Судова каламуть, або ще раз про реформу судового процесу

Судебная муть, или еще раз о реформе судебного процесса

Проект реформи судочинства вкрай важливий, і його треба якнайшвидше прийняти. Але тільки тоді, коли він поліпшить, а не погіршить захист прав людини і можливості суспільства здійснювати моніторинг судової влади.

Як муть – змішана з брудом вода – непридатна для пиття, так і процесуальні кодекси з такими загрозливими положеннями не дадуть позитивного ефекту, якщо їх не відфільтрувати перед прийняттям в цілому.

Заяву ряду громадських організацій з критичною оцінкою окремих положень проекту реформи судочинства (№6232) викликало великий інтерес.

Несподівано на захист проблемних положень у блозі виступив Національний радник з юридичних питань, керівник відділу верховенства права Координатора проектів ОБСЄ в Україні Олександр Водянніков. Не знаю, чи є висловлені в блозі міркування особистою позицією автора блогу, або їх розділяє і Координатор проектів ОБСЄ в Україні. Але оскільки у Водянникова більше питань виникло до комітету, а до критичних зауважень нашої заяви, то як співавтор тексту заяви спробую на них відповісти.

Ми проти того, щоб надавати суддям значні репресивні повноваження (накладати штрафи за дії, які суддям здаються порушенням або зловживанням), так як в умовах корумпованої судової системи ці повноваження обернуться проти сумлінних учасників процесу.

Р-н Водянніков заперечує це, – мовляв, встановлення таких заходів має правомірну мету – забезпечення ефективності судового розгляду та усунення перешкод здійсненню правосуддя.

Мета дійсно легітимна, але в руках неочищеного суддівського корпусу – це сильна зброя, яка буде працювати, в тому числі, і проти сумлінних учасників процесу, представників ЗМІ та спостерігачів. Буває, що судді навіть у в’язницю сажаютправозащитников фактично за дозволене законом ведення відеозапису відкритих судових засідань, хоча і подають це як непокора працівнику поліції (міліції). Але сьогодні ще можна довести, що такі дії незаконні.

Що чекає в разі прийняття цих змін? Ось, наприклад, журналіст захоче використовувати диктофон у процесі (це дозволено), суддя скаже – «заберіть», журналіст скаже – «це ж закон дозволяє», а суддя – «ви будете беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, ось вам штраф за невиконання процесуальної обов’язки. І це буде законно. Навіть оскарження не допоможе. А ще суд може залучити до адміністративної відповідальності – аж до арешту на 15 діб за непокору розпорядженням головуючого або порушення порядку під час судового засідання (ст. 185-3 Кпап).

Чи хтось вважає, що в умовах, коли 90% «суддів Майдану» залишилися безкарними, буде інакше?

Тому ми проти розширення повноважень репресивних суддів до того, як буде очищений суддівський корпус. Але успіхів у нинішніх Вищої кваліфікаційної комісії суддів і Вищої ради правосуддя в цьому, на жаль, не спостерігається.

Далі. Ми проти того, щоб суд мав право обмежувати доступ в зал судових засідань людей, готових бути присутніми на відкритому судовому засіданні, за відсутності «вільних місць». Таке положення проекту дозволить суддям уникати громадського контролю, призначаючи розгляд справ у кабінетах або в маленьких залах.

Р-н Водянніков з цим не погоджується, мовляв, кодекси прямо передбачають, що судове засідання проводиться у спеціально обладнаному приміщенні – залі судових засідань, а розгляд справ у маленьких залах – це питання не кодексів, а належного забезпечення діяльності судів належними приміщеннями.

І це правда. Але здійснення судочинства в залах судових засідань передбачають не тільки проекти, але і діючі з 2005 року Цивільний процесуальний кодекс та Кодекс адміністративного судочинства. Минуло 12 років … і кожне п’яте судове засідання проходить у кабінеті судді! Про це стало відомо під час програми моніторингу судових процесів, яку реалізує Центр політико-правових реформ. Іноді судді на двері кабінету чіпляють табличку – «зал судових засідань». Навіть коли є вільний зал судового засідання.

Читайте також:   Пожежа в будівлі колишнього Центрального гастроному на Хрещатику ліквідовано, - Держнс

Тому положення законів за 12 років не стали перешкодою для розгляду справ у кабінетах суддів, і жодним чином не прискорили забезпечення судів належними приміщеннями. А ось новела проекту призведе до видалення з зали судових засідань або кабінету судді всіх, кому не знайшлося вільного місця. А порушників – штраф.

Ми проти того, щоб суд на свій розсуд забороняв фотофіксацію чи відеозапис судового засідання, якщо воно є відкритим.

Р-н Водянніков вважає, що навіть якщо суддя вирішить обмежити фото – або відеозйомку, це не позбавить його від уваги з боку громадськості, яка присутня в залі судового засідання, а весь процес – від повного фіксування технічними засобами, яке здійснює суд.

Справедливо, але в переважній більшості випадків, коли суддя заборонить відеозапис, про хід процесу не дізнається ніхто, крім учасників справи і тих, хто потрапив на засідання. Більш того, телевізійні журналісти не зможуть підкріпити відеодоказами свої спостереження.

Адже саме відеозапис журналістів і громадських активістів привідкрила завісу для широкої громадськості про те, що відбувається в судових засіданнях, і змусила багатьох суддів вести себе у відповідності з законом. Наприклад, завдяки проекту “Відкритий суд”широка громадськість отримала можливість стежити за судовими процесами і робити свої висновки, наскільки добре працює судова система. І саме завдяки йому видно, як часто судді не хочуть, щоб вівся відеозапис і створюють для неї різні перешкоди. Але сьогодні у нас ще є можливість говорити про незаконність цих перешкод. З прийняттям проекту – гласність стане примарною. І з цим погоджуються велика кількість організацій, медійників, експертів та громадських діячів.

З цих же причин ми проти того, щоб суд міг не публічно проголошувати судові рішення, ухвалені за результатами закритого судового засідання. Сьогодні, наприклад, за правилами адміністративного судочинства, суд зобов’язаний публічно проголосити рішення, навіть якщо воно прийнято за результатами закритого судового розгляду, хоча і з вилученням секретної інформації.

Аргумент пана Водянникова про те, що ці судові рішення і так будуть оприлюднені в реєстрі судових рішень, непереконливий. Тому що якщо їх оприлюднять там, то які причини уникати їх відкритого проголошення в залі судового засідання (за вилученням секретної інформації, звичайно)? Знаючи, як багато судових рішень просто не потрапляє до Єдиного державного реєстру судових рішень, можемо бути впевнені, що це положення буде мати негативні наслідки для прозорості судочинства, навіть порівняно з існуючим становищем.

Ми проти залучення експертів у галузі права для роз’яснення суду того, як застосовувати норми українського права при наявності прогалин у регулюванні, так як це призведе лише до подорожчання процесу для сторін, адже послуги таких “експертів” будуть включені судові витрати.

Звичайно, ми не заперечуємо проти залучення експертів по закордонному праву в тих рідкісних випадках, коли потрібно з’ясувати зміст таких норм для правильного вирішення спору. Адже норми іноземного права належать до предмета доказування і суд не зобов’язаний володіти ними.

Читайте також:   Лутковська поставила Йому ультиматум у справі автівок з іноземною реєстрацією

В той же час єдиним експертом у галузі державного права в судочинстві повинен бути суд. Необхідність застосування аналогії закону або аналогії права – не є найскладнішими питаннями правозастосування, які повинен вирішити суд.

Сторони і сьогодні за бажанням можуть посилатися на доктрину або думки вчених, і не тільки в питаннях аналогії. Часто наукові висновки пишуть «на замовлення» сторін, коли сторони замовляють зміст висновку, а вчені підводять під нього «наукове обгрунтування». На жаль, для багатьох вчених – це спосіб заробітку.

Законопроектом намагаються не тільки легалізувати такі «послуги», але і включити їх оплату до складу судових витрат, щоб у разі виграшу сторона, що замовила такий висновок, змогла стягнути витрати на це з іншого боку. А суддя завжди зможе перекласти відповідальність за рішення на «доктрину» і «думка вчених». Як це роблять сьогодні ті судді Конституційного Суду, які змінили Конституцію якраз під Януковича і надалі сприяли йому в узурпації влади.

Ми не проти запровадження медіації в судовому процесі за участю судді, але ми проти заборони стороні по справі фіксувати розмову технічними засобами під час індивідуальної зустрічі з суддею і ще під загрозою відповідальності. Тому поки що «чисто теоретичні ризики можливості судді вимагати хабарі від сторони за сприяння у вирішенні спору можуть стати практикою. Адже суддя може не боятися відповідальності, тому що аудіозапис вимагання грошей суддею, навіть якщо така буде зроблена таємно, не можна буде використовувати як докази вчинення ним злочину. Причини ж, чому сторона не повинна мати право фіксувати діяльність судді щодо врегулювання спору, не ясні.

Ми проти заборони свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, тоді як сторони можуть скористатися такою можливістю. Аргумент пана Водянникова, що таке обмеження обумовлене необхідністю встановити особу свідка, зовсім непереконливий, адже особистість сторони суд буде ідентифікувати з електронного цифрового підпису. Її ж можна було б використовувати і для свідка, а також для перекладача, спеціаліста або експерта, які хотіли б взяти участь у процесі онлайн.

Пояснення, що це обмеження спрямоване на захист свідка і забезпечення того, що він буде давати свідчення без примусу, і добровільно, так само сумнівно. Тому що тоді виникає питання, а чому на такий захист не можуть розраховувати самі сторони, які теж можуть бути вразливі до тиску. Хіба свідок завжди захищений від тиску, навіть якщо він дає свідчення в суді, і якщо погрожують розправою йому або його близьким. Іншими словами, така заборона ніяк не захищає свідка, одночасно його вилучення дало б можливість дистанційно допитати свідка у будь-якому куточку світу.

Ми проти надання суду в адміністративному судочинстві, де діє презумпція вини органу влади-відповідача, повноваження покласти обов’язок доведення порушення прав позивача. Оскільки це підриває саму сутність адміністративного судочинства.

Наприклад, орган не надав відповідь громадянину на його звернення. За логікою авторів проекту, тепер суд зможе вимагати від позивача: «а подай докази того, що орган тобі не відповів», або «доведи з посиланням на закон, що орган повинен тобі відповісти». Тоді як сьогодні саме орган повинен довести, що він не порушував прав позивача.

Ми проти того, щоб в адміністративному судочинстві суд не мав права забезпечити позов шляхом встановлення заборони органу влади або чиновника – відповідачу вчиняти дії, що випливають з рішення суб’єкта владних повноважень, які не є предметом оскарження в адміністративній справі.

Читайте також:   Пашинський вважає, що постанова по справі може потрапити в підручники

Не можу погодитися з паном Водянниковым, що якщо предметом позову є рішення чи дії певного чиновника або органу, то суд нібито зможе зупинити саме такі рішення і дії чиновника в порядку забезпечення позову, незважаючи на посилання відповідача на вищі підзаконні акти. Саме та норма, яку він обґрунтовує і проти якої ми виступаємо, буде перешкодою для такого рішення суду. Адже суд не зможе заборонити оскаржувані рішення чи дії чиновника, тому що вони випливають із підзаконного акта, який не є предметом оскарження.

Ми проти легалізації розгляду великої кількості адміністративних справ у разі, коли з вини суду учасник справи своєчасно не отримав повідомлення. За проектом, у спорах про обмеження свободи мирних зібрань, оскарження адміністративних стягнень та ін учасник справи буде вважатися належним чином повідомленим про розгляд справи з моменту направлення судом такого повідомлення – навіть якщо таке направлення відбулося за хвилину до початку судового засідання.

Навіть у справах, де «очікування може призвести до значних негативних наслідків», потрібно переконатися в тому, що людина мала можливість своєчасно отримати повідомлення про розгляд, інакше буде порушено його право бути вислуханим. Чи скористається він цим правом – це вже його справа.

Ми проти позбавлення сторін у кримінальному процесі права самостійно вибирати і залучати судового експерта і монополії держави у здійсненні судових експертиз. Це призведе до суттєвого звуження права на захист та конституційного принципу змагальності сторін. Аргумент пана Водянникова, що в Європі «немає консенсусу, ні загальноєвропейського стандарту щодо того, хто є судовим експертом», не пояснює вибір авторів законопроекту на користь державної монополії у сфері експертиз для цілей кримінального провадження. Але меркантильний інтерес окремих державних органів контролювати висновки судових експертів і впливати на них – читається дуже добре.

Ми проти введення монополії адвокатури на представництво в судах на сучасному етапі розвитку адвокатури, де спостерігаються жорсткі спроби централізовано контролювати адвокатську діяльність за принципом поділу на «свій-чужий». На жаль, це стало конституційною нормою. Слід погодитися з паном Водянниковым, що проект цього корелюється з перехідними положеннями Конституції.

Ми проти положення проекту щодо обчислення строків досудового розслідування, яке неминуче призведе до закриття справ про злочини на Майдані, вбивства журналіста Павла Шеремета, корупційних злочинів та сотень тисяч інших виробництв. На думку р-на Водянникова, таке положення дійсно «може мати катастрофічні наслідки не тільки для прав потерпілих, але і для кримінальної юстиції в цілому». Однак дивує його позиція, що, мовляв, навіть збереження цього положення не потребує доопрацювання законопроекту і не перешкоджає його прийняттю в цілому.

Поділяю думку, що проект реформи судочинства є вкрай важливим і його треба якнайшвидше приймати. Але тільки тоді, коли він покращує, а не погіршує захист прав людини і можливості суспільства здійснювати моніторинг судової влади.

Як і каламуть – змішана з брудом вода – непридатна для пиття, так і процесуальні кодекси з такими загрозливими положеннями не дадуть позитивного ефекту, якщо їх не відфільтрувати перед прийняттям в цілому.

Судебная муть, или еще раз о реформе судебного процесса

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *