Є боротьба з коронавірусом «муками пологів» Нового Середньовіччя?

Является ли борьба с коронавирусом «муками родов» Нового Средневековья?

За допомогою критики уявлень А.с Несмияна коротко викладено дійсне соціально-класове і міфо-логосное зміст і сутність ідеології Нового Середньовіччя, яка насаджується в масах мимовільними ідеологічними агентами пануючого над мiром інтернаціонального суспільного класу фінансових капіталістів.

Ця стаття є додатком до циклу статей автора за загальною темою «Завершення переходу людини і людства з царства тваринної обмеженості до царства справжньої свободи людини» взагалі та до статті «У чому сенс «вселенської боротьби з коронавірусом»?» (див.: https://newsland.com/user/4297738632/content/7062848 ), в особливості.

А. Несміян про пандемію коронавіруса як перехід в Нове Средневкековье.

Позиціонує себе як аналітик Анатолій Несміян у своєму блозі в запису від 24.03.2020, під заголовком «Війна-лайт», резюмує: «Епідемія коронавіруса… дозволяє перейти до нового світу без тотальних зачисток, руйнувань і всього такого. Легка версія світової війни. Ми навіть не помітимо, що вона почалася, пройшла і закінчилася. «Золотий мільярд» (а також ті, хто мріяв у нього потрапити) добровільно зникне, як суб’єкт світової цивілізації. На його місце виникне щось, з чого можна буде виліпити нової людини нового Середньовіччя. Сформувати нову кастово-станову систему, узгодити деякі нестиковки, позбутися рудиментів нинішнього світового устрою і перезапустити проект заново, почавши з самого початку. Звідти, звідки почали. Нове Середньовіччя, але вже з інтернетом» (див.: https://el-murid.livejournal.com/4405187.html ).

Чим і як аргументує це Несміян?

По-перше, «світ «до коронавіруса» був поганий з точки зору правлячих глобальних еліт, так як концепція «золотого мільярда» перестала працювати. Високі стандарти споживання та рівень життя, звичайно, були потужним двигуном технічного прогресу, забезпечуючи високий платоспроможний попит, але пропало головне – відповідь на питання: а навіщо це? …Після краху СРСР розвиток йшло за інерцією, але у базового стратегічного питання «навіщо» з’явився сенс. А і правда, навіщо?»

По-друге, «стрімкий розвиток призвело до створення безлічі нових і нерозв’язних суперечностей в рамках сьогоднішньої соціальної психіки. …Захід з його ідеєю-фікс безмежної свободи як вищої цінності, …зіткнувся з проблемою — а чи є у свободи кордону, і як їх поєднати з базовим принципом заборони на її обмеження? Коли цивілізація стикається з нерозв’язною проблемою, вона вирішує її завжди одним і тим же способом — через повернення до минулого (нехай і на новому рівні), де вона зможе відрефлексувати існуючі проблеми та знайти механізм їх вирішення. Після чого — новий старт».

По-третє, «так уже було: Римська імперія впритул підійшла до мануфактурному способу виробництва, але не змогла подолати суперечність античної психіки між колективною працею та індивідуальною свободою, а тому рішення знайшлося в тисячі років похмурого Середньовіччя, створення в його рамках зародка нової цивілізації — вільних міст з абсолютно іншою організацією психіки їх жителів, після чого настала епоха Відродження і почався старт сучасної цивілізації. Яка сьогодні вичерпала всі можливості не тільки свого зростання, але й розвитку та стійкості. Настає час нового Середньовіччя. Повернення від класового суспільства вільного продажу своєї праці до станового суспільства жорсткої стратифікації, заснованої на ідеї служіння і функціональних обов’язків кожного стану (або касти)».

По-четверте, Захід прийшов в «екзистенційний глухий кут, у якого є тільки один вихід — назад. Але для того, щоб повернутися назад…, потрібно знищити поточне сьогодення. З його свободами, соціальними гарантіями, рівнем життя, демократією і загальним рівністю (нехай багато в чому декларативним). Раніше для глобальної деструкції старого світу кращим інструментом були війни. Але сьогодні це не найкращий вихід — невибірковість і тотальність сучасних засобів знищення створює занадто високі ризики, які неможливо контролювати. Глобальна епідемія — та ж війна. Але замість термоядерних ударів по містам, спопеляючих живе і неживе, вірус стає своєрідним аналогом нейтронної бомби, вбиває органіку, але залишає матеріальні цінності. Причому епідемія не обов’язково повинна вбити стільки ж людей, скільки нейтронна бомба — достатньо визначити саму загрозу масової загибелі. І тоді вціліле населення саме погодиться на значну поразку в правах».

І, по-п’яте, «скільки поколінь буде потрібно для того, щоб осмислити новий шлях і почати рух в його бік, хто його знає. Може, три-п’ять поколінь. Може, десять-двадцять. У серйозної проблеми і терміни рішення теж серйозні».

Попередні висновки щодо теоретичних і логічних «засідках» Несмияна.

Перший висновок, очевидно випливає з цитованого тексту, полягає в тому, що суб’єкт історії для Анатолія Несмияна (як і для його вчителя С. Б. Переслегіна) — це навіть не взагалі «еліта», і навіть не пануюча над світом «еліта», але саме управляє функціонуванням системи (функціонуванням світу) «еліта». Іншими словами, це не що інше, крім як та частина «глобальних еліт», яка фактично виконує суспільні функції «мірового уряду».

У всьому далі викладеному автор цієї статті говорить про подання Несмияна, опублікованих їм, щодо задуму «правлячих світом глобальних еліт» в частині трансформації всього світу і самого людства, а також про дійсний зміст цих уявлень Несмияна по позначеному ним предмета.

Які дійсні проекти, що реалізуються «правлячої світом елітою», — про це Несміян в дійсності не сказав ні слова — ніякого власного дослідження таких проектів і їх задуму, якщо воно є, Несміян не навів, а рівно і не дав Несміян посилань на їх дослідження іншими особами. А тому в частині, що відноситься до написаного Несмияном, мова може йти і далі дійсно йде всього лише про подання Несмияна про суть і зміст проектних задумів «правлячої світом еліти».

Але оскільки Несміян виражається за допомогою термінології теорії систем, остільки про «міровом уряді» він мову не веде, а говорить лише про управління системою та її (системи) функціонуванням, в якому є суб’єкт управління (керуюча еліта) і об’єкт управління (сама система, тобто світ або людство).

Однак далі Несміян потрапляє в першу теоретичну й логічну «засідку», яку він фактично приготував сам собі і своїм читачам. Старе Середньовіччя в дійсності було переходом лише одного єдиного Заходу від Римської імперії до Відродження і Нового часу. Тобто ця «система» спочатку не охоплювала все людство, весь світ, а лише його частина. А тепер-то мова йде саме про все людство, а не про одному Заході.

Отже, перетворення системи (всього людства) її підсистемою (Заходом) в сучасну систему (сучасний світ), а також і якісний стан (з усіма характеристиками) цієї органічно цілісної системи (весь сучасний світ, все сучасне людство) як історичне і логічне ланка викинуто Несмияном або не існує, або як порушує логіку всієї концепції «Переслегіна-Несмияна».

Читайте також:   Стали відомі нові подробиці вбивства чемпіона з кікбоксингу

Та і (тут друга «засідка») аж ніяк не «еліта» власне Римської імперії «керувала» Заходом як системою в його (Заходу) перетворення у Новий Захід протягом Середньовіччя. Але і зовсім не «еліта варварів» (будь то франки чи англосакси, не кажучи вже про гунів та інших племенах, які переселилися з Сходу) «керувала» цим переходом Заходу як системи з одного свого якісного стану (Римська імперія) в інший якісний стан (Нова Римська імперія).

Сама «еліта» Нової Римської імперії виникла в цьому процесі як один з його громадських результатів, який лише потім став громадським умовою відтворення всього Нового Заходу і т. д. до Речі, про це історичний факт нинішня «еліта» Заходу, складова домінуючу основу, якщо не більшість, всіх «глобальних еліт», досить добре обізнана історичною наукою Нового Заходу.

Проте (і це третя «засідка») власне розвитку Несміян слідом за Переслегиным не знає, та і знати не може, бо цього не знає вся наука Заходу (і Старого, і Нового). І теорія систем зовсім не є винятком із всієї цієї науки Заходу. Розвиток тут незмінно підміняється функціонуванням як зміною якісних станів одного і того ж організму від його зародження до смерті в рамках незмінного від віку загального метаболізму організму природи (Всесвіту).

Різні цивілізаційно і культурно відокремлені частини людства тут по суті є точно такими ж організмами, кожний з яких «розвивається» від свого зародження до своєї смерті, але все це «розвиток» кожен раз є не більш ніж функціонування одного і того ж організму.

Звідси неминучим наслідком є уявлення про незмінність законів «розвитку», а насправді — про незмінність законів функціонування організму згідно незмінною природі цього організму. Саме це наслідок ще на зорі економічної суспільної формації (на зорі виникнення міфо-логосу як такого, тобто на зорі виникнення ідеології як такої) стало і з тих пір є передумовою всякої ідеології, а рівно і всякого, обумовленого тієї або іншої конкретної ідеологією, мислення.

Згідно схеми історії, яка затверджується наукою Заходу, звідси випливає, що після Старого Риму було Середньовіччя, так і після Нового Риму неминуче послідує Нове Середньовіччя. Але Нове Середньовіччя, точно так само, як і Старе, виникне для того, щоб з нього, у свою чергу, виникло те, що буде певним аналогом Старого Риму, але на новій — більш високою — щаблі розвитку (схема історичної науки Заходу, асоційована з логічною схемою Гегеля). Це є не що інше, крім як все та ж сама схема «метелик — гусениця — лялечка метелика — гусениця…»

Нерозв’язне протиріччя концепції Несмияна.

Однак тут виявляється нерозгадане внутрішнє протиріччя всього цього, як і всяких інших, побудови поточної і майбутньої «історії» на основі не тільки теорії систем, але і на основі всієї науки Заходу та й Сходу теж). Захід як організм (як система) народився, функціонував до своєї старості і помер. Йому на зміну прийшов Новий Захід, який як організм (як система) теж народився, функціонував до своєї старості і нині вмирає.

Але Новий Захід спочатку народжувався з Великого переселення народів у всьому Старому Світі (Новий Світ цих цивілізацій був ще невідомий) і виник (як новий Захід, тобто як відроджений знову Захід) для того, щоб підпорядкувати собі все людство і перетворити його за своїм образом і подобою. Без цього (без підпорядкування і перетворення всього людства) Нового Заходу немає точно так само, як Старого Заходу не було без підпорядкування йому всієї цивілізованої ойкумени (варвари в неї не входили по визначенню).

Новий Захід, підпорядкувавши собі і перетворивши все людство, тобто Новий Захід, перетворивши все людство в органічні моменти саме себе як системи (як організму), цим самим вже є загальний організм, інтегруючий не одну тільки відокремлену частину людства, але все людство в його цілому. І саме цей організований і керований Заходом загальний організм всього людства помирає нині.

Але який новий організм людства народжується нині, йдучи на зміну вмираючому нині загального організму всього людства? Відповісти на це питання, залишаючись в рамках науки Заходу, неможливо в принципі, бо відповіді на це питання у цій науки бути не може — він виключений міфо-логосом, на якому покоїться наука Заходу.

