Російський слід у Венесуелі: як Вашингтон виявився в нафтовий капкан

Русский след в Венесуэле: как Вашингтон оказался в нефтяной ловушке

Прихований конфлікт між США і Росією, що назрівала в Латинській Америці з часів «оксамитової революції» в Бразилії, нещодавно вилився на сторінки газети The Wall Street Journal. Вперше за час заочного протистояння з Москвою цей рупор неоконсерваторів розкрив чутливу для США загрозу – перехід в російську власність американської нафтової компанії Citgo Petroleum Corp, що працює в бунтівній Венесуелі.

Проблема полягає в тому, що легітимність угоди сумніву не підлягає, оскільки з точки зору міжнародного права є цілком законною. Венесуела, доведена до бюджетної кризи американськими санкціями, зрештою, може продати Росії половину своєї частки в 49,9% в американському НПЗ Citgo. Таким чином національна нафтова компанія PdVSA зможе виплатити борг «Роснєфті» за трирічні субсидії в розмірі 6,5 млрд доларів.

Така можливість вперше виникла ще в кінці 2016 року, однак, у січні опозиційний Мадуро парламент ветував угоду. З тих самих пір у президента Венесуели виникли великі проблеми, які цього літа ледь не переросли в черговий проамериканський «майдан» в центрі Каракаса.

Насправді, прихід російського нафтового гіганта «Роснефть» в долину Оріноко з її найбільшим у світі родовищем вже давно турбує Вашингтон, оскільки це співробітництво може повністю переформатувати світовий ринок енергоресурсів. У свій час США розраховували отримати світову монополію на нафту, в тому числі, за рахунок захоплення венесуельських родовищ.

В цьому випадку разом з саудівцями та іншими союзниками американці контролювали 85% нафти ОПЕК, що дозволило б натиснути на Росію, залежну від поставок нафти, і Китай як основного споживача нафти. Якщо ж зберегти статус-кво, то враховуючи, що швидко розвиваються дружні зв’язки Венесуели з Іраном і Росією, контроль над вирішальним пакетом 52,4% перейде до альтернативного світу.

США ще при Уго Чавеса вступили в конфлікт з Венесуелою через нафтового шельфу колишньої британської Гайяны. Причому, постраждалою стороною виявилася американська компанія ExxonMobil, очолювана нинішнім держсекретарем Рексом Тиллерсоном. Справа була ще в 2007 році, однак, з приходом нафтового магната на вершини американської політики «венесуельський справа» прийняло новий оборот. Вашингтон ввів жорсткі санкції відносно нафтової монополії Каракаса, заборонивши обіг на ринку боргових зобов’язань Венесуели і компанії PdVSA.

Це означає, що Каракас не зможе погасити свій борг за рахунок продажу американських активів PdVSA перед своїм кредитором останньої інстанцією – Москвою. Щоб позбавити компанію припливу акціонерної готівки, тиждень тому Мінфін США навіть заборонив Citgo переводити гроші в Венесуелу і пригрозив через ту ж WSJ посилити фінансові санкції проти Росії. Фактично Вашингтон повторює маневри, влаштовані навколо «Північного потоку-2», відсікаючи можливість інвестицій в невигідні проекти.

Тим не менш, поставки в Росію венесуельської нафти вже почали змінювати структуру світового ринку, причому ломка відбувається не на користь американської системи розподілу енергопотоків. Ще в середині минулого року Росія випередила Саудівську Аравію за обсягами поставок нафти в Китай, а тепер завойовує другий ринок в Азії – індійський. За даними Делі, «Роснефть» диверсифікує постачання нафти, витісняючи «джерела в Західній Азії», включаючи нафту з Перської затоки, причому, робить це з допомогою саме нафти з Венесуели.

Російські поставки нафти в Індію в США вже назвали «новим нафтовим фронтом Росії». В самій Саудівській Аравії до посягання на її частку індійського ринку в 19,7% поставилися більш стримано. Саудити ще в минулому році поступилися азіатські ринки конкурентам, розраховуючи таким чином підвищити ціни на нафту. Прийшли конкурентів Росія виявилася самої прозорливою, запропонувавши Індії комплексний проект. Він включає не тільки постачання нафти, а також її переробку та розширення виробничої інфраструктури за рахунок придбання 49,9% акцій другої нафтової компанії Індії Essar Oil.

Таким чином, викриваючи Венесуели, США опинилися в пастці власної нафтової. Чим більше санкцій буде вводитися проти Каракаса, тим більше нафти в рахунок погашення боргу перед «Роснефтью» буде поставлено Москві. Відповідно зростуть російські постачання в Індію, що лише прискорить витіснення американських союзників з азіатських ринків. Невідомо, чим закінчиться протистояння проамериканської опозиції з Мадуро в самій Венесуелі, однак американці вже дали ясно зрозуміти, що виявилися не готові до конкуренції на своєму «задньому дворі».