Трикутник: сміття, сміттеспалювальні заводи, опалювання великих міст. Як пороблено

Сміттєві полігони займають в Україні площу, яка дорівнює приблизно 7% території. Найбільший насправді не поряд зі Львовом, а під Києвом у селі Підгірці. Його площа десь 64 га, висота насипу з відходів – 90 метрів. За останні два місяці, тільки за даних, опублікованих у ЗМІ, сталися займання на полігонах: 05.05.2017 м. Харків на території ТОВ “Сміттєпереробний завод”, 07.05 та 11.05.2017 Рівне, 30.05.2017 м. Лубни Полтавська область, 16.06.2017 полігон під м. Миколаїв, 29.05 та 08.06.2017 Грибовицьке сміттєзвалище поряд зі Львовом, 21.06.2017 сміттєзвалище біля с. Дубрівка Іршавського району Закарпатської області.

Ми чуємо від політиків та виконавчої влади заклики щось робити зі сміттям. Щось. Мери розповідають, що роблять. За інформацією у ЗМІ, у деяких містах дві, а десь і три інвестори будуть втілювати проекти одночасно. Наприклад, у м. Червоноград Львівської області і поляки («EKOWAT Sp. z o.o») і китайці (Grand blue) побудують сміттєспалювальний завод. Поляки або китайці, чи заводів буде два, — невідомо, оскільки місцева влада повідомляє про тих, а потім про інших без пояснення, що сталося з попередніми інвесторами (перші були поляки, потім – Китай). Дніпро повідомляв про корейців, англійців та японців, які бажають побудувати сміттєспалювальний завод. При чому, міський голова чекав на «зелений тариф», затверджений законом. Не дочекався.

До проекту Закону України «Про ринок електричної енергії України» ? 4493, який вже проголосований і став з 11 червня 2017 законом, не були зараховані поправки, які б прирівнювали сміття до альтернативних джерел енергії. «Зеленого тарифу» для сміттесплаювання не буде. Крім того, цим законом не визначено окремо можливість постачання електроенергії, яка отримується внаслідок сміттєспалювання на опалення міст. Тобто, десь у містах (Одеса) просто не буде гарячої води. Її відключать, бо нерентабельно http://fakty.ictv.ua/ua/ukraine/20170517-v-odesi-nazavzhdy-vymknut-garyachu-vodu/. Десь, як у Вінниці «Тарифи на гарячу воду і опалення зросли вдвічі» http://www.vinnitsa.info/news/tarifi-na-garyachu-vodu-i-opalennya-zrosli-vdvichi-skilki-vinnichani-platitimut-z-1-lipnya.html Обидва міста запровадили дегазацію полігонів і отримання електроенергії зі свердловин. Але цим містам зробити прийнятними ціни на опалення і цілодобово подавати гарячу воду це чомусь не допомогло. Або місцеві влади вважають цілодобову гарячу воду просто зайвою комунальною послугою. При цьому, і Одеса, і Вінниця нібито європейські міста. Але неможна приєднатися до Європейської енергетичної хартії та асимілювати до ЄС наше законодавство, роблячи навпаки. Чому навпаки?

У Швеції все сміття переробляється шляхом спалення і дає електроенергію та тепло. Сміття замало для опалення усієї Швеції, тому Швеція приймає (імпортує) сміття з інших країн ЄС. Задавно вже закриті полігони зі сміттям в Німеччині, Швейцарії та Австрії. Ці країни повністю вирішили проблему опалення за рахунок сміттєспалювальних підприємств. Італія має величезні сміттєзвалища та справжню сміттєву мафію – «комору», яка заробляє на переробці сміття (м. Неаполь). Ми нібито такі ж, як Італія (вона ж теж у ЄС). Лоббі проти сміттєспалювання в нас міцне, потужне. Представлено «екологами», які без цифр та фактів кажуть приблизно таке: «Я не вірю, що у нас будуть будувати сміттєспалювальні заводи з мінімальними шкідливими викидами. …В Україні немає відповідного законодавства». І ще одна цитата такого ж еколога: «Від речовин, які виробляються під час спалюванні сміття, не врятує жоден фільтр».

