Нічого особистого…Як російський бізнес помалу перетворюється в людожерський

Ничего личного…Как российский бизнес превращается помалу в людоедский

Прочитав я нещодавно одну простосердечну замітку під назвою “Нічого особистого, просто бізнес”:

“Пише вам той, кого ви, напевно, найменше уявляєте собі задолбавшимся: інвестор. Так вже вийшло, що за майже півстоліття свого життя мені вдалося сколотити непоганий капітал. Я багато і наполегливо вчився, потім так само багато і наполегливо працював. Мені не завжди вдавалося вчасно спати, їсти – треба було робити справу. А тепер я вважаю, що заслужив право насолоджуватися плодами своїх праць. Я не вкладаю гроші на порожні папірці типу акцій або облігацій – мене цікавить реальний бізнес. І, звичайно, мені потрібна прибуток – стабільна і перевищує реальну інфляцію, яка, як всі знають, становить зараз 30 відсотків у рік.

А задовбали мене наймані працівники, які чомусь вважають, що їхні особисті проблеми повинні мене якось хвилювати. Що їм зобов’язані платити за хвороба, за виховання маленьких дітей і інші випадки, коли вони не працюють і не приносять прибуток.

Дорогі мої, життя – штука дуже жорстока, і якщо ви не готові змиритися з цим фактом, то вам буде ще важче. Мені, коли я заробляв свої статки, ніхто ніяких поблажок не робив. Чому ви хочете, щоб я тепер з вами надходив як по-іншому? Ви мені щось намагаєтеся говорити про закони – ну так нехай вам тоді платить зарплату той, хто їх пише, а не я!

Зрозумійте просту штуку: гроші – універсальні, я з ними можу поїхати в будь-яку точку земної кулі і отримувати прибуток там. А ви залишитеся ні з чим, з вашими хворобами, дітьми та іншими проблемами. Тому перестаньте вимагати щось від тих, хто надає ці гроші в якості великої милості. Ви ж самі не володієте потрібними якостями, щоб заробити їх по-справжньому, переконати когось, що ваш труд гідний хоч копійки. Ви можете тільки отримувати зарплату, виконуючи ті операції, які від вас вимагають. Ну і виконуйте їх – в той часовий проміжок, про яку ви домовилися зі своїм роботодавцем. А хворіти ви можете у свій вільний час – і за свої гроші!”

 

Що я можу сказати про це?

По-перше, р-н капіталіст щиросердно зізнається, що волів би купувати робочу силу у формі біороботів, які б не мали ні дітей, ні батьків, ні раптових особистих проблем. Працювали в режимі 24/365, а в разі будь-якої поломки загорталися б у простирадло і тихенько повзли в бік найближчого пункту переробки. Саме так він сприймає цю робочу силу не як співгромадян, одновірців, братів по розуму і духу, але як витратний матеріал, на зразок того, чим заправляють принтер або бензобак.

По-друге, всупереч усім запевненням в незамінності буржуїв, будь-яке суспільство може піти іншим шляхом. Ось я живу в місті, який виник між двома великими заводами, спорудженими без єдиного буржуя. І таких міст з заводами самого різного профілю з нашій країні було побудовано безліч. При “ефективних бізнесменів”, які живуть однією особистою користю та одним днем, все це було зруйновано.

Ну, і по-третє. Коли спроби цієї “еліти” перетворити народ в тупу біомасу під чисто фашистський гасло “кожному – своє” закінчаться чергової Великої Соціалістичної Революцією, народні маси будуть знати, що відповідати цим “інвесторам”. На свій останній питання ці упирі отримають просту відповідь: “Нічого особистого, просто класова боротьба”.