Сергій Лямець: «щось мучило й давило Портрета зсередини»

Сергей Лямец: «Что-то мучило и давило Портрета изнутри»

Щось мучило й давило Портрета зсередини. Почуття нагадувало щось середнє між похміллям і бажанням з’їсти солоденьке.

Раптово він зрозумів.

«Заткнися!!! Ти мені! Вго!»

Портрет схопився за горло і скочив з крісла. Він буквально підбіг до броньованого вікна, але повітря там не було.

А Совість вже почала говорити.

«Адже і правда недобре вийшло».

«Що недобре?»

«Ну я ж називав його одним», — як завжди, Совість говорила від імені Портрета.

«Не смій! Ти не Я!!!»

Петро Олексійович схопив телефон, засунув у вуха навушники і вмикав на повну гучність музику. На якийсь момент Світлана Лобода перекрила голос Совісті.

«Твої очі такі чисті, як небо.Тому не можна, така сила тяжіння…»

Слухати це було нестерпно. Вже краще докори Совісті, вирішив Портрет.

Не так давно він відібрав громадянство у Міхеїла Саакашвілі. Але той вирішив повернутися в Україну і займатися поваленням законного президента.

«Що ж я, як останній боягуз?»

«Чого це я боягуз?»

«Дочекався, поки він поїде, і нишком відібрав».

Вийшло і справді негарно. Саакашвілі поїхав у Штати. Щоб він не встиг ні про що домовитися, в Адміністрації Портрета не знайшли нічого краще, ніж відібрати громадянство.

«Неєт, це случаайно! – закричав Петро Олексійович. – Мені просто подали нові дані!»

Совість примружилася. Вона знала Портрета як облупленого.

«А в Грузію ти теж випадково полетів?»

«А я люблю шашлик!» – умів вести переговори президент.

«Шашлик, звичайно, добре. А попросити про нові кримінальні справи на Міхо?»

Портрет схопився.

«Ах ти…!»

І тут він згадав, що знаходиться в кімнаті один.

У грудях давило. Портрет згадав старе засіб від докорів Совісті. Терміново потрібно було перекласти відповідальність. Терміново!

«Де засідає Ліга справедливості?» – запитав він, з розмаху натиснувши на залапанную клавішу.

«У Ігоря Львовича», — чеканно сказала секретарка.

Глава Адміністрації президента Ігор Райнин зібрав у своєму кабінеті людей з надздібностями. Чиновники, які засідали з ранку, виглядали як європейці, вели себе і пахли як європейці. На їх пальцях був манікюр. Бороди і зачіски натякали на ранкову укладку, а в кишенях оттопыривались пропелерры BMW і трехконечные зірки Mercedes. І лише погляд… Погляд видавав своїх.

«Ну що, стратеги?!» – грюкнув дверима Портрет.

«Європейці» здригнулися і тут же злякалися за пропелери.

«Мене підставили? Як Януковича з Майданом!»

Перед очима «європейців» замиготіли котеджі, Італія та елітні школи у Британії. Портрет зайняв пустувало командне місце і з видом Йосипа Віссаріоновича почав роздивлятися всіх.

«Ми вжили заходів. Останній раз по-доброму натякнули, що якщо сунеться, то депортація», — вписався за всіх Ігор Львович.

Напередодні Давида Саакашвілі, рідного брата Міхо, взяла міліція. Йому поставили умову: він повинен поїхати з України сам. Інакше його вишлють в Грузію, де суд і в’язниця.

«І що, спрацювало?»

«Ні», — розвів руками голова Адміністрації президента.

«Цікаво, чому?» – іронічно запитав Портрет.

Запанувала тиша. Раптово один з «європейців» набрався сміливості.

«Вони якісь тупі», — пригнічуючи страх, спробував пожартувати він.

Портрет посміхнувся. «Європейці зрозуміли, що смішно. Здавлений сміх побіг по периметру.

«Тупі, говорите…» – промовив Портрет і набрав на своєму телефоні когось. — Привіт, любий!»

«Здрастуйте, Петро Олексійович. Давайте питання…» — почувся з динаміка голос з пристойним акцентом.

«Він заїде?» – почав Портрет.

«Так…»

«Ні!» – майже вискнув один з «європейців».

Райнин суворо подивився на «ні», і той погас. Мова, звичайно, йшла про Міхо Саакашвілі. 10 вересня о 10:00 той збирався пішки перейти через польсько-український кордон в Краковці.

«Я не знаю, хто у вас там такий розумний… — продовжив акцент. – Я б радив звільнити того, хто порадив позбавити громадянства».

Ігор Львович щось акуратно позначив в блокнотику. Один з «Мерседесів» з ревом впав в океан.

«У вас, звичайно, є шанс».

«Який?»

«На вході забрати у нього паспорт і відразу спалити».

«І що?»

«А далі немає підстав впустити. Відправите назад».

«Європейці» з ентузіастом почали обговорювати цей варіант. Зазвучали слова «кордон», «оточення» і «колючий дріт». Лише Портрет оцінив гумор.

«А що, він віддасть паспорт?»

«Швидше за все, немає».

У Саакашвілі все ще був на руках український біометричний паспорт.

«Ну, добре. А якщо просто не пустити?»

«Не пустити не можна. Максимум на день його заборону в мавпятник, і те…»

«Що то?»

«Його ж будуть зустрічати. Общєствєнность», — поерничал акцент.

Портрет криво посміхнувся. В інтернеті ширився заклик «їхати зустрічати Мішу». Зустрічати бурерожденного вже збиралася купа народу з дітьми і домашніми тваринами.

«Крім того, він напевно не сам приїде».

«А з ким?» – скинув бровами Портрет.

«Когось із євродепутатів прихопить. А на кордоні камери і все таке».

На цих словах Ігор Львович згадав про щось болісному.

«І ще. Відразу чекайте білих ходоків», — продовжував жартувати акцент.

«Звідки?»

«З ООН. З Ради Європи. Звідусіль!»

Сидять за столом «європейці» навперебій замахали, що бути цього не може.

«Точно прийдуть?»

«Повірте… Вони за сирійців душать. А тут така справа».

«Яке?»

Ацент зам’явся.

«Ну давай вже…» – наполягав Портрет.

«Політично. Мотивоване. Виборче. Правосуддя».

Кілька «європейців» зробили здивований вигляд. Портрет пустив по них черга з очей. «Європейці» отримали тяжкі поранення.

«Ну добре. А депортація?»

«Тут зовсім складно, — на цих словах «європейці» ще більше напружилися. – За старими справах нічого не буде. Навіть Печерський суд не прийме».

Портрет трохи нахилився вперед і вкрадливо промовив.

«А за новим?»

Кілька європейців розгублено розвели руками. Мовляв, немає нових.

«Але навіть якщо… Відразу адже не депортують. Всі процедури – це сорок днів».

«Та ну!»

«А за сорок днів сюди навіть Трамп прилетить».

Портрет уважно подивився на Райнина. Той співпереживав у відповідь.

«Ну добре. Що порекомендуешь?»

Акцент трохи помовчав.

«Петро Олексійович, тут треба репутації…»

«Тобто?»

«Ну нехай в’їжджає. А ви йому взагалі не заважайте».

«А в чому ідея?» – не зрозумів Портрет.

«Ну а далі – стравите його з іншими божевільними. У вас же є?»

«Ми Ляшко запустимо, — тут же скреативил Райнин. – Ну і Ківа обіцявся».

Напередодні колишній мент Ілля Ківа заявив, що готовий розстрілювати соратників Саакашвілі.

«Так-так, побільше деградантов!» – тихенько посміявся акцент, і на мажорній ноті вони попрощалися.

«Європейці» похмуро потупилися. Котеджі та школи замиготіли перед очима ще швидше.

«Ну що, стратеги?! – святково розвів руками Портрет. – Хоч на крок вперед навчитеся думати?»

Пройшла важка хвилина мовчання. Райнин приготувався

Портрет лукаво заглянув кудись під череп. Совість підморгнула у відповідь. Потім він з посмішкою поліз за пазуху й дістав звідти купу паперів і з розмаху ляснув ним об стіл.

«Працюйте!» – урочисто припечатав президент і вилетів і кабінету.

«Європейці» схопилися з місць. На столі лежали нові запити з Саакашвілі. Всі відразу зрозуміли, навіщо Портрет нещодавно літав у Грузію і навіщо грузинський президент зібрався прилітати в Україну.

Не збавляючи обертів, Петро Олексійович увірвався до себе і плюхнувся в крісло з задоволеним обличчям.

«Ось бачиш? Все по честі!»

Совість іронічно подивилася у відповідь і покликала почуття голоду.

Disclamer: Усе викладене вище є чистим вимислом. Імена і посади придумані. Будь-який збіг з реальними персонажами випадково.

Під час написання тексту жоден політик не страждав.