Біологічна, історична та суспільна наука Заходу свідчить: новий організм, що приходив на зміну вмираючого організму, завжди зароджується і виношується поза вмираючого організму, приходить на його місце і перетворює своєю життєдіяльністю саме це місце, а також усе, що успадковано новим організмом від вмираючого і померлого організму. Однак успадковується новим організмом далеко не все від вмираючого старого, але тільки те, що необхідно для життєдіяльності (функціонування з метою росту, розвитку його організму.

І аж ніяк не «голова» («керуючий контур» чи «еліта») вмираючого організму керує процесом «зростання і функціонування» приходить йому на зміну нового організму. Завжди власна «голова» («керуючий контур» чи «еліта») всякого організму керує процесом його «зростання і функціонування».

Наука Заходу не знає історичного прецеденту і не має теоретичної моделі, тим більше апробованої практично, природного породження (створення) нового суспільного організму вмираючим суспільним організмом в його цілому. Не знає наука також прецеденту і не має теоретичної моделі породження нового суспільного організму якою-небудь однією частиною вмираючого суспільного організму. Без надприродного або інопланетного втручання це неможливо.

Невже абсолютний тупик?

З точки зору науки — це глухий кут, що свідчить про теоретично невірної формулювання вихідної гіпотези. Але ж вона висловлена Несмияном аж ніяк не як гіпотеза, але не підлягає сумніву резюме істоти проекту перевлаштування світу, фактично реалізованого «глобальними елітами» в даний час.

Більш того, багато осіб, у тому числі мають наукові ступені й досить високе становище в складі «еліт», оцінює те, що відбувається, якщо не є тотожним, то аналогічно і дуже близько подібно до цього резюме, опублікованого Несмияном.

Стало бути, ми маємо справу аж ніяк не з одиничним приватною думкою, але з досить поширеним в публічному просторі явищем суспільної свідомості. Вже тільки це саме по собі свідчить на користь того, що цим поданням виражається щось дуже суттєве, не тільки наявне в дійсності, але і відіграє важливу роль у всій суспільній практиці.

Читайте також:   На Сахаліні рибак загинула від лап ведмедя

Спробуємо далі зрозуміти, про що насправді йде мова.

Екскурс в історію іудаїзму, а також в історію США, Росії, Китаю і Туреччини.

Суспільній практиці Заходу відомий принцип відтворення паразитують суспільних організмів, зводиться до «заміни голови» («еліти») годує суспільного організму «головою» («елітою») паразитує на ньому суспільного організму, який тільки і дозволяє суспільному організмові-паразита ефективно паразитувати на кормящем його суспільному організмі.

Але для цього, по-перше, сам майбутній паразитує суспільний організм повинен уже бути не тільки в наявності, але і мати необхідну для цього ідеологію, кадри і т. д. («Книга Естер, у складі книг історичних і пророчих іудейського Писання — як раз про це принципі і найбільш ефективному способі його успішної реалізації).

І, по-друге, годує суспільний організм вже повинен виникнути і існувати як такої, щоб організм-паразит міг «замінити на» його «голову» («еліту»). Паразит адже за своєю природою ніколи не створює (не породжує), та й не може створити годує його суспільний організм.

Науці Захід відомий також і випадок створення суспільного організму «з нічого» — точніше і точніше не «природним» шляхом його народження, а «штучним» (від древнеэллинского «техне») шляхом його виробництва (створення) з уламків різних племен. Саме тому сам такий суспільний організм, який виник внаслідок такої його «штучного» («соціально технологічного») виробництва, ніколи себе не називав «народом», але завжди іменував «не-народом», що закріплено віровченням, покладеним в основу всієї його ідеології і всього його подальшого відтворення.

Мова йде саме про той випадок, який описаний в Торі як богоданное віровчення і з якого відбулися іудаїзм і іудейство («єврейство»). Однак це — винятковий і, головне, надприродний випадок, щоб він міг бути органічно включений теорією систем в перелік закономірностей розвитку систем».

