«Турецький потік»: Ердоган залишив Путіна і Міллера з напівпорожній трубою

«Турецкий поток»: Эрдоган оставил Путина и Миллера с полупустой трубой

Російські газопроводи виявилися не потрібні не тільки Європі, але й Туреччини. У 2020 році РФ щодо постачання газу в Туреччину опустилася з першого місця на п’яте: її обійшли Азербайджан, Іран, Катар і Алжир. Це слід доповіді турецького енергетичного регулятора EPDK.

Цифри доповіді для «Газпрому» просто вбивчі. З постачання СПГ на турецький ринок Росії практично наздогнали США, що збільшили в цьому році свої поставки на 300%. А в цілому, в порівнянні з минулим роком, поставки «Газпрому» в Туреччину скоротилися на 72%.

Ця новина не стала громом серед ясного неба. В кінці травня федеральна митна служба (ФМС) розкрила дані експорту «Газпрому» за перший квартал 2020 року: він впав на 24,2%, до 46,6 млрд. кубометрів.

Однак на окремих ринках падіння було ще більш сильним. Так, у березні споживання російського газу в Німеччині — на головному ринку «Газпрому» — знизилося на 45% – до 2,67 млрд. кубометрів.

Але самим вражаючим став обвал на третьому за розміром ринку збуту російського газу в Туреччині. Експорт «Газпрому» в країну, за даними ФМС, впав майже у сім разів — до 0,2 млрд. кубометрів. І це незважаючи на введення на початку 2020 року другого морського газопроводу «Турецький потік».

Аналітики відзначають, що в цілому Туреччина споживає все менше вже третій рік поспіль з-за внутрішнього економічного кризи, доступності СПГ та альтернативних поставок з Азербайджану. Так, якщо в 2017 році країна купила у «Газпрому» 29 млрд. кубометрів, то в 2018-му імпорт склав 24 млрд. кубометрів, а в 2019-му досяг найнижчого рівня за останні 15 років — 15,5 млрд. кубометрів.

Що подвійно неприємно, в перспективі зростання поставок до Туреччини очікувати не доводиться. Це пов’язано з різницею в ціні між трубопровідним і скрапленим газом. Так, ціна на СПГ з поставкою в Туреччину на спотовому ринку в другому кварталі, за оцінкою Rystad Energy, буде в межах $ 1,5−2 за MMBtu (британська теплова одиниця), а на російський трубопровідний газ — $ 6,5 за MMBtu. Саме тому, скорочуючи закупівлі у «Газпрому», Туреччина нарощує закупівлі СПГ. За оцінками турецького Міненерго, близько третини імпорту газу в країну в 2020 році припаде саме на СПГ, а за перші чотири місяці року ця частка склала 44%.

Читайте також:   Мадуро заявив, що Венесуела ніколи не оголосить дефолт

У такій ситуації трубопровідний газ «Газпрому» виявився неконкурентоспроможним. В кінці травня котирування спотового ринку в Європі впали до $ 45 за 1 тис. кубометрів на голландському хабі TTF, і до $ 63 в австрійському Баумгартені. Такий рівень знаходиться вже за межею прибутковості для «Газпрому», який показує нульову рентабельність за $ 100 за 1 тис. кубометрів — це з урахуванням собівартості видобутку, НДПІ, транспортування і мита.

Сказане означає, що слідом за напівпорожнім недобудованим «Північним потоком-2» (його кошторис, нагадаємо, наближається до 10 млрд євро) ми отримали ще і напівпорожній «Турецький потік». Питається, навіщо тоді Росія прокладала ці газопроводи — в односторонньому порядку, за власні гроші?!

Що вражає, «Газпром» якісь висновки з ситуації робити не збирається: він з ентузіазмом планує новий експортний газопровід до Китаю через Монголію. Вартість проекту «Сила Сибіру-2» експерти оцінюють в 1,3−1,5 трлн. рублів — їх компанія також викласти з власної кишені.

І залишається тільки одне питання: куди нас заведе політика «Газпрому»?

— Політика «Газпрому» вже довгий час відірвана від реальності, і підпорядкована власним узкокорыстным інтересам, — вважає президент Союзу підприємців і орендарів Росії Андрій Бунич. — Компанія розповідає про виняткову важливість різних «потоків», які вона будує, і своїх блискучі перемоги. А на перевірку виявляється, що позитивний піар прикриває невигідні для Росії проекти, на яких ми втрачаємо величезні гроші.

Ми витрачаємо шалені гроші, споруджуючи експортні газопроводи, і з-за цього не маємо можливості розвивати перспективні технології в газовій індустрії. А потім прокладені «нитки» приносять поточні операційні збитки.

Причому, ніхто в уряді РФ не аналізує цю ситуацію, і не вважає строки окупності газпромівських проектів — це табу. На ділі, будівництво газопроводів суперечить і технологічних трендів у світі, і геополітичній обстановці. Історія з «Турецьким потоком» — наочне тому доказ.

Читайте також:   Пролетарські новини від 28.01.2020

При цьому «Газпром» собачиться з Білорусією — задирає для республіки ціну на газ. Згідно з даними ФСТ, середня вартість газу в березні 2020 року при поставках до Європи знизилася до $ 125 за 1 тис. кубометрів, тоді як пільгова ціна для Білорусії залишилася на рівні $ 127 за 1 тис. кубометрів. Виходить, компанія продає білорусам газ дорожче, ніж європейцям, хоча в наших інтересах підтримувати тісні відносини з Мінськом.

На мій погляд, політика «Газпрому» — зовнішньоекономічна, фінансова, інвестиційна, торгова — просто не витримує критики. Нагадаю, влітку 2008 року глава компанії Олексій Міллер запевняв, що вже в 2009 році ціна на газ може перевищити $ 1 тис. за 1 тис. куб. м — особливо у випадку, якщо ціна на нафту перевищить $ 250 за барель. І що «Газпром» стане найбільшою у світі акціонерною компанією протягом семи-восьми років, оскільки до того часу капіталізація «Газпрому» досягне трильйона доларів проти $ 360 млрд. на 2008-й рік.

Все це, з позицій сьогоднішнього дня, виявилося блефом. Але саме під цей блеф «Газпром» набирав астрономічні кредити, і фінансував безглузді мегапроекти.

«СП»: — Але якийсь час ці проекти приносили прибуток, хіба ні?

— На мій погляд, практично всі експортні газопроводи, збудовані «Газпромом», є стратегічно збитковими для Росії. Хоча б тому, що із-за цих мега-будівництв концерн проігнорував розвиток індустрії скрапленого газу, яка виникала на наших очах.

Насправді, я вважаю, газопроводи були найкращим способом — з точки зору менеджменту «Газпрому» — списати гроші, віджати їх у держави як головного акціонера. Для менеджерів, що керують компанією в поточний момент, стратегічні збитки не мають значення — їм потрібні великі гроші тут і зараз.

Читайте також:   ОДК виходить на світовий ринок комплектуючих для авіадвигунів

«СП»: — Ризики, що «Турецький потік» буде напівпорожнім, можна було прорахувати?

— Звичайно. Турки ніколи не приховували, що будуть орієнтуватися на скраплений газ і подивіться, як швидко вони це зробили. Плюс, вони не приховували, що у Анкари є альтернативні варіанти поставок: під боком у турків, нагадаю, Іран, де природного газу повно.

У такій ситуації не можна було робити ставку на Туреччину в такому обсязі, як це зробив «Газпром». Будівництво «Турецького потоку» за рахунок компанії стало нерівномірним розподілом ризиків — де-факто, постачальник взяв на себе взагалі всі ризики за цим проектом. Зараз було б цікаво порахувати збитковість «Турецького потоку» з урахуванням, що гроші, витрачені на будівництво, могли бути застосовані інакше — наприклад, могли б приносити відсотки.

«СП»: — чи Можна сказати, що за витісненням «Газпрому» з енергетичного ринку стоять стратегічні інтереси США?

— Це не викликає сумнівів. Вся історія з Україною, я вважаю, придумана Вашингтоном, щоб максимально витіснити нас з енергетичної системи ЄС, і тим самим кардинально зменшити наш вплив на Європу.

З Туреччиною історія схожа: американці зацікавлені в тому, щоб підім’яти під себе ринки збуту і на цьому напрямку. Тим більше, їм політично простіше вирішувати питання з країнами, які є військовими партнерами США.

По суті, головна мета енергетичної політики Америки — виштовхувати Росію звідусіль, звідки можна.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *