Референдум курдів: битва за нафту і незалежність

Референдум курдов: битва за нефть и независимость

Іракський Курдистан, контролюючий великі запаси нафти, планує 25 вересня провести референдум про незалежність. Голосування визначить, чи залишиться регіон частиною Іраку або відділиться, щоб згодом сформувати нову незалежну державу. Ця подія може змінити розстановку сил на Близькому Сході, оскільки в такому випадку Ірак втратить більше половини своїх ресурсів вуглеводнів.
Шостий у світі

Ірак є другим за величиною виробником нафти в ОПЕК і, за словами міністра нафти Джаббара Аль-Луайбі, щодня видобуває близько 4,32 млн барелів чорного золота. Прийнято вважати, що курдистанская нафту становить 60% всієї нафти, що видобувається в країні, однак перевірити ці дані непросто.

Курдські війська з літа 2014 року повністю контролюють нафтоносну провінцію Кіркук, а також інші спірні райони держави, офіційна армія якого серйозно ослабла в ході багаторічної боротьби з «Ісламським державою» (ІГ, організація заборонена в РФ). І хоча загони курдської вільної армії «пешмерга» активно брали участь у боротьбі з терористами і звільнення Мосула, в своєму регіоні курдам вдалося створити відносну безпеку і стабільність. Це дозволило столиці Іракського Курдистану, Эрбилю, підписувати інвестиційні контракти з іноземними компаніями.

Шляхом прямих угод з курдським урядом в регіон прийшли іноземні нафтовидобувні компанії.

Американська ExxonMobil і Chevron ведуть розвідку в регіоні з 2012 року, коли підписали угоду з напівавтономним урядом. В Іракському Курдистані працює турецька Genel Energy, норвезька DNO, регіональний гравець Gulf Keystone Petroleum.

Даних про те, скільки нафти поставляється з Курдистану, у іракського уряду немає. Аналітики і експерти також не змогли назвати точні цифри.

Сам уряд Іракського Курдистану оцінює запаси регіону в 45 млрд барелів нафти (понад 6 млрд тонн), і це легка нафта з низькою собівартістю видобутку — близько $2 за барель, як в Саудівській Аравії і Кувейті. За величиною запаси Іракського Курдистану вважаються шостими у світі.

Росіяни в Кудистане

В даний час в Іракському Курдистані веде розробку російська «Газпром-нафта». На початку року керівництво компанії заявляло про плани наростити видобуток нафти в регіоні в цьому році на 17,3% до 220 тис. тонн.

В Курдистані вона розробляє три проекти: Shakal і Halabj, в кожному з яких дочірній структурі компанії — Gazprom Neft Middle East — належить 80%, а решта 20% — регіонального уряду Курдистану, а також блок Garmian — спільний проект з канадською WetsernZagros, в якому компаніям належить 40%, а 20% — курдському уряду.

«Курдистан залишається одним з небагатьох регіонів в світі, де все ще можливі великі відкриття родовищ», — йдеться в повідомленні на сайті «Газпром нафти».

Незадовго до оголошення про референдум, на Санкт-Петербурзькому економічному форумі ряд юридично зобов’язуючих угод з курдським урядом підписала «Роснефть».

Зокрема, сторони уклали інвестиційну угоду, в рамках якого взяли на себе зобов’язання розвивати співробітництво у сфері розвідки і видобутку, домовилися про монетизації проекту з експлуатації експортного нафтопроводу на території Іракського Курдистану, а також уклали низку угод про розподіл продукції.

«Підписані документи фіксують основні умови проекту, який передбачає створення спільного підприємства для реалізації довгострокового контракту щодо інфраструктурного проекту в Іракському Курдистані.

«Роснефть» отримує доступ до управління великої регіональної транспортної системою потужністю 700 тисяч барелів на добу з планованим розширенням до рівня понад 1 млн барелів до кінця 2017 року», — відзначала тоді російська компанія. У «Роснефти» Курдистан називали одним з найбільш багатообіцяючих розвитку енергетичних ринків з величезними резервами нафти і газу.

18 вересня НК «Роснефть» заявила, що налаштована розширювати і зміцнювати співробітництво з урядом курдського автономного району Іраку.

В першу чергу, мова йде про «Роснефти» в проекті з будівництва Курдистанського регіонального газопроводу, який розрахований не тільки на постачання природного газу електростанціям і заводів регіону, але й надасть можливість у найближчі роки експортувати значний обсяг палива в Туреччину і на європейський ринок.

«Роснефть» заявила, що веде переговори з регіональним урядом Іракського Курдистану про реалізацію проекту з будівництва газопровідної системи в прискореному режимі. Проект передбачає запуск в експлуатацію трубопроводу і перші постачання газу внутрішнім споживачам в 2019 році, а з 2020 року-початок експортних поставок газу.

За розрахунками, пропускна здатність трубопроводу забезпечить експорт газу в обсязі 30 млрд куб. м/рік на додаток до постачання основним внутрішнім споживачам.

Нафтові гойдалки

Розширення співробітництва Курдистану з іноземними компаніями, в тому числі російськими, ще влітку викликало хвилю критики з боку деяких іракських політиків. Офіційно Москва виступає за цілісність Іраку і мирне вирішення протистояння офіційного Багдада і непокірного Ербіль.

«Ми прихильні суверенітету і територіальної цілісності Іраку, і ми хочемо, щоб будь-які проблеми, які виникають всередині країни, були вирішені шляхом діалогу, національної злагоди, компромісу і щоб були знайдені взаємоприйнятні рішення», — запевнив глава МЗС РФ Сергій Лавров іракського колегу Ібрахіма Джаафарі 22 вересня на зустрічі в Нью-Йорку.

Раніше прем’єр-міністр Іраку Хейдар аль-Абаді не виключив військового втручання, якщо запланований референдум призведе до ескалації насильства, проте запевнив, що від переговорів з курдами не відмовиться.

Турецький прем’єр Біналі Йилдирим заявив, що в разі референдуму Анкара може ввести санкції проти Курдистану, а секретар Вищої ради національної безпеки Ірану Алі Шамхани пригрозив закрити прикордонні переходи з Іракським Курдистаном.

В даний час нафта з Іракського Курдистану експортується через Туреччину, а значить, санкції Анкари для непокірного регіону загрожують серйозними економічними втратами.

У іракського уряду були плани направити частину видобутої в регіоні нафти на НПЗ Ірану, проте керівництво нафтової провінції Кіркук відкинув їх.

План іракського уряду з відправлення нафти Кіркука в Іран покликаний «перешкодити референдуму в Курдистані, який в кінцевому підсумку буде включений і Кіркук», заявив в інтерв’ю «Bloomberg» Дильшад Шаабан, член парламенту Іракського Курдистану.

Між автономією і федеральним центром кілька років діяла угода, за якою Іракський Курдистан передавав не менше 250 тисяч барелів нафти в день в Багдад, отримуючи натомість 17% від федерального бюджету. Однак потім сторони звинуватили один одного в зриві домовленостей і перестали дотримуватися угоди.

Рішення про проведення голосування є потенційною пороховою бочкою для вже давнього спору між Багдадом і Ербіль над курдським експортом нафти і розподілом доходів, зазначає CNBC.

Політологи вважають, що референдум відбудеться в будь-якому випадку. Але за його підсумками курдське керівництво не стане проголошувати незалежність, однак буде використовувати його результати як важіль тиску на Багдад і Анкару.

«Відносини між Багдадом і Ербіль — найбільша проблема для нафти, а курди використовують цей майбутній референдум в якості козиря», — сказав в інтерв’ю CNBC Ренда Мансура, експерт з Іраку в лондонському аналітичному центрі Chatham House.

«Незалежний експорт курдської нафти і раніше далекий від можливостей великого державного сектора. В нинішніх умовах цін на нафту економічні основи незалежності здаються хиткими», — сказав CNBC Торбьорн Солтведт, головний аналітик по Близькому Сходу і Північній Африці консалтингової фірми Verisk Maplecroft.

Джерело новини

 

Іракський Курдистан, контролюючий великі запаси нафти, планує 25 вересня провести референдум про незалежність. Голосування визначить, чи залишиться регіон частиною Іраку або відділиться, щоб згодом сформувати нову незалежну державу. Ця подія може змінити розстановку сил на Близькому Сході, оскільки в такому випадку Ірак втратить більше половини своїх ресурсів вуглеводнів.

Шостий у світі

Ірак є другим за величиною виробником нафти в ОПЕК і, за словами міністра нафти Джаббара Аль-Луайбі, щодня видобуває близько 4,32 млн барелів чорного золота. Прийнято вважати, що курдистанская нафту становить 60% всієї нафти, що видобувається в країні, однак перевірити ці дані непросто.

Курдські війська з літа 2014 року повністю контролюють нафтоносну провінцію Кіркук, а також інші спірні райони держави, офіційна армія якого серйозно ослабла в ході багаторічної боротьби з «Ісламським державою» (ІГ, організація заборонена в РФ). І хоча загони курдської вільної армії «пешмерга» активно брали участь у боротьбі з терористами і звільнення Мосула, в своєму регіоні курдам вдалося створити відносну безпеку і стабільність. Це дозволило столиці Іракського Курдистану, Эрбилю, підписувати інвестиційні контракти з іноземними компаніями.

Шляхом прямих угод з курдським урядом в регіон прийшли іноземні нафтовидобувні компанії.

Американська ExxonMobil і Chevron ведуть розвідку в регіоні з 2012 року, коли підписали угоду з напівавтономним урядом. В Іракському Курдистані працює турецька Genel Energy, норвезька DNO, регіональний гравець Gulf Keystone Petroleum.

Даних про те, скільки нафти поставляється з Курдистану, у іракського уряду немає. Аналітики і експерти також не змогли назвати точні цифри.

Сам уряд Іракського Курдистану оцінює запаси регіону в 45 млрд барелів нафти (понад 6 млрд тонн), і це легка нафта з низькою собівартістю видобутку — близько $2 за барель, як в Саудівській Аравії і Кувейті. За величиною запаси Іракського Курдистану вважаються шостими у світі.

Росіяни в Кудистане

В даний час в Іракському Курдистані веде розробку російська «Газпром-нафта». На початку року керівництво компанії заявляло про плани наростити видобуток нафти в регіоні в цьому році на 17,3% до 220 тис. тонн.

В Курдистані вона розробляє три проекти: Shakal і Halabj, в кожному з яких дочірній структурі компанії — Gazprom Neft Middle East — належить 80%, а решта 20% — регіонального уряду Курдистану, а також блок Garmian — спільний проект з канадською WetsernZagros, в якому компаніям належить 40%, а 20% — курдському уряду.

«Курдистан залишається одним з небагатьох регіонів в світі, де все ще можливі великі відкриття родовищ», — йдеться в повідомленні на сайті «Газпром нафти».

Незадовго до оголошення про референдум, на Санкт-Петербурзькому економічному форумі ряд юридично зобов’язуючих угод з курдським урядом підписала «Роснефть».

Зокрема, сторони уклали інвестиційну угоду, в рамках якого взяли на себе зобов’язання розвивати співробітництво у сфері розвідки і видобутку, домовилися про монетизації проекту з експлуатації експортного нафтопроводу на території Іракського Курдистану, а також уклали низку угод про розподіл продукції.

«Підписані документи фіксують основні умови проекту, який передбачає створення спільного підприємства для реалізації довгострокового контракту щодо інфраструктурного проекту в Іракському Курдистані.

«Роснефть» отримує доступ до управління великої регіональної транспортної системою потужністю 700 тисяч барелів на добу з планованим розширенням до рівня понад 1 млн барелів до кінця 2017 року», — відзначала тоді російська компанія. У «Роснефти» Курдистан називали одним з найбільш багатообіцяючих розвитку енергетичних ринків з величезними резервами нафти і газу.

18 вересня НК «Роснефть» заявила, що налаштована розширювати і зміцнювати співробітництво з урядом курдського автономного району Іраку.

В першу чергу, мова йде про «Роснефти» в проекті з будівництва Курдистанського регіонального газопроводу, який розрахований не тільки на постачання природного газу електростанціям і заводів регіону, але й надасть можливість у найближчі роки експортувати значний обсяг палива в Туреччину і на європейський ринок.

«Роснефть» заявила, що веде переговори з регіональним урядом Іракського Курдистану про реалізацію проекту з будівництва газопровідної системи в прискореному режимі. Проект передбачає запуск в експлуатацію трубопроводу і перші постачання газу внутрішнім споживачам в 2019 році, а з 2020 року-початок експортних поставок газу.

За розрахунками, пропускна здатність трубопроводу забезпечить експорт газу в обсязі 30 млрд куб. м/рік на додаток до постачання основним внутрішнім споживачам.

Нафтові гойдалки

Розширення співробітництва Курдистану з іноземними компаніями, в тому числі російськими, ще влітку викликало хвилю критики з боку деяких іракських політиків. Офіційно Москва виступає за цілісність Іраку і мирне вирішення протистояння офіційного Багдада і непокірного Ербіль.

«Ми прихильні суверенітету і територіальної цілісності Іраку, і ми хочемо, щоб будь-які проблеми, які виникають всередині країни, були вирішені шляхом діалогу, національної злагоди, компромісу і щоб були знайдені взаємоприйнятні рішення», — запевнив глава МЗС РФ Сергій Лавров іракського колегу Ібрахіма Джаафарі 22 вересня на зустрічі в Нью-Йорку.

Раніше прем’єр-міністр Іраку Хейдар аль-Абаді не виключив військового втручання, якщо запланований референдум призведе до ескалації насильства, проте запевнив, що від переговорів з курдами не відмовиться.

Турецький прем’єр Біналі Йилдирим заявив, що в разі референдуму Анкара може ввести санкції проти Курдистану, а секретар Вищої ради національної безпеки Ірану Алі Шамхани пригрозив закрити прикордонні переходи з Іракським Курдистаном.

В даний час нафта з Іракського Курдистану експортується через Туреччину, а значить, санкції Анкари для непокірного регіону загрожують серйозними економічними втратами.

У іракського уряду були плани направити частину видобутої в регіоні нафти на НПЗ Ірану, проте керівництво нафтової провінції Кіркук відкинув їх.

План іракського уряду з відправлення нафти Кіркука в Іран покликаний «перешкодити референдуму в Курдистані, який в кінцевому підсумку буде включений і Кіркук», заявив в інтерв’ю «Bloomberg» Дильшад Шаабан, член парламенту Іракського Курдистану.

Між автономією і федеральним центром кілька років діяла угода, за якою Іракський Курдистан передавав не менше 250 тисяч барелів нафти в день в Багдад, отримуючи натомість 17% від федерального бюджету. Однак потім сторони звинуватили один одного в зриві домовленостей і перестали дотримуватися угоди.

Рішення про проведення голосування є потенційною пороховою бочкою для вже давнього спору між Багдадом і Ербіль над курдським експортом нафти і розподілом доходів, зазначає CNBC.

Політологи вважають, що референдум відбудеться в будь-якому випадку. Але за його підсумками курдське керівництво не стане проголошувати незалежність, однак буде використовувати його результати як важіль тиску на Багдад і Анкару.

«Відносини між Багдадом і Ербіль — найбільша проблема для нафти, а курди використовують цей майбутній референдум в якості козиря», — сказав в інтерв’ю CNBC Ренда Мансура, експерт з Іраку в лондонському аналітичному центрі Chatham House.

«Незалежний експорт курдської нафти і раніше далекий від можливостей великого державного сектора. В нинішніх умовах цін на нафту економічні основи незалежності здаються хиткими», — сказав CNBC Торбьорн Солтведт, головний аналітик по Близькому Сходу і Північній Африці консалтингової фірми Verisk Maplecroft.