Санкції США: кубинський варіант для Росії

Санкции США: кубинский вариант для России

США не скасують санкції до Росії. Схоже, пора звикнути до цієї думки. А от додати нових заборон можуть. Це видно на прикладі Куби, що живе під «зірково-смугастої» блокадою з 1960 року. Будь санкционных сюрпризів чекати Росії від США — в матеріалі «Газеты.Ru».

США почали проводити політику санкцій щодо Куби відразу після зміни влади, коли новий революційний уряд експропріювало власність американських громадян і корпорацій. Це було ще в 1959 році. А в 1960-му США скинули на Кубу град санкцій. Санкційний механізм детально досліджував Всеросійський інститут зовнішньої торгівлі (ВАВТ) Мінекономрозвитку. Доповідь є в розпорядженні «Газеты.Ru», яка раніше розглянула, як США посилювали санкційний режим проти Ірану і Китаю.

У липні 1960 року США прийняли закон про скорочення імпорту кубинського цукру. Тростинний цукор був основою експорту країни. Але ця міра не мала дії. У перші роки після революції в держвласність перейшло більшість промислових і сільськогосподарських підприємств країни. За рекомендацією радянських фахівців, на Кубі було введене централізоване планування. У підсумку в приватному секторі залишилося лише 25% АПК, 7% транспорту, 1% засобів зв’язку й менш 1% рибальського флоту.

Закон про торгівлю з ворогом

Не дивно, що санкції США проти Куби, що зробила замах на святе — власність американських компаній і приватних інвесторів, — наростали з року в рік. В серпні 1960 року США прийняли поправку до закону «Про іноземну допомогу», відповідно до якої будь-яка держава, яка надасть Кубі економічну допомогу або продасть їй зброю, буде позбавлене американської підтримки.

В жовтні 1960 року США запровадили часткове ембарго на торгівлю з Кубою, заборонивши експорт в країну всіх товарів, крім продовольства і медичних препаратів.

А з лютого 1962 року президент США Джон Кеннеді офіційно встановив повну блокаду Куби, пов’язавши раніше прийняті резолюції по Кубі до Закону про торгівлю з ворогом (Trading with the Enemy Act).

У жовтні 1962 року кораблі військово-морського флоту США на кілька місяців встановили військово-морську блокаду Куби. А економічна блокада Куби включала в себе заборону імпорту всіх товарів кубинського походження, а також всіх товарів, імпортованих з Куби або через Кубу. Потрапив під блокаду експорт на Кубу товарів, вироблених в США, і навіть торгівля між кубинськими американськими компаніями і філіями в третіх країнах.

Американцям заборонили подорожі на Кубу, використання долара США у фінансових операціях Куби з третіми країнами.

На тлі такого рівня економічної блокади Куби антиросійські санкції виглядають актом гуманізму.

На користь жертв кубинського тероризму

У 1966 році закручування гайок продовжилося. Уряд США заборонив американським компаніям будь-яку діяльність на Кубі без спеціального дозволу. У 1992 році був прийнятий Закон про кубинської демократії («Cuban Democracy Act»), в рамках якого будь-якого морського судна, яке мало торговельні відносини з Кубою, заборонено протягом 180 днів входити в порти США, що практично призвело до заборони на експорт продовольства і медичних товарів на Кубу.

У той же рік президент США Білл Клінтон прийняв Закон про свободу і демократичної солідарності на Кубі («Cuban Liberty and Democratic Solidarity (Libertad), або Закон Хелмса-Бертона, згідно з яким було посилено покарання щодо підприємств, які інвестували кошти у власність, экспроприированную у американських громадян або компаній.

Правоохоронні органи США ревно стежили за порушеннями Закону Хелмса-Бертона. З 1962 по 2013 роки понад 30 американських та іноземних компаній заплатили штрафи за підтримання відносин з Кубою на $2,4 млрд.

Було введено заборону на грошові перекази на Кубу з метою запобігання доступу кубинського уряду до американської валюти.

Уряд США також пригрозив, що припинить виділення коштів міжнародним фінансовим інститутам, які нададуть позики або нададуть іншу допомогу Кубі.

У 2000 році конгрес прийняв рішення використовувати «заморожені» в США рахунку кубинської телефонної компанії Empresa de Telecomunicaciones S. A. (близько $120 млн) для «компенсації жертвам кубинського тероризму».

«Острів Свободи» сам себе відключив

Тоді керівництво Куби вирішилося на «відповідне ембарго». Було прийнято рішення відключити телефонні лінії, що зв’язують Кубу і США, що лише посилило ізоляцію «Острова свободи».

2004 року адміністрація президента Джорджа Буша знову посилила ембарго відносно Куби, збільшивши покарання за їх порушення до 10 років в’язниці і до $1 млн штрафу.

Згідно з новими правилами, був знижений розмір грошових переказів на Кубу від американців кубинського походження, обмежені їх поїздки на Кубу (не частіше одного разу кожні три роки), час їх перебування в країні (не більше 14 днів), а також їх витрати на Кубі (не більше $50 в день).

Під брата Рауля пом’якшили санкції

У 2008 році, незважаючи на відхід у відставку керівника Куби Фіделя Кастро та спроби його брата і наступника на цьому посту Рауля Кастро розпочати проведення економічних реформ, США зробили заяву про те, що вони не збираються скасовувати торговельне ембарго. Воно діяло до 14 вересня 2015 року.

Після цього почалося масштабне послаблення санкцій. Хоча точкові послаблення були і раніше. У середині 90-х, наприклад, кубинцям дозволили відкрити відділення банку Western у Гавані.

А у зв’язку з руйнівними наслідками урагану Мішель (2001 рік) американським компаніям дозволили продавати Кубі продтовари з гуманітарних причин. Але при цьому від Куби вимагали платити за гумпомощь авансом.

З 2009 року американські кубинці можуть відвідувати своїх родичів на Кубі щорічно і витрачати там до $179 у день.

Туристів стало мало, а рома залишилося багато

У минулому році тодішній президент США Барак Обама відновив дипломатичні відносини США з Кубою. Але торговельне ембарго діють досі. Більш того, при президентові Дональда Трампа почався ренесанс санкційного режиму. США мають намір припинити фінансування та прямі ділові контакти американських компаній і приватних осіб з кубинськими компаніями, які пов’язані з кубинською армією або службами безпеки. При цьому вважається, що такі кубинські компанії контролюють не менше 60% економіки країни в ключових секторах — туризмі, транспорті, зв’язку та роздрібної торгівлі.