росії. А раз так – то саме ви були зобов’язані поставити перед ним граничні умови – що саме повинно вийти “на виході”. Яке завдання ви ставите перед ним, даючи це дозвіл. Це відповідальність, яку ви зобов’язані брати на себе, і ніяк інакше.
Вам не подобається сьогодні, що США будуть будувати базу в Очакові? А куди ви дивилися в 14 році? У вас було розуміння, що проміжних перемог не буває? Перемога буває або повна і остаточна, або її не буває зовсім? Якщо розуміли – то хто вам заважав не мовчати, як риба об лід, а чітко ставити політичну задачу? А якщо не розуміли і взагалі сидите там строго за зарплатою – то продовжуйте отримувати її і мовчіть.
Звинувачувати США у провокації – легше легкого. Сказати, що це ви з вашим президентом в 14 не довели справу до кінця, зрозуміло, складніше. У вас, хлопці, в 14 було все. І навіть більше. Ви ж строго за Салтиковим-Щедріним – “чижика з’їли”. І тепер пыжитесь зображати з себе ображену невинність. Замахнулися – бийте. Або не треба замахуватися. Ви думали, що тяпнете Крим нишком – а там все саме собою як-небудь? Ну, значить, не вам шапка. Ви себе мніть геополитиками? Такими шахістами? Ну так там є правило – торкнув-ходи. Ви його порушили.
У 14 році перед Путіним була історична місія – возз’єднати розділений народ. Він провалив. Повністю. Огризок Криму, який навіть не був возз’єднаний з материком посуху, що різко знизило його стратегічну цінність – це ганьба Путіна. Його розпис у своєму провалі. Це і ваш провал. І тепер четвертий рік нам їздять по вухах, намагаючись провал видати за грандіозне досягнення. Ви в тому числі і їздите.
Вам не подобається американська база? А хто заважав вам вирішити проблему раз і назавжди ще тоді? Очистити весь Південь і Південний Схід від бандерівської мерзоти, відповісти на спалення сотень людей у Будинку профспілок єдиним способом – проведенням військово-поліцейської операції по знищенню банд терористів? У Сирії за тисячу км ви, значить, готові кидати війська воювати з міжнародним тероризмом, а ліквідувати гнійник у себе під боком релігія не дозволяє?
Хто вам заважав врятувати тисячі людей Донбасу, яких карателі масово розстрілювали на дорогах, коли вони рятувалися втечею, намагаючись втекти в Росію? Ми їхали в Донецьк і натикалися на цілі придорожні цвинтаря розстріляних і згорілих цивільних машин, і всі вони були ходом у бік кордону. Запитайте тепер у донеччан – кого вони більше ненавидять – вбивць з заходу або зрадників зі сходу?
У всьому світі прийнято рвати за своїх. Євреї вплуталися у війну за одного-єдиного капрала. Американці унасекомили Гренаду у відповідь на нібито непотребства з їх громадянами. Англійці зачистили до білої кістки мау-мау за вбивство півсотні своїх. За одну Одесу можна і треба було вирішувати проблему цього гноевища раз і назавжди. По саму Галичину. Що ви зробили? Визнали вибори Порошенко і назвали його кращим вибором. Ну так їжте сьогодні і не обляпайтеся.
Тепер вам краще просто мовчати – ви вже все сказали і зробили. Ви провалили всі. І в будь-якій нормальній країні вже давно відповідали б за те, що іменується злочинною бездіяльністю.
Ну а про загрозу “не залишаться без наслідків” – це навіть не смішно. Куди ви дінетеся? Утретесь і будете далі бурмотіти щось грізне. Нічого іншого ви не в змозі робити. Тільки загрожувати кулачками в бік партнерів. Недружній крок, говорите? А з ким дружити? Дружать з рівними. Гідними. Розуміють цінність слів і відповідальність дій. Вас тут навіть не проходило повз.