Читайте також:   За амбарним замком. Що ховається на «темній стороні» інтернету

Отже, сміттєспалювальні заводи у нашій країні неможна будувати саме тому, що громадські екологи (як вони себе називають) не вірять у те, що це безпечно. Все. Не будуємо.

Чи це є нормально? По-перше, європейський досвід свідчить про те, що при системі якісних фільтрів повітря З ТРУБИ сміттєспалювального заводу чистіше за повітря промислових міст в Україні. Є таблиці викидів, які поки що ніяк не оприлюднені Державною екоінспекцією України. Можливо, у Екоінспекції просто часу на те нема. Зайнята дуже.

По-друге, сміття мільйонного міста вистачає на опалення за досить дешевим тарифом усього міста та цілодобове гаряче водопостачання. Це при окупності заводу зі сміттєспалювання за 3 роки за умови відмови міст від старих котельних і будівництва міні-котельних, які будуть працювати на електроенергії з заводу. Кому заважає?

Лоббі декілька:

1. Перехід на європейську систему сміттепереробки-опалення знижує обсяги спожитого природного газу найбільшими покупцями – великими містами України.

2. Втрачають ринок повністю місцеві тепломережі (комунальні підприємства).

3. Знижуються продажі у сьогоднішніх електропостачальників, тому що обсяг купівлі з сміттєспалювального заводу електрики взимку на опалювання компенсується для заводу тією ж самою електрикою влітку на охолодження (холодильники, кондиціонери тощо у містах).

4. Втрачають бізнес ті, хто заробляють на переробці (легальної та нелегальної) сміття зі звалищ.

5. Втрачають великі обсяги робіт місцеві будівельники, які ремонтують кожного дня застаріли інженерні мережі міст. І це не просто слова. Обсяги ремонтних робіт великі, гроші витрачаються на декілька фірм, яким негласно надано право виконувати ці роботи у місті.

6. Втрачають можливість списувати втрати води на покупця (громадянина України) постачальники води, оскільки міні-котельна працює з лічильником на воду на вході у квартал. Для Міськводоканалів та постачальників по областях це катастрофа, тому що втрати води списати на будинок/квартиру неможливо.

7. Виробники систем індивідуального опалення та бойлерів, тому що все це буде дорожче за опалення у місті від міні-котельні.

А хто виграє від сміттеспалювання, яке надає місту тепло та гарячу воду?

Читайте також:   Голод як фактор. «Нафтогаз» отримує надприбутки на українцях

1. Інвестор, який будує сміттєспалювальний завод, тому що найбільш привабливий бізнес – це той бізнес, у якого є постійний гарантований споживач. Завод, якщо прописати у законі позицію постачання тепла та електрики для тепла на місто, не буде залежати від цін на електрику на ринку з сьогодні на сьогодні. Він буде постачати за ЛЬГОТНИМ тарифом електрику для міста, що скорочує окупність за рахунок гарантованих постійно великих обсягів продажу.

2. Інвестори, які придбають чи орендують землю, яка зараз під сміттєзвалищами. Доречи, відходи золи зі сміттєспалювальних заводів становлять 2% від загальної маси сміття. Інші 20% золи можливо використати на будівництво доріг. А землі звільниться майже 7% території України. Там в нас є комітет Держкомзем. Вважаю, що він порахує, скільки це вартує за цінами на землю по регіонах. Ще не порахував, тому що зайнятий. Часу нема. Але сподіваюсь.

3. Інвестори, які побудують нові міні-котельні по кварталах міст, тому що вони отримають постійного покупця (мешканці кварталу) на довгі роки. В Європі це найбільш привабливий бізнес.

4. Підрядники-будівельники у містах, де будуть будуватися сміттєспалювальні заводи та міні-котельні разом. Чому? Тому що обсяг робіт, якщо робити все це як потрібно за 1 рік, такий, що працювати будуть УСІ підрядники у місті. Багато роботи. Гарантовані заробітні плати. Чому будувати за рік? Тому що проекти сміттєспалювальних заводів типові, вони потребують лише адаптації, яка не може тривати більш ніж місяц-півтора, щоб там не істерикували проектувальники. Експертизу проекти проходять екологічну , беруться як об’єкти підвищеної небезпеки на облік. Але тут держава має просто звернути увагу експертів, що працювати потрібно, а не тягнути експертизу роками. Якщо держава натякне експертам щодо строків (без втрати якості), зрозуміють, вони в нас дуже кмітливі.

5. Будівельники доріг, тому що зола від сміттєспалювання – це дешевий та якісний матеріал для їхніх робіт.

6. Люди. Усі мешканці міст, яким будуть поставляти тепло не за тією ціною, що зараз, а нижче, в яких буде гаряча вода цілодобово і не потрібно купувати та ремонтувати бойлери.

7. Порядні мери. Тут коментувати не буду.

Доречі, за тепловим еквівалентом 1 тонна ТПВ = Ѕ тонни вугілля. Наскільки скоротиться споживання вугілля для ТЕЦ у разі запровадження системи «сміттєспалювальні заводи – тепло та електропостачання», невідомо. Це може порахувати Міненергетики. Якщо часу вистачить і не будуть дуже зайняті, порахують.

А може ще й законодавці вийдуть з відпусток задля того, щоб внести зміни у ст. 20 ЗУ «Про теплопостачання» (від 15.04.2017), де тариф на теплову енергію з альтернативних джерел встановлюються місцевими органами влади на рівні 90% діючого для суб’єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу. Може таке бути? Дійсно, може. Законодавцям стане соромно, що цим положенням закону вони лишили громадян України права на більш дешеве тепло та гарячу воду і прив’язали опалення до газу в пропорції – не менш ніж 90% від вартості газового опалення.

Читайте також:   Матіос запевняє, що екс-міністр Клименко вивів близько $800 млн на рахунки своїх компаній

Чи можливі всі ці зміни у світогляді наших чиновників та законодавців на користь країні та її громадян? Вважаю, що так. За умови, що керівництво держави дасть доручення проаналізувати стан ЖКГ та тендерів на будівництво мереж, наприклад у містах, проаналізує діяльність, тобто КПД роботи деяких органів центральної виконавчої влади, отримає чудові дані, внесе у ЄРДР (ред. Єдиний реєстр досудових розслідувань). Тоді раптово совість прокинеться і:

– Мінекології розповість нам на базі фактичних даних та конкретних цифр про площі сміттєзвалищ в Україні, викиди з цих сміттєзвалищ, стан повітря у промислових містах України у порівнянні з викидами зі сміттєспалювальних заводів, проекти яких пропонують зараз інвестори українським містам.

– Держкомзем України порахує і повідомить, скільки вартує за комерційними розцінками земля під сміттєзвалищами по регіонах, якщо її звільнити від ТБО.

– Держкомзем України зробить запит місцевим Держкомземам, систематизує та оприлюднить інформацію, скільки землі у містах звільниться внаслідок будівництва нових мереж для нового типу опалення через міні-котельні, і скільки міські бюджети на цієї звільненої від комунікацій землі зможуть отримати грошей.

– Міненергетики порахує і розповість нам, наскільки скоротиться споживання вугілля у країни при будівництві 3, 4, 7 тощо сміттєспалювальних заводів у найболючих містах.

– Мінрегіонбуд повідомить громадськості, які саме обсяги підрядних робіт у будівництві та проектуванні зростуть за рахунок реалізації у містах (конкретно по містах та разом на першому етапі) внаслідок запровадження будівництва сміттєспалювальних заводів та міні-котелень.

– Мінекономіки має повідомити нас, наскільки зростуть заробітна платня у будівельній галузі та які передбачаються надходження податків до бюджету внаслідок реалізації наведеного вище.

А Кабмін України все це систематизує та представить громадськості.

І тоді ми будемо спілкуватись з екологами, питати їх, що ж їх непокоїть у процесі сміттєспалювання на заводах, уважно слухати, розбиратись, дискусіювати. Ну тому що при будівництві на стадії проекту там передбачено громадське обговорення. І громадські екологи мають повне право приймати у ньому участь. І спілкуватись з ними потрібно, дуже важливо. Вони ж за нас усіх переживають. Піклуються про нас.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *