Корупційні проблеми Києво-Печерської лаври

Коррупционные проблемы Киево-Печерской лавры

Влітку цього року в Кракові (Польща) відбулася 41 сесія Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Про цю подію в «Ні корупції!» була опублікована стаття «Рішення сесії ЮНЕСКО по Україні буде складним». Якщо говорити про київ, то об’єкт внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО називається: «Софійський собор з монастирськими спорудами, Києво-Печерська лавра (1990р.)».

Нижче наведено рішення сесії по Україні. Авторитетна міжнародна організація зазначила, що спостерігається вплив на стан Софії Київської та Києво-Печерської лаври різних будівельних об’єктів як на території (Лавра), так у буферних зонах; відсутні норми, що регулюють цю забудову, немає спільного стратегічного бачення розвитку пам’яток та їх використання. Все разом становить загрозу візуальної цілісності і універсальної цінності об’єктів Всесвітнього значення.

ЮНЕСКО звертається до України з проханням: завершити розробку та затвердити План управління для об’єкта (Софія Київська, Києво-Печерська лавра); підготувати перелік узгоджених будівельних проектів (у тому числі висотні) в межах буферних зон та провести комплексну оцінку візуальних 3D моделей; заборонити реалізацію раніше узгоджених об’єктів будівництва в буферних зонах до ознайомлення з ними Центру всесвітньої спадщини; сприяти прийняттю Генерального плану Києва з Планом зонування історичній частині р. Києва та ін.

Рішення: 41 СОМ 7В.53

Центр всесвітньої спадщини,

  1. Розглянувши документ WHC/17/41.COM/7B.Add,

  2. Посилаючись на рішення 40 COM 7B.6, прийняте на 40-ій сесії (м. Стамбул, Туреччина, 2016 р.),

  3. Визнаючи заходи, вжиті країною-учасницею з метою вирішення проблем містобудівного розвитку, зокрема, вдосконалення охорони об єкту, шляхом внесення змін до законодавства і корегування Генерального плану,

  4. Відмічає висновки і рекомендації спільної моніторингової місії ЦВС ЮНЕСКО/ІКОМОС (березень 2017 р.), яка зазначила, що, хоча, загальний стан збереження об єкту залишається задовільним, вплив неналежної забудови, відсутність регулятивних норм і загального стратегічного бачення становить загрозу візуальній цілісності об єкту і, таким чином, його визначній універсальній цінності;

  5. Звертається до країни-учасниці з проханням:

а) в якості першочергового завдання, завершити, затвердити та імплементувати План управління для об’єднання єкту;

б) підготувати перелік погоджених будівельних проектів, зокрема на спорудження висотних будівель, в межах охоронної зони;

в) провести комплексну оцінку впливу на спадщину (Heritage Impact Assessments (HIAs)), включаючи розроблення візуальних 3D моделей усіх потенційних проектів, з метою забезпечення аналізу й уникнення їх впливу на об’єкт і його візуальну цілісність;

г) накласти офіційну заборону на усі попередньо видані й заплановані дозволи на будівництво у буферній зоні об’єднання єкту й у межах прилеглої території до того, як Центр всесвітньої спадщини та дорадчі органи ознайомляться з оцінкою їх впливу на об’єкт (HIAs);

д) сприяти терміновому завершенню і затвердженню Генерального плану м. Києва, який повинен включати Концепцію містобудівного розвитку і План зонування Центральної частини м. Києва;

е) запровадити жорсткі регулятивні норми з метою заборони висотних будівель в межах буферної зони, а також дотримання параметрів висотності будівель, що підлягають реконструкції;

є) затвердити та імплементувати зміни до Закону України «Про охорону культурної спадщини», включаючи юридичне визначення всесвітньої спадщини;

  1. Також просити країну-учасницю звернути увагу й усунути, в рамках Плану управління, недоліки в управлінні, зазначені попередніми місіями, шляхом посилення міжвідомчої координації й співпраці в управлінні об’єднання об’єктом.

  2. Рекомендує країні-учасниці розробити довгострокову програму на основі принципів і вимог Нарського документа про автентичність (1994 р.) та Ризької хартії (2000 р.), до подальшої реалізації запланованих робіт з реконструкції та реабілітації на території монастиря Києво-Печерської Лаври.

  3. Також рекомендує запровадити механізми моніторингу на пам ” ятках, що перебувають під загрозою, з метою контролю стійкості їх конструкцій.

  4. Знову звертається з проханням до країни-учасниці імплементувати попередні рішення Комітету і рекомендації місії 2017 р.

  5. Крім того, просити країну-учасницю надіслати до Центру всесвітньої спадщини до 1 грудня 2018 р. оновлений звіт про стан збереження об єкту і виконання вищезазначених рекомендацій для розгляду Комітетом всесвітньої спадщини на його 43-й сесії у 2019 р., з перспективою розгляду, у випадку підтвердження існування реальної чи потенційної загрози визначній універсальній цінності, можливого включення об єкту до Списку всесвітньої спадщини під загрозою.

СОФІЙСЬКИЙ СОБОР З МОНАСТИРСЬКИМИ БУДІВЛЯМИ

Останнім часом «Ні корупції» опублікувала два розслідування стану території і окремих споруд Національного заповідника «Софія Київська»: «Заради кого Україна ризикує Софією Київською?», «Будівля Бурси комплексу споруд Софії Київської в аварійному стані».

Підводячи попередні підсумки, можна сказати, що для збереження універсальної цінності цього об’єкта Всесвітньої спадщини необхідно, як мінімум, терміново: прибрати водні процедури з фітнес-центру з провокаційною назвою «Софіївський», прилеглим до огороджувальної стіни комплексу, і провести реставрацію будівлі Бурси. На сьогоднішній день цим ніхто з центрального державного органу, відповідального за збереження пам’яток ЮНЕСКО – Міністерства культури, не займається. До цього неприємного висновку можна додати ще одну свіжу новину: «Прокуратура після 12 років бездіяльності не змогла забрати землю у забудовника біля Софійського собору».

ПРОБЛЕМИ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ

З Києво-Печерською лаврою все складніше. На сайті Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника пишеться: «сьогодні Заповідник – найбільший музейний комплекс України, що займає територію 23,36 га, де зосереджено 144 пам’ятки історії та культури. Серед них – 2 унікальних підземних комплекси, храми, пам’ятки архітектури XI-XIX ст., виставкові приміщення. Указом Президента України від 9 листопада 1995 р. до 2000-річчя Різдва Христового був відновлений Успенський собор. Основні напрямки діяльності Національного Києво-Печерського заповідника – збереження та популяризація культурної спадщини». Начебто все добре.

Але жодного слова про те, що на території заповідника (т. зв. Нижній лаврі) розташовується чоловічий монастир УПЦ МП. Монастир отримав місце на території Києво-Печерської лаври у червні 1988 р. у зв’язку зі святкуванням 1000-річчя хрещення Русі – постановою Кабміну УРСР, створеної з цієї нагоди Печерської чернечій громаді, була передана територія поруч з Дальніми печерами. Таким чином, почалося поділ території заповідника на дві дуже відрізняються одна від одної частини. Одна – Верхня лавра – Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, друга (Нижня лавра) – чоловічий монастир УПЦ МП.

Завдання в цих частин різні. У заповідник його співробітники приходять кожен день на роботу і ввечері йдуть. У монастирі ж братія живе і веде активну господарську діяльність – їй не до реставрації та збереження унікальної спадщини. Монастирю потрібно розвиватися – будувати котеджі і гаражі для машин вищого духовенства, готелі для прийому паломників і багато інших приміщень для своїх життєвих потреб. Тому між цими двома частинами існує багаторічний антагонізм.

Науковим співробітникам Верхньої лаври потрібно зберігати унікальну спадщину, а жителям Нижньої лаври потрібно розвивати своє господарство і збільшувати свої можливості. Звідси незаконні надбудови старовинних споруд і будівництво нових, які були зафіксовані журналістським розслідуванням у цьому році і стали ґрунтом для чергового скандалу на сесії ЮНЕСКО.

Українські президенти, які бажали в силу своєї небезгрешности бути ближче до Бога, протегували монастирю і не звертали увагу на його «витівки» (подумаєш, знесли стародавні ворота і побудували нові!).

Особливо виділявся «симпатією» до монастиря Віктор Янукович. Братія відповідала йому неприхованою взаємністю.

Ставленики влади в Мінкультури вели себе відповідним чином, тим більше, що на посади міністрів призначали людей, які нічого не розуміють у збереженні та цінності спадщини. При Януковичі – скрипаля Кулиняка, вміє показувати фокуси зі скрипкою між ногами, у наш час – актора Нищука.

