Комплекс жертви. Велика кількість незадоволених громадян зовсім не рівнозначно протестного потенціалу

Комплекс жертвы. Большое количество недовольных граждан вовсе не равнозначно протестному потенциалу

Загальновідомо і офіційно визнано, що реальні доходи населення падають шостий рік поспіль. Без пандемії та карантинів. За даними соцопитувань переважна більшість респондентів відчуває роздратування, спрямоване на федеральні влади і особисто Путіна. Причому інтенсивність агресії розподілена від роздратування до жорсткої неприязні.

Тим не менш, деяка частина населення РФ, як і раніше, активно або пасивно підтримує нинішній режим. Хто ці люди? По-перше, це мільйони чиновників і співробітників силових структур. Ніколи в роки комуністичного режиму не було у них такої вседозволеності, такої індульгенції на свавілля і таких грошей – завдяки можливості конвертації влади у гроші. Спробуйте уявити собі ткалю-депутатшу брежнєвських часів з віллою в Майамі. Дачні ділянки у партійно-державної номенклатури тих років були як у всіх – 6 соток. І типові дачні будиночки, як у всіх, з серії “собача будка”.

По-друге, режим підтримують не тільки олігархічні кола, великий капітал, але і мільйони працівників корпорацій у сировинному та фінансовому секторі, отримують високі зарплати. По-третє, нинішнє становище цілком влаштовує багатьох підприємців. Розмови про те, що “влада кошмарить бізнес”, стосуються тільки тих, хто намагається вести бізнес чесно. Так, кількість справ по “економічним” статтями КК збільшилася. Але всі розуміють, що йдеться не про “злочини” і “торжество закону”, а про те, що “сторони не домовилися” або про зведення рахунків одних осіб або груп з іншими – “за допомогою закону”. В іншому давно склався симбіоз за принципом “все схвачено, за все заплачено”.

Наприклад, немає ніякого економічного обґрунтування для божевільних цін на продовольчі товари. В Європі торгова націнка становить всього 10%. Граничний рівень рентабельності має жорстко регулювати федеральна антимонопольна служба – ФАС. Тобто держава. І де ж воно, коли торговельні мережі не пускають дешевий товар на прилавки? Або коли торговельні націнки на продукцію варіюється від 80% до 250% відсотків? Колись россіянський генпрокурор Чайка на всю країну заявив, що деякі торговельні мережі завищують ціни на продукти харчування аж на 400%. Взагалі-то прокуратура існує не тільки для публічної констатації фактів, а ще й для вжиття заходів. З того дня 5 років пройшло, але ніяких заходів не було. Ліберал-чекістське держава такі націнки цілком влаштовують.

По-четверте, існуючий порядок речей пасивно підтримують більш або менш забезпечені громадяни, які вважають, що вони “влаштувалися”. Вони задоволені, в тому числі і тим, що живуть краще, ніж десятків мільйонів співвітчизників, які знаходяться за межею бідності. Філософ Бердяєв колись писав, що найлютіший ворог свободи – ситий і задоволений раб. Тому що, отримавши жадану ситість, він болісно пам’ятає минуле, найдужче боїться знову опинитися в ньому – і не бажає ніяких змін, ніяких розмов про свободу, а до тих, хто веде такі розмови, ставиться з тяжкої неприязню, а то й зі злістю.

Ну і, нарешті, невдоволення і велику кількість адекватних громадян зовсім не рівнозначно протестного потенціалу. Як раз навпаки. Бідні та злиденні живуть у стані фрустрації, депресії. Їм властиві апатичність, несамостійність, віктимність – комплекс жертви. У психології цей стан називається “синдром вивченої безпорадності”. Максимум, на що вони здатні – вийти на площу, що-небудь гнівно покричати хором і розійтися по домівках.

При такій реальності, при таких суспільних настроях путінської влади поки ніщо серйозно не загрожує. Можна лише прогнозувати, що в підсумку такі системи завжди приходять в повний занепад – під гнітом наростаючих проблем і невирішених елементарних завдань. І по можливості діяльно готуватися до такого розвитку подій.