Президент замкне на себе і війну, і торгівлю. Що змінить на практиці закон «про реінтеграції Донбасу»

Депутати готуються віддати всю владу в руки президента. Фото: rada.gov.ua

Напередодні «Країна» вже описувала, якими будуть політичні наслідки прийнятих в димовій завісі у сесійній залі президентських законопроектів № 7163 «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях» (так званий «закон про реінтеграції Донбасу») і №7164 «Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей».

Другий проект (прозваний самими депутатами «коротким») продовжив ще на рік термін дії закону про особливий статус місцевого самоврядування Донбасу, дія якого закінчується 18 жовтня, і говорить про створення умов для розгортання на підконтрольних територіях миротворчої місії ООН. Він був прийнятий в цілому, і тут же підписаний спікером.

А перший з них, який вважається «довгим» — 15 сторінок, пояснює ситуацію в регіоні з звичних позицій (Росія — агресор, самопроголошені республіки — її окупаційні адміністрації), дає обґрунтування військової операції і визначає порядок керівництва нею і підконтрольними Києву районами.

Цей проект був прийнятий тільки в певом читанні, а тепер буде доопрацьовуватися.

«Країна» вже писала, що для президента було важливо протягнути саме «короткий» закон, так як в цьому питанні на нього сильно тиснули західні партнери. У той же час, «довгий» закон розглядався багатьма спостерігачами лише як піар-хід Порошенко, щоб у пакеті з ним проголосувати куди менш популярний серед майдановского більшості Ради закон про продовження особливого статусу для Донбасу.

Дійсно, значна частина законопроекту № 7163 являє собою набір штампів про країну-агресора (раніше цей статус вже був закріплений за Росією постановою парламенту, що не вплинуло на тривалі дипломатичні відносини між двома країнами) і окупованих територіях (також далеко не нове визначення).

У теж час в документі є кілька моментів, які будуть мати практичне значення. Розглянемо їх докладніше

1. В зоні конфлікту — вся влада-президентові, а замість АТО — МОНБОСОРВА

Керівництво усіма силовими підрозділами на Донбасі, задіяними у нинішньої так званої Антитерористичної операції, відповідно до законопроекту, передається Об’єднаному оперативному штабу Збройних сил України.

Термін АТО тут замінений на «заходи щодо забезпечення національної безпеки і оборони, стримування та відсічі російської збройної агресії». Як буде скорочуватися це визначення, поки незрозуміло. У своєму повному вигляді вона звучить (в російському перекладі) як МОНБОСОРВА. Але, ймовірно, придумають щось більш благозвучне.

Втім, терміни — це далеко не головне.

Більш істотно те, що під контроль згаданого вище Об’єднаного штабу переходять усі збройні підрозділи — крім ВСУ це також СБУ, ЗСУ, Нацполиция (яка зараз підпорядковується МВС), Нацгвардія (також входить в структуру МВС), Держнс (також підконтрольна МВС) та інші відомства.

А враховуючи, що ВСУ підпорядковуються президенту, виходить, що Порошенко монополізує контроль над силовими структурами в зоні конфлікту. Особливо істотно це у випадку з Нацгвардією, яка перебуває у двоякому становищі — з одного сторона вона підпорядковується Верховному головнокомандувачу (тобто президенту), з іншого боку — МВ (тобто Авакову). Це є, як ми вже писали, однією з причин напружених відносин між міністром і Порошенко, при тому, що цілий ряд підрозділів Нацгвардії вважаються повністю підконтрольними Авакову і президента не сильно люблять. Після прийняття закону це двовладдя, як мінімум в зоні бойових дій, припиниться. Принаймні, на папері. Як буде на практиці — побачимо.

Нардеп від «Батьківщини» Ігор Луценко в коментарі «Країні» каже, що у президента на сьогодні достатньо повноважень, щоб керувати військовою операцією на сході країни без створення «неконституційного штабу».

«Сьогодні є штаб АТО, до якого входять керівник СБУ, який призначається у парламенті, глава МВС та Міноборони, які також затверджуються в парламенті. Тепер цим всім буде керувати людина з Генштабу, якого буде прямо призначати президент, ні з ким не погоджуючи. Візьме президент і умовно призначить якого-небудь Муженко і йому будуть підкорятися і підрозділи СБУ та ЗСУ, і частини Нацгвардії. Це пряме ручне президентське управління», — говорить «Країні» політичний експерт Руслан Бортник.

2. Президент вирішить питання торгівлі з територіями непідконтрольними

У статті 10 законопроекту йдеться про те, що Начальник Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ також повинен встановлювати порядок в’їзду і виїзду на окуповані території, а також переміщення товарів. Робити це він повинен за погодженням з СБУ та Міністерством у справах окупованих територій.

Оскільки начальником об’єднаного оперативного штабу ЗСУ буде президент (СБУ також підконтрольний главі держави), опоненти прийняття закону заявили, що справжньою метою цього документа є відновлення торгівлі з непідконтрольними територіями. Віце-спікер Оксана Сыроид («Самопоміч») закликала не давати начальникові штабу права визначати, хто і які товари може ввозити і вивозити з Донбасу.

«Секретар РНБО на наші пропозиції відреагував дуже щиро: «Ви не розумієте, там вже побудована вертикаль, все продумано». Чому ж не розуміємо? Розуміємо і думаємо, що по цій вертикалі вже навіть частки від торгівлі поділені. Тепер нарешті розуміємо, що справжньою метою прийняття цього закону є не визнання окупації, а приватизація армії для президента та відновлення торгівлі з окупованими територіями», – заявила Сыроид.

«Торгівля з непідконтрольними територіями — це величезна схема відмивання грошей, за аналогією з Роттердам+, її можна назвати Донбас+. І вся ця схема буде безпосередньо контролюватися з Києва», — коментує цей факт політичний експерт Руслан Бортник.

3. Армію можна буде використовувати в будь-якому регіоні і припиняти повноваження місцевої влади

У перехідних положеннях пропонується надати можливість президенту без звернення до парламенту застосовувати Збройні сили України на невизначений період, в будь-яких умовах, навіть в мирний час без введення воєнного стану.

Це норма була внесена для того, щоб врегулювати правову колізію щодо використання ВСУ в АТО на Донбасі (з точки зору закону — це більш ніж спірне питання, чи може армія з усією своєю міццю бути використана в антитерористичній операції).

Але в такому вигляді ця стаття залишає можливість для президента використовувати армію і в будь-якому іншому регіоні країни.

Режим воєнного стану також зазнав деякі зміни.

Закон «Про правовий режим воєнного стану» доповнено нормаой, за якою, в разі введення воєнного стану в окремих місцевостях припиняються повноваження обласної, районної, сільських, селищних, міських, районних у містах рад, сільських, селищних, міських голів, інших посадових і службових осіб місцевого самоврядування та старост.

Замість них будуть створені військові адміністрації, контроль за діяльністю яких буде здійснювати все той же Об’єднаний оперативний штаб Збройних Сил України.

«Цей закон введе всю Україну в стан, в якому перебуває тимчасово окупована територія… Де є комендантську годину, військові адміністрації, постійна присутність людей зі зброєю в руках, які можуть вас зупинити і обшукати. Це стан війни», — заявила з цього приводу народний депутат України Надія Савченко.

За її словами, у разі введення воєнного стану будь-обласний, районний чи селищна рада може бути замінений президентом на військову адміністрацію, яка підпорядковується главі держави.

«Президент, відчуваючи небезпеку для себе, зможе настільки сильно скрутити всю країну силовими структурами, що більше будуть неможливі ніякі Майдани, волевиявлення і навіть цивілізовані демократичні вибори», — заявила депутат журналістам.

Не дивлячись на те, що слова Савченко спростував заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука, заявивши, що зміни стосуються зони конфлікту на Донбасі, текст документа дійсно підтверджує слова Савченко: у проекті йдеться не про конкретних територіях, а лише зазначається, що воєнний стан вводиться в зв’язку з агресією в Донецькій і Луганській областях.

4. Україна відмовиться від відшкодування збитків жителям непідконтрольних територій

У законопроекті йдеться, що тимчасова окупація частин території України стала результатом збройної агресії РФ. Тимчасово окупованими визнаються: сухопутна територія, внутрішні морські води та повітряний простір над територіями Луганської і Донецької областей, над якими збройні сили Російської Федерації і окупаційна адміністрація РФ встановили контроль.

Також не визнаються документи, які були видані владою невизнаних республік (згідно букві закону — «окупаційними адміністраціями»).

За словами ідеологів прийняття закону, це означає, що відтепер конфлікт на Донбасі буде вважатися однозначної окупацією Росією частини територій України, що, на їх думку, дасть Україні додаткові аргументи під час розгляду позовів у будь-яких українських та міжнародних судах.

Нагадаємо, що вже було кілька прецедентів, коли жителі непідконтрольних територій вигравали позови проти України за завдані під час війни шкоди їх майну.

«Відтоді як закон набере чинності Україна відмовиться від правового суверенітету в частині відповідальності. Як мінімум українські суди будуть відмовляти позивачам», — вважає політолог Руслан Бортник.

Але що стосується міжнародних судів, то тут прийняття цього закону мало що змінить.

Як пояснює нардеп від «Самодопомоги» Олени Сотник, оскільки в цьому законі не вказані конкретні дати окупації окремих районів Донецької та Луганської областей Росією, це означає, що з юридичної точки зору, тільки коли президент підпише закон, з цього дня і почнеться відлік часу окупації.

«Що відбувалося попередні три роки? Ніхто за це не відповідає», — говорить Олена Сотник.

«Почнемо з того, що на тлі існуючих і діючих договорів з РФ про дружбу, партнерство, Харківських угод, цей закон про «агресію Росії» виглядає лицемірно, — говорить відомий юрист, спеціаліст у справах ЄСПЛ, Олена Льошенко. — В самому законі є два ключових моменту: перепідпорядкування всіх сил АТО об’єднаному оперативному штабу ЗСУ. І нібито легалізація таким чином участі ЗСУ в цьому. І те, що вони написали, що ні один акт, виданий на окупованих територіях не породжує ніяких правових наслідків. Це дуже незрозумілий момент. Не розписано які саме акти. І так була велика проблема у наших громадян з підтвердженням документів, виданих на тих територіях. Це все робилося в судовому порядку. І судова практика в цьому плані теж неоднозначна. А з точки зору Конвенції та практики ЄСПЛ — це порушення (щодо невизнання свідоцтв, довідок тощо). Тепер конкретно про міжнародних судах і агресії. Для позиції України в міжнародних судах, цей закон нічого не змінює. І той момент, що в законі прописали, що ніякої відповідальності за протиправні дії РФ не несе, теж нічого не змінить. Тому що для зміцнення позиції в міжнародних судах, потрібні факти та докази, а не зміни до законів з розпливчастими формулюваннями. Міжнародні суди керуються своїми статутами, регламентами, та наданими доказами по конкретній справі. Крім того, якщо Україна не хоче нести відповідальність за порушення прав людини на Донбасі, перед ЄСПЛ, то згідно з Конвенцією (ст. 15) держава повинна зробити відповідні застереження. Але ці застереження можливі у випадку війни або надзвичайного стану. У нас немає ні війни, ні ПП. ЄСПЛ приймає позови від жителів Донбасу, і як правило, реєструє їх у відношенні і України, і РФ».