Влада Японії назвали термін відторгнення Курилл від Росії

 

Прем’єр-міністр Японії Сіндзо Абе пообіцяв японцям «повернути північні території в нашому поколінні». Не можна перетворювати долю Курильських островів і людей, що їх населяють, предмет задоволення особистих політичних амбіцій

Виступаючи на передвиборному мітингу в головному місті межує з Росією острова Хоккайдо — Саппоро, прем’єр-міністр Японії Сіндзо Абе пообіцяв співвітчизникам, що «проблема північних територій повинна бути врегульована в нашому поколінні». А саме, як вважає японський лідер, що належать Росії всі острови південної частини Курильської гряди, включаючи найбільші і освоєні — Кунашир і Ітуруп, в найближчому майбутньому мають перейти під суверенітет Країни висхідного сонця. При цьому Абе вважає, що підписання мирного договору з Росією принесе користь обом країнам.

«Якщо ми підпишемо мирний договір, то створимо умови, за яких Росія зможе зрозуміти, що це є значною перевагою для обох країн», — заявив японський прем’єр.

Абе посилається на досягнута згода президента РФ Володимира Путінапідписати мирний договір саме з нинішнім японським прем’єром, як висловився останній, «своїми руками». Враховуючи, що в кращому для Абе випадку з урахуванням внесених в статут очолюваній ним правлячій Ліберально-демократичної партії Японії (ЛДП) для продовження його повноважень змін, теоретично він може займати прем’єрське крісло до 2021 року. Виходить, що саме такий строк Абе відводить на досягнення згоди Москви передати острови Японії. Щоправда, прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков з цього приводу пояснив, що для укладення цього договору не було встановлено жодних конкретних термінів. До того ж немає і не може бути гарантій того, що внутрішнє становище країни і навколишнє міжнародна обстановка дозволять нинішньому прем’єр-міністру перебувати у владі настільки незвично довго.

Обіцянки ж того, що в обмін на згоду «повернути» Курили Японія ощасливить-де Росію економічно, можуть обернутися лише обіцянками, які Абе, при всьому його бажанні, виконати не зможе. Бо в Японії досить впливові сили, які протидіють його плану «вирішити питання» саме з Путіним і тільки з ним. Вони попереджають, що економічна складова японо-російських відносин повинна залучатися лише при умові згоди Москви з японськими територіальними домаганнями. Багато в чому тому, по закінченні вже півтора років, надмірно широко розрекламований російськими ЗМІ горезвісний «план Абе» з восьми пунктів фактично залишається на папері, не давши жодного вражаючого проекту, що свідчить про серйозність наміру японців включити Росію в список пріоритетних економічних партнерів.

З іншого боку, складаючи плани торгово-економічного співробітництва з Японією на перспективу і закладаючи для цього кошти, не можна не враховувати, що японський уряд не вільно у зовнішній політиці і може під тиском Вашингтона, як вже не раз бувало, відмовлятися навіть від вигідних проектів.

Коли Абе говорить про переваги для Росії відмови від Курильських островів заради укладення давно втратило сенс і значення мирного договору, продовжуючи натякати на вигоду від економічного співробітництва, то слід мати чітке уявлення про те, що наша країна втратить від нічим не обґрунтованою здачі цих островів.

Південні Курильські острови є частиною кордону РФ, яка не тільки служить лінією прикордонного розмежування з Японією, але і являє собою природний передовий рубіж захисту всього далекосхідного узбережжя Росії, що дозволяє повністю контролювати акваторію Охотського моря, забезпечувати вільний вихід російського військово-морського флоту в Тихий океан. При цьому особливу важливість мають незамерзаючі і глибоководні протоки між южнокурильскими островами, на які претендує Японія. Втрата островів і проток погіршить військово-стратегічне становище нашої країни. При розгляді цього аспекту слід виходити з того, що Японія є військово-політичним союзником США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, а останнім часом і в глобальному масштабі.

До того ж інтерес до даного району проявляє не тільки Японія, але і США. Вихід Росії з південних Курил і перехід їх під японський контроль можуть призвести до того, що на них будуть створені нові рубежі передового розгортання американської або об’єднаної японо-американської військової угруповання. Таку можливість, посилаючись на японо-американський договір безпеки (військовий союз), не можуть не визнавати і представники японського керівництва.

Острови мають важливе господарське значення. Чималу цінність представляють запаси мінеральних ресурсів: вуглеводні — близько 2 млрд тонн, золото та срібло відповідно близько 2 тис. тонн і близько 10 тис. тонн, титану — близько 40 млн тонн, заліза — понад 270 млн тонн, сірки — 117 млн тонн. На острові Ітуруп є джерело виключно важливого для електронної промисловості рідкісного металу реній, щорічний винос якого становить 36 тонн — річне споживання у світі. Іншого родовища ренію в Росії немає. Курильські острови багаті місцевими енергетичними ресурсами, використовуючи які можливо вирішити проблему енергозабезпечення за кількістю, якістю і з більш низьким тарифом. Особливо перспективна геотермальна енергетика, запаси якої на Курилах величезні.

Головним багатством регіону є найбільші ресурси цінних порід риб і морепродуктів. Район південних Курил є місцем, де відзначається досить рідкісне явище, іменоване апвеллинг, а саме зоною зустрічі теплого і холодного морських течій. У зонах апвелінгу разом з глибинними водами на поверхню піднімаються з’єднання азоту і фосфору, це призводить до бурхливого розвитку фітопланктону. Харчуються фітопланктоном рачки, які служать кормом для риби. Сюди за кормом спрямовуються величезні стада риб. Вважається, що на планеті подібних місць всього десять. Вартість видобутих ресурсів перевищує 4 млрд доларів. В районі південних Курил у великих кількостях видобуваються минтай, тріска, навага, камбала, окуні, сайра, скумбрія, лосось, анчоус, тунці, краби, креветки, морські їжаки, гребінець і багато інших видів.

Курильські острови володіють потужною сировинною базою для розвитку виробництва біофармацевтичної продукції. В даний час існують унікальні вітчизняні та зарубіжні технології з переробки наявних в достатку на Курилах бурих, червоних і зелених водоростей, з яких виготовляють дуже цінні біопрепарати. Єдина промислова база в Росії з видобутку анфельции (сировини для виробництва агару) є тільки на о. Кунашир в затоці Зрада.

Питання про долю південнокурильських островів не може бути обмежений лише міркуваннями військово-стратегічних і економічних інтересів. Це дуже гостре питання честі і національної гідності держави і народу. Те, що відбувалося в 90-ті роки ослаблення Росії, падіння її престижу та впливу в світі до сих пір дуже болісно сприймається населенням країни, незалежно від місця проживання людей. Постановка японським урядом в близькою до ультимативній формі питання про «повернення» Курильських островів сприймається як прояв реваншизму, неповага вкладу СРСР у перемогу над фашