Над “Північним потоком-2” нависла нова загроза

Над "Северным потоком-2" нависла новая угроза

10 жовтня єврокомісар з конкуренції Маргарет Вестагер заявила, що у Європейського союзу немає юридичних підстав призупинити або блокувати будівництво газопроводу «Північний потік-2». Як писала «СП», експерти назвали ці слова визнанням очевидного, адже дію Третього енергопакету ЄС, який передбачає розділення газових компаній за видами діяльності та доступ третіх операторів до труби, не поширюється на її підводну частину. Але, як виявилося, розслаблятися «Газпрому» і його партнерам ще рано.

12 жовтня ділове видання Bloomberg з посиланням на свої джерела повідомило, що Єврокомісія на початку листопада збирається представити нову версію законодавства для морських газопроводів, в якій визначення інтерконекторів, тобто трубопроводів, що з’єднують газові мережі різних країн, пошириться і на що не входять в ЄС держави. Раніше директор по внутрішньому ринку ЄК з енергетики Клаус-Дітер Борхардт повідомив, що в першій половині листопада регулятор представить правовий режим для морських трубопроводів, що приходять в ЄС. Bloomberg не уточнює, чи йдеться про один законопроект або різних, але потенційно вони обидва можуть поширити норми Третього енергопакету на Nord Stream 2.

Зараз морська частина труби регулюється міжнародним морським правом, а ділянки на суші — внутрішнім законодавством Росії та Німеччини. Для прокладки труби по морському дну необхідно було заручитися згодою країн, за територіальним водам чи винятковим економічним зонам яких вона проходить. Попередньо всі країни, за винятком Данії, таку згоду дали. Що стосується позиції Копенгагена, вона в жодному разі не повинна стати проблемою, так як в компанії-операторі проекту вже заявили про наявність альтернативного маршруту.

Незважаючи на це, Єврокомісія ще влітку запросила мандат у Ради ЄС на переговори з російською стороною. В кінці вересня експерти юридичного відділу Ради ЄС прийшли до висновку, що підстав для видачі такого мандату немає. Представники «Газпрому» і Міністерства енергетики РФ також неодноразово казали, що не бачать необхідності в такого роду переговорах. Однак якщо Єврокомісія ухвалить поправки до законодавства, норми Третього енергопакету вдасться поширити на «Північний потік-2» і без діалогу з Москвою.

Втім, експерти кажуть, що поки все це більше схоже на чергову спробу чинити тиск на російську компанію і вплинути на громадську думку. В реальності поширення норм Третього енергопакету на «Північний потік-2» малоймовірно. Голова колегії адвокатів «Старинський, Корчаго і партнери» Євген Корчаго пояснив «СП», що якщо норми Третього енергопакету отримають поширення на територію, що не входить до Євросоюзу, це увійде в суперечність з принципами міжнародного права, за яким юрисдикція держав не може поширюватися на нейтральні води і, тим більше, води інших держав.

«Звичайно, не можна виключати, що ініціатива все-таки стане законом, тоді „Газпрому“ доведеться передати контроль у Nord Stream 2 самостійної газотранспортної компанії або відмовитися від проекту. Але останнє дуже малоймовірно — навіть якщо поправки пройдуть, компанія зможе знайти схеми передачі таких активів на баланс третіх компаній», — вважає юрист.

Про те, якими можуть бути ці схеми, розповів експерт-аналітик АТ «ФІНАМ» Олексій Калачов.

— Третій енергопакет неможливо поширити на морську частину газопроводу Nord Stream-2, це ще нещодавно визнавала юридична служба ЄК, отмечавшая, що морська частина труби через Балтику регулюється міжнародним морським правом, а сухопутні ділянки — законодавством Росії та Німеччини. Крім того, внесення змін у законодавство ЄС — це тривалий процес, нові поправки можуть обговорюватися роками, а будівництво «Північного потоку-2» планується завершити вже в 2019 році. Малоймовірно, що нове законодавство буде ухвалено до завершення будівництва. Таким чином, у ЄК немає ні правових підстав, ні реальної можливості для того, щоб зупинити будівництво газопроводу.

Інша справа — його наступна експлуатація. Третій енергопакет може обмежити монопольне використання газотранспортної інфраструктури «Газпромом», вимагаючи скоротити частку «Газпрому» в обсягах прокачування і допустити до неї треті сторони, як це намагалися зробити з трубопроводом OPAL. «Газпром» був змушений використовувати OPAL не на повну потужність. Зрештою, з’ясувалося, що інших постачальників для OPAL не знайшлося, і обмеження були зняті.

«СП»: — Чим конкретно загрожує поширення Третього енергопакету на «Північний потік-2», якщо це станеться?

— Максимум, що загрожує, це вимога забезпечити доступ до «Північного потоку-2» альтернативних постачальників, а в крайньому випадку — вимога відділення транспортування газу від його видобутку, тобто передача експлуатації газопроводу незалежної компанії. Останнє, до речі, передбачалося зробити в Росії в рамках реформи «Газпрому» в кінці 90-х — початку 00-х років, але монополісту вдалося зберегти за собою трубопровідну мережу.

В отриманні доступу до труби могли б бути зацікавлені «Роснефть» і «Новатек». Допустивши видобутий ними обсяг газу до транспортування через Nord Stream-2, тобто позбавивши «Газпром» зовнішньоторговельної монополії, можна формально дотримати вимоги Третього енергопакету. Таким чином, навіть формально, поступившись вимогам ЄК, можна буде зберегти позиції Росії на європейському газовому ринку.

Провідний експерт Фонду національної економічної безпеки, викладач Фінансового університету при уряді РФ Ігор Юшков також вважає, що навіть прийняття нових поправок, які пропонує Єврокомісія, не повинно перешкодити будівництву «Північного потоку-2».

— По-перше, дозволу на будівництво були видані раніше, і можна традиційно послатися на те, що закон зворотної сили не має. По-друге, ще більш принципово, що Третій енергетичний пакет — це правила регулювання і використання газотранспортних систем. Він не може дозволити або заборонити прокладку труб, так як дозвіл на будівництво видають національні уряди країн, по території яких вони проходять. Тому навіть якщо Третій енергопакет буде поширений на морську частину «Північного потоку-2», хоча це суперечить міжнародному законодавству, на будівництві це ніяк не позначиться. А ось функціонування газопроводу — це зовсім інше питання. Хоча сумнівно, що Єврокомісії вдасться зробити те, про що пише Bloomberg.

«СП»: — Чому?

— Тому що це створить прецедент екстериторіального законодавства, коли норми ЄС будуть поширюватися на території інших держав. Звичайно, американці зі своїми санкціями так і роблять, але Євросоюз цього робити не може.

Хороший приклад — це історія з «Південним потоком». Євросоюз постійно говорив про те, що цей газопровід суперечить Третьому енергопакету і не може бути реалізований. Але роботи у нього все одно тривали. І як тільки противники проекту зрозуміли, що погрозами його не зупинити, делегація американських сенаторів на чолі з Джоном Маккейном поїхала в Софію і переконала, а, по суті, дала вказівку керівництву Болгарії відкликати дозвіл на будівництво. Тільки після цього проект був заморожений. Так що сам по собі Третій енергопакет не може вплинути на створення інфраструктури, він лише регулює її використання. Будівництва «Північного потоку-2» нічого не загрожує, хоча питання його використання буде обговорюватися.

«СП»: — Які труднощі з використанням газопроводу можуть виникнути із-за застосування Третього енергопакету?

— Ми бачили приклад таких труднощів з газопроводом OPAL, одним з відгалужень першого «Північного потоку». Євросоюз вимагав зарезервувати 50% потужності труби для альтернативних постачальників. Але в цьому випадку логіка була саме в тому, що альтернативні газопроводи або СПГ-термінал можна побудувати біля точки виходу труби на берег.

Якщо ж поширювати норми Третього енергопакету на весь газопровід, виходить, що він буде діяти на території держави, яка взагалі не входить в Євросоюз. Отже, Росія повинна запустити до себе треті країни і побудувати їм газопроводи, щоб на її території знайшлися альтернативні постачальники? Це абсурд. Не кажучи вже про те, що аналогічні норми тоді повинні поширюватися і на інші труби. Наприклад, на газопровід, який йде з Норвегії в Великобританію або з Алжиру в Іспанію та Італію. За цією логікою, вони повинні наполовину осушити свої труби.

Але Євросоюз не може вказувати іншим країнам, як їм використовувати власні газопроводи. І ніякі поправки до їх законодавства не можуть діяти в російських територіальних водах. Тому або сама ініціатива не опрацьована, або преса донесла її зміст невірно.