Але є ще чотири історичних прикладу «штучного» створення суспільного організму — два західних і два східних.

Поза всяким сумнівом США — це «штучно» створений суспільний організм, і це — перший із західних прикладів. А який другий приклад? Це — Росія-СРСР, тобто романська Росія, перетворена на сталінський СРСР.

Обидва прикладу суб’єктам, які створювали і створив «штучний» суспільний організм, безсумнівно, належать до Заходу взагалі і нерозривно пов’язані з особливою роллю юдейства в їх створенні та управлінні ними, особливості.

Але Росія-СРСР до того ж, на відміну від США, це також і приклад створення суспільного організму-химери, тобто приклад паразитування одного суспільного організму на іншому — кормящем його — суспільному організмі.

В «Дитячої хвороби «лівизни»…» Ульянов (Ленін) звертав увагу на те, що Росія демонструє людству дещо вельми істотне з його (людства) не настільки віддаленого майбутнього…

А які приклади є на Сході? Насамперед — це Китай взагалі і КНР, в особливості. Ідеологія і практика конфуціанства лежала і донині лежить в основі відтворення, насамперед, «правлячої еліти» Китаю. Але конфуціанство лежить в основі не тільки цього, і не тільки в основі всієї панівною в Китаї ідеології, але також і в основі практичного ставлення до людини в Китаї взагалі, а, стало бути, і в основі всіх історично колишніх і існуючих нині виробничих відносин в Китаї.

Є на Сході ще один приклад — Туреччина, вірніше Оттоманська (Османська) імперія, яка перетворилася в Туреччину так само, як і Росія (романська імперія перетворилася в СРСР. Причому обидва ці процесу перетворення йшли паралельно і майже синхронно, і обидва являють собою один і той же тип капіталістичного розвитку на Сході, хоча і відрізняються громадських та географічних умовах.

Але оскільки Оттоманська імперія — Туреччина давно вже інтегрована Заходом як свій момент, остільки цей історичний досвід здебільшого вже втратив свою практичну цінність для «правлячої світом еліти» з точки зору проектування і побудови нею майбутнього, якщо, звичайно, Несміян слідом за Переслегиным відображає дійсні стратегічні задуми «правлячої світом еліти».

«Правляча еліта» Китаю залишається по суті конфуціанської (хоча це і модифіковане маоизмом конфуціанство, але воно конфуціанство), тобто ідеологічно чужорідної «правлячої світом еліті» Заходу. Для заміни цієї «голови» Китаю потрібен час, бо хоча така заміна і йде, але вона ще далека від завершення. До того ж Китай, як показали останні десятиліття, ані матеріально, ані ідеологічно не готовим до того, щоб стати глобальним гегемоном замість США.

Але ось знаряддям, причому самим головним знаряддям, тієї частини «правлячої світом еліти» Заходу, яка конкурує з «елітою», правлячої США, за домінування у глобальній інтернаціональної корпорації фінансових капіталістів, при певних умовах Китай цілком міг би стати.

Що стосується самих США, то її «еліта» історично ділиться на дві частини. Одна частина є невід’ємним органічним членом тієї частини «правлячої світом еліти», яка символізується «інвестиційними (торговими) банкірами» взагалі та Лондонського Сіті, в особливості. Ця частина еліти Заходу в США політично організована як істеблішмент «Демократичної партії США». Інша частина «еліти Заходу», будучи політично організована всередині США як «Республіканська партія США», історично конкурує не тільки і не стільки з «Демократичною партією» всередині США, але і скільки з Лондоном у всьому світі.

Між двома цими частинами «правлячої світом еліти» Заходу спочатку йшла і донині йде конкуренція щодо того, як повинен бути влаштований центр єдиного глобального світу — як Новий Ізраїль (Британія) або як Новий Рим (США), по-перше. І, отже, по-друге, щодо того, як повинен бути влаштований весь глобальний світ — як сукупність формально самостійних суспільних організмів колоній (нео-колоній), годуючих метрополію, або як формально автономні нео-провінції Нової Римської імперії.

Що стосується Росії-СРСР, то обидві частини цієї «правлячої світом еліти» Заходу використовували Росію-СРСР виключно і тільки як тимчасове знаряддя спочатку для усунення Наполеонівської Франції та Німецького Рейху в якості загрози глобального домінування іудео-англосаксонської еліти Заходу.

Одночасно з цим Росія та СРСР використовувалися також і в якості історичного полігону тривалого натурного експерименту не тільки в частині соціальних технологій створення і відтворення держави-химери, але і в частині організації суспільного відтворення у формі відтворення гранично централізованого фінансового капіталу.

Читайте також:   У Югре засудили 12 осіб, які поширювали наркотики на території регіону

І, нарешті, СРСР використовувався разом з КНР як противаги один одному в цілях їх стримування і утримання в своєму стратегічному підпорядкуванні.

Після розвалу СРСР її мало дієздатний осколок під назвою РФ розглядається обома частинами іудео-англосаксонської еліти Заходу не більш ніж як джерело ресурсів, по-перше, і ймовірне тимчасове знаряддя у своїй внутрішній конкурентній боротьбі, по-друге.

Однак РФ представляє потенційну загрозу не тільки внаслідок инородности її «правлячої еліти» за її (цієї «еліти») соціальним походженням і статусом, але і по самій суспільній природі і характеру російського народу.

І якщо «правлячу еліту» РФ можна замінити, то з російським народом є проблема, яка, з точки зору інтересів «глобальних еліт» може бути знята тільки його знищенням в якості народу.

А тому, по-третє, з точки зору інтересів всієї іудео-англосаксонської еліти Заходу РФ як єдиний суспільний організм підлягає скасуванню, а російський народ — геноциду і розсіювання точно так само, як це було зроблено у відношенні СРСР.

З усієї «еліти» Росії-СРСР-СНД практичний інтерес для іудео-англосаксонської еліти Заходу, обумовлений її потребами, представляють виключно і тільки носії досвіду «штучного» створення годуючих суспільних організмів. Переважно лише вони, в кінцевому підсумку, будуть інкорпоровані в «соціально-технологічні» сервіси, які обслуговують «правлячу світом еліту» Заходу.

Особливо заслужені перед Заходом представники колишньої «еліти» СРСР-СНД у ряді випадків на перших порах цілком можуть бути інкорпоровані в адміністративні структури, керуючі тубільним населенням в інтересах центру глобального світу. Всі інші члени колишньої еліти СРСР-СНД становлять небезпеку як можливих організаторів опору перебудови світу іудео-англосаксонської елітою Заходу.

Однак досвід створення та історичного буття Росії-СРСР і Китаю, а тим більше Оттоманської імперії — Туреччини, не йде ні в яке порівняння з досвідом «штучного» створення Ізраїлю та історичного відтворення іудаїзму і юдейства.

Тільки досвід Ізраїлю-іудаїзму-юдейства для іудео-англосаксонської еліти Заходу, поза всяким сумнівом, історично успішний, у той час як перші три історично опинилися не самостійними і не заможними, так і всі вони для еліти Заходу ідеологічно або не зовсім придатні, або і зовсім не придатні.

Ідеологія і спосіб вирішення протиріччя концепції Несмияна.

Повертаючись тепер до питання про новому суспільному організмі, який згідно з уявленнями Несмияна (це, схоже, запозичене Несмияном саме у Переслегіна), прийде на зміну вмираючому нині суспільному організмові всього людства, у нинішньої «правлячої світом еліти» немає іншого способу залишитися «правлячою елітою людства», крім як ставши «головою» цього нового суспільного організму.

То є єдиний спосіб для «глобальних еліт» залишитися самими собою — перетворитися в паразитує суспільний організм, що ефективно здійснивши принцип «заміни голови» годує суспільного організму.

Однак цей новий годуючий суспільний організм людства, який повинен прийти на зміну нині є, але вмираючому (або уничтожаемому ними) суспільного організму людства, згідно їх науці, цим самим людством породжений бути не може.

Стало бути, такий пиріг суспільний організм людства повинен бути створений соціально-технологічно, тобто проведено «штучно».

Під управлінням «правлячої світом еліти» за допомогою застосування соціальних технологій нинішнє людство повинно бути перетворено в суспільний організм, що годує сучасну «правлячу світом еліту», одночасно з цим процесом, у його ході і результаті преобразующуюся в суспільний організм-паразит.

Таким чином, А. Несміян слідом за своїм учителем С. Б. Переслегиным насправді говорить про історичну неминучість, наукової закономірності та обґрунтованості ні багато, ні мало, але ось чого:

вони кваліфікують так перетворення «правлячої світом елітою» саме себе одночасно і в «Бога-Деміурга» (Творця) Нового Ізраїлю замість всього людства, і в «Бога-Паразита», який не здатний існувати без цього «Нового Ізраїлю», ні без паразитування на цьому «Новому Ізраїлі».

Таким непримітним способом претензія «правлячої світом еліти» стати і бути замість Бога як Бог для всього людства – над усіма богами людства і замість цих богів — отримує не тільки «наукове виправдання», але і поширюється в масах як історично закономірна й неминуча доля всього людства.

Однак у нас немає жодних підстав для висновку про те, навмисне це робиться Несмияном і, тим більше, Переслегиным, або ж це робиться ними без якого б то не було умислу внаслідок невідання ними того, що творять, по-перше.

І робиться це ними внаслідок їх сліпого вірування в істинність буржуазної науки (науки Заходу) як такої, бо жодної іншої науки вони не відають, або ж це робиться ними на виконання якоїсь своєї місії, по-друге.

Точно так само ми нічого не можемо сказати і про те, ким визначено їм така місія, якщо мова йде про її виконанні ними, по-третє.

Але що там і як має місце бути з самим Несмияном (і Преслегиным) — це особиста справа самого Несмияна (Переслегіна) та його близьких, а також всіх тих осіб, авторитетом для кого обидва вони є.

Однак все те, що стосується впливу Несмияна і його вчителя Переслегіна на формування ідеологічного і, тим більше, практичного ставлення народних мас до подій всередині РФ, у всякій іншій країні і в усьому світі в цілому, — це вже аж ніяк не чиясь приватна справа, але суспільна справа всього людства.

При всій ідеологічної обумовленості і визначеності уявлень, публічно викладаються і тиражованих Несмияном в розрахунку на необмежене коло осіб, дійсний зміст цих уявлень щодо «правлячої світом еліти» Заходу, коротко розкрите у цій статті, цілком відповідає всьому тому, про що говориться її (цієї статті) автором у всіх статтях останні 8 років.

І це лише ще раз підкреслює нагальну потребу людства у справді пролетарської революційної науки, адекватно відбиває світ і відбуваються в ньому процеси, а також і дає інструментарій, необхідний для організації і здійснення суспільної практики, що забезпечує перехід з царства тваринної обмеженості людини до царства справжньої свободи людини. Це — по-перше.

І, по-друге, це підкреслює точність оцінки, даної Ульяновим (Леніним): люди завжди були і будуть глупенькими жертвами обману і самообману, якщо за усіма поясненнями, гаслами і закликами, як би не були вони «обґрунтовані» наукою, здоровим глуздом або «очевидними фактами», вони не навчаться бачити інтереси конкретних суспільних класів і їх частин.

Василів Володимир, 24 березня 2020 року.

Первинна публікація статті доступна тут: http://www.dal.by/news/178/25-03-20-2/

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *