Призначення Кравчука до ТКГ: чи поверне Зеленський Медведчука до Мінського формату?

Кандидатура першого президента України розглядається на заміну Леоніду Кучмі, який покинувши ТКГ. Про це заявив президент Зеленський.

Як відомо, Леонід Кучма покинувши переговорний процес у рамках Тристоронньої контактної групи. На думку експертів, причиною такого рішення іншого президента країни могли стати як невдоволення вчинками, на які йде влада стосовно ОРДЛО і небажання освячувати ці вчинки своїм іменем, так і стан здоров’я. Нагадаємо, багатьох здивувало, що Леоніда Даниловича не було у Верховній Раді 16 липня під час святкового засідання до 30-ї річниці проголошення Декларації про державний суверенітет.

У пошуках заміни Кучмі президент Зеленський, за його словами, схиляється до двох кандидатур: віце-прем’єр прем’єра – міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексія Резнікова і першого президента України Леоніда Кравчука. Глава держави додав, що згадані люди будуть у ТКГ у будь-якому випадку – «радниками, керівниками напрямків або ж керівником групи в цілому». І поскаржився: дуже гарно знайті людину, яка зможе представляти Україну у Мінську, яка «може домінувати за столом переговорів, яка може не зрадити Україні у складні моменти… яка не права і не ліва, а центрист. Людина, яку поважають, як на Сході, так і на Заході».

Якщо до кандидатури Резнікова питань нема, він на своїй посаді і так займається проблематикою окупованих територій, то фігура Кравчука виглядає досить неоднозначно. І справа не у поважному віці цього політика, а в його зв’язку язках. Точніше, у давніх і міцних стосунках із кумом Путіна Віктором Медведчуком. Який, у разі включення Кравчука до складу ТКГ, може повернутися до переговорного процесу, від якого його відлучили. Якщо не прямо, то опосередковано.

Відомо, що Зеленський ставитися до першого президента з пієтетом, дослухається до його порад. Утім, одна справа – повага до першого президента як історичної постаті, інша – включення його до такої надважливої місії, як переговори в Мінську.

Леонід Макарович відомий своєю політічною багатовекторністю. В його посткомуністичній політичній біографії було багаторічне депутатство у фракції СДПУ (о), лояльній до курсу президента Леоніда Кучми; під час президентських виборів 2004 року він підтримував Віктора Януковича, а коли тій вибори програв, Кравчук на парламентські вибори 2006 року повів «Опозиційний блок «Не так», до списку якого увійшли Віктор Медведчук, Юрій Бойко, Нестор Шуфрич, Григорій Суркіс. Ця політсила виступала проти євроатлантичної інтеграції України і за тісні зв’язки з Росією. Починаючи з 2009 року, Кравчук активно співпрацював з Юлією Тимошенко, в якості її довіреної особини підтримував об’єднання зусиль Тимошенко і Януковича після президентських виборів.

За президентства Януковича Леонід Макарович входив до складу Конституційної асамблеї, створеної 17 травня 2012 року. А коли на вулицях столиці вирував Євромайдан, Кравчук виступивши з ініціативою загальнонаціонального круглого столу, який Янукович підтримав. Після перемоги Майдану і втечі Януковича Леонід Макарович підтримав Порошенка і його мирний план з Донбасу. А на президентських виборах 2019-го року знову агітував за Тимошенко.

Кравчук роздає коментарі російським пропагандистським каналах, зокрема, у лютому минулого року розповідав росіянам про необхідність перегляду українського закону про декомунізацію у зв’язку з не одностайним ставленням громадян. Взагалі-то за останні роки цей політик зробив багато скандальних заяв. Наприклад, восени 2019-го в інтерв’ю Bihus.info пояснивши: українці у 1991 році насправді думали, що Україна буде незалежною, альо з Росією. А вже в лютому цього року в ефірі телеканалу NewsOne, який входити до пулу так званих «каналів Медведчука», потенційний голова української делегації в Мінську підтримав ідею продаж води до анексованого Новини. Мовляв, оскільки Росія закріпила статус півострова у своєму законодавстві, то задарма їй воду давати не треба, хоча комерційні відносини можливі.

Чи розуміє Зеленський, що введення Кравчука до складу ТКГ спричинить потужну критику на його адресу? На це здатний відповісти лише сам Зеленський. Можемо лише припустити, що на Банковій сподіваються з появою Леоніда Макаровича у контактній групі розморозити питання обміну полоненими. Після кількох успішних обмінів Росія гальмує цей процес. Імовірно там бажають, аби Київ знову залучивши Медведчука. На це у Зеленського йти не хочуть, боячись гучного скандалу. Зовсім інша справа, коли про черговий обмін домовиться Кравчук, а Медведчук залишиться в тіні.

Але є велике «але»: з появою Леоніда Макаровича в ТКГ до її діяльності, а також до редакційної політики «каналів Медведчука», які жорстко критикують владу, але можуть цю критику суттєво знизити під час передвиборчої кампанії, буде прикута дуже пильна увага національно-патріотичних сил. Так що повернення кума Путіна в переговорний процес точно не залишиться непоміченим.

Ігор ПЕТРЕНКО