На реставрацію і ремонт будівель в Нижній лаврі зазвичай виділялось коштів більше, ніж на такі ж роботи у Верхній лаврі (заповідник). Однак, незважаючи на такий поділ лаври, за працівниками заповідника залишалася завдання стежити за збереженням пам’яток на всій території об’єкта ЮНЕСКО (братія в цьому не розбирається). Керівництво заповідника з цим завданням не справлялась – монастир робив свою справу, а Мінкультури його благословляв. Єдине, що заважало цього злагодженого процесу – це ЮНЕСКО зі своїми місіями, вимогами і погрозами виключення зі Списку пам’яток світового значення, і іноді – київська громадськість.

В кінці 2010 р. під тиском ЮНЕСКО НДІ пам’яткоохоронних досліджень Мінкультури розробило «Концепцію генерального плану розвитку Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника». У ній є правдива інформація про труднощі, з якими стикається заповідник.

Коррупционные проблемы Киево-Печерской лавры

У вступі зазначається, що багатофункціональна і дуже складна в управлінні територія позбавлена головних інструментів територіальної захисту. Заповідник не має прав, які б впливали на розвиток міста в буферній зоні. Він не має доступу до планів розвитку міста, не може координувати майбутні будівельні або захисні роботи навіть в межах власних територій.

Все це створює основу для неконтрольованої забудови як на території Києво-Печерської лаври, так і на прилеглих територіях, що ставить під загрозу автентичність пам’ятки всесвітнього значення. Лише впродовж кількох останніх років (це писалося в кінці 2010 р.!) на території заповідника було зруйновано 16 автентичних будівель, ще 16 – значно перебудовано під час реконструкції, збудовано 11 нових споруд площею 15 000 кв. метрів.

З тих пір пройшло 7 (!) років діяльності монастиря в тому ж руслі. В Концепції наведено функціональне зонування буферної зони Києво-Печерської лаври (див. нижче). На схемі видно поділ території на дві окремі зони: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник та Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра (монастир).

Хочу особливо підкреслити, що Музей «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» (див. схему) розташовується в буферній зоні Києво-Печерської лаври на слабких обводнених грунтах поруч з церквою Спаса на Берестові – унікальною пам’яткою Київської Русі XI ст. Будувати другу чергу музею в цьому місці не можна. Я не знаю, як донести цю інформацію до міністра культури Е. Нищука, який разом з президентом Порошенко планує найближчим часом здійснити масштабне і дороге будівництво нижче, по схилу гори.

Коррупционные проблемы Киево-Печерской лавры

Функціональне зонування буферної зони Києво-Печерської лаври (Концепція, грудень 2010 р.)

Коррупционные проблемы Киево-Печерской лавры

Правила збереження пам’яток культурної спадщини (Концепція кінця 2010 р.)

Коррупционные проблемы Киево-Печерской лавры

Гідрогеологічна ситуація на території Києво-Печерської лаври (Концепція, кінець 2010 р.)

Коррупционные проблемы Киево-Печерской лавры

Новобудови (надбудови) на території Нижньої лаври, 2017 р.

ЛАВРА ПІСЛЯ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ. МІНКУЛЬТУРИ ЙДЕ ПО ШЛЯХУ ЯНУКОВИЧА

Звичайно, неподобства, що загрожують автентичності та універсальної цінності пам’ятки ЮНЕСКО, відбувалися протягом багатьох років. Цифри, наведені в «Концепції генерального плану розвитку Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника» кінця 2010 р., говорять самі за себе (скільки і чого знищено й понівечено).

Але чому після подій Революції гідності проблеми заповідника не намагалося вирішити Мінкультури?

Минуло 3 роки, за цей час на посаді міністра культури було двоє – Е. Нищук і Ст. Кириленко. Чому обидва не звернули увагу на те, що відбувається на території Києво-Печерської лаври? Адже всі новобудови видно з оглядового майданчика Верхньої лаври! Сьогодні в Мінкультури немає професіоналів, здатних розібратися в ситуації і змінити її на краще. Про здібності та професіоналізм заступник міністра Т. Мазур та начальника Управління охорони культурної спадщини Мінкультури громадськості вже все відомо – не здатні, не професійні! Але є директор заповідника Л. Михайлина, є головний архітектор заповідника – Я. Діхтяр. А що з ними?

