Новий віджимання. Заради надприбутків кремлівським потрібно знизити доходи громадян РФ в доларовому обчисленні

Новый отжим. Ради сверхприбыли кремлевским нужно понизить доходы граждан РФ в долларовом исчислении

Отже, нафта Brent торгується за ціною менше 20 доларів за барель, і Саудівська Аравія заходить на традиційні ринки збуту “кремлівських”. Після відмови РФ від продовження колишньої угоди за обсягами видобутку саудити стали нарощувати видобуток і почали переговори з великими європейськими покупцями російської марки Urals, пропонуючи їм нафту по 25 доларів за барель, тоді як “кремлівські” пропонують приблизно на 20% дорожче. І ось вже другий тиждень поспіль россиянские нафтотрейдери не можуть продати через порти ні одного бареля нафти Urals в Європу. І до обвалення цін на “чорне золото” до мінімумів з 2003 року додалося різке стиснення попиту.

Схоже, що саудити сьогодні ламають не тільки ліберал-чекістську економіку, але і весь колишній ринок збуту нафти. А безперечними переможцями в цій історії виявляться США – у них найбільше споживання нафти, а ціни на бензин і дизельне паливо безпосередньо залежать від вартості сировини. У зв’язку з цим доходи американських громадян зростуть на 6%. У Трампа нині вибори, він давно обіцяв епоху дешевої нафти і тепер зробив це.

Те, що відбувається на нафтових ринках, в свою чергу, означає падіння доходів россиянского бюджету, а значить, позначиться і на реалізації нацпроектів і соціальних програм, анонсованих у горезвісному путінському посланні. Справа в тому, що бюджет РФ зверстаний виходячи з вартості бареля в 40 доларів за барель. Зараз вона вдвічі менше, і здається, дно падіння ще не досягнуто. Загальна вартість реалізації нацпроектів оцінювалася в 25,7 трлн рублів до 2024 року. Додаткові заходи, прописані в посланні федеральним зборам обійдуться бюджету ще 400-500 млрд рублів в рік. Виплати по маткапиталу за першу дитину та гарячі обіди у школах не випадково пропонувалися одночасно з поправками до конституції з перерозподілом повноважень у владній конфігурації навколо фігури Путіна. Закон про поправки, нагадаємо, вже прийнятий держдумою і підписаний. Всі рішення приймалися поспіхом, Путін і компанія хотіли встигнути винести поправки на голосування вже 22 квітня. Але спочатку з цим планам вдарив коронавірус, а тепер ризикує “обнулитися” і єдиний “підсолоджувач” конституційної пігулки – соціальні обіцянки.

Мінфін вже планує дефіцит бюджету за підсумками року, тоді як раніше очікувався профіцит 0,8%, закладений після проведення “пенсійної реформи”, підвищення ПДВ та інших серійних грабежів населення. Тепер для “підтримки штанів”, тобто курсу рубля, відомство мадам Набіулліної продає іноземну валюту на внутрішньому ринку з фонду національного добробуту – ФНБ. Так що вже можна сказати про те, що в хід пускаються резерви. Але чи надовго їх вистачить? Адже нафтової “милиця” втрачений на невизначений час.

Соціальна частина путінського послання – це лише технологія, покликана підтримати путінську владу. І тепер за неї нанесений удар. З високим ступенем ймовірності нинішню соціальну частину поправок чекає доля, наприклад, норми про безкоштовну охорону здоров’я, коли в будь-якій поліклініці насамперед на очі попадається прайс-лист на послуги.

Наскільки далеко може зайти криза, прогнозувати важко, однак за нинішньої безконтрольності і безкарності “кремлівські” доведуть ситуацію до чого завгодно. Навіть не в соціально орієнтованих державах, а такому, наприклад, центрі капіталізму, як США, в подібній ситуації запроваджувалися заходи щодо найбагатших. Коли мова йде про життя і смерті, багаті повинні платити за всіх. Однак “кремлівські”, безсумнівно, будуть як і раніше висмоктувати соки з найбідніших. Вони прагнуть при скороченні ціни на нафту зберегти свої надприбутки. А для цього їм потрібно знижувати в доларовому обчисленні доходи громадян РФ – тобто робити населення жебраком.

Головна проблема тепер не в тому – досидить або не досидить Путін до 2036 року, або хтось інший буде співати мантри і давати гарні обіцянки по телевізору. Головне питання в іншому: чи доживе взагалі РФ до 2036 року