Коррупционные проблемы Киево-Печерской лавры

Любомир Михайлина

Любомир Михайлина – археолог, доктор історичних наук очолює заповідник з вересня 2012 р. До цього два роки працював директором Державного історико-культурного заповідника «Хотинська фортеця». Значить, має необхідну освіту та досвід.

Можна зрозуміти, як важко було вберегти пам’ятки Нижньої лаври від настання братії монастиря, підтримуваного президентом Януковичем.

Але вже більше трьох років немає Януковича. Чому пан Михайлина продовжував не помічати незаконного будівництва? Чому не пробував достукатися до нових міністрів? І звідки рік тому виник протест заповідника проти справедливих нарікань на неподобства, які кояться монастирем на території Нижньої лаври, відомої в Україні громадської організації УТОПІК (Українське товариство охорони пам’яток історії та культури) з шантажем – загрозою виселення її з приміщень корпусу 19?

Коррупционные проблемы Киево-Печерской лавры

Яків Діхтяр

У цій заяві вся відповідальність за збереження автентичного вигляду об’єкта ЮНЕСКО відкрито перекладається на Мінкультури і дається посилання на затверджений міністерством у січні 2012 р. «План організації території заповідника», розроблений НДІ містобудування.

На цей же документ посилався, виправдовуючись, і головний архітектор заповідника – добре відомий в Києві чиновник Яків Діхтяр, в інтерв’ю програмі «СХЕМИ», правда, зазначаючи, що він не узгоджений з ЮНЕСКО. Я. Діхтяр займає цю посаду приблизно рік, а до цього 2 роки керував Управлінням охорони культурної спадщини Мінкультури, незважаючи на явний конфлікт інтересів – він є керівником проектної організації АПМ «Реставратор».

Дивним в інтерв’ю є заява Я. Дихтяря про те, що він не бачив надбудови купола над будівлею колишньої інфекційної лікарні (однієї з пам’яток архітектури заповідника), так як будівництво велося по вихідним. Купола над будівлею ніколи не було – пам’ятку можна лише реставрувати. Братія ж має намір повністю змінити його вигляд. Я не знайома з «Планом організації території заповідника», але не допускаю, щоб у ньому фахівцями інституту було дозволено замість реставрації пам’яток проводити їх реконструкцію, знесення або надбудову і будувати на території заповідника нові будівлі та споруди. Так що, панове Михайлина і Діхтяр, я вам не вірю. Якщо ж в документі все таке дозволено, то ви як професіонали повинні були опиратися усіма можливими методами його реалізації.

Коррупционные проблемы Киево-Печерской лавры

Коррупционные проблемы Киево-Печерской лавры

Реакція дирекції заповідника на критику УТОПІК у зв’язку з незаконним будівництвом на території Нижньої лаври

КОНКУРС

У вересні 2017-го закінчився термін перебування директора заповідника Л. Михайлини на посаді. Ще влітку Мінкультури оголосив конкурс. Однак він так і не відбувся. Навколо конкурсу розгорівся скандал. Винуватцем вважають Мінкультури, який в останній момент, коли вже зібралася конкурсна комісія, не прислала своїх представників. Багато ЗМІ писали про цієї колізії.

В результаті, на посаду в. о. директора міністр Е. Нищук 5 вересня призначив не відомого в колах фахівців – музейників, реставраторів, істориків – мистецтвознавців Олександр Рудник. Міністр не вважає за потрібне пояснити, хто за освітою ця людина, ким працював раніше, і чому він його призначив.

Особисто мене це не дивує, адже на посади, відповідальні за збереження спадщини в міністерстві Тобто Нищуком також були призначені непрофесіонали – юристи за освітою Т. Мазур (заступник міністра) та А. Єпіфанов (начальник Управління охорони культурної спадщини). Результати їх річної роботи вже відомі.

Колектив заповідника та члени конкурсної комісії подали позов до Адмінсуду у спробі оскаржити призначення Рудника, вважаючи його як мінімум не відповідним до своєї нової посади.
Фахівці і громадськість вважають, що «свій» директор заповідника потрібен Е. Нищуку (можливо, тим, хто призначив його міністром) з тих же причин, що і Т. Мазур і А. Єпіфанов – ставити підписи на документах, що дозволяють будівництво у буферній зоні Києво-Печерської лаври – не чинити перешкод. З професіоналами домовлятися складніше.
Як будете виконувати рекомендації сесії ЮНЕСКО, панове чиновники?!

Ірина Карманова, для “Ні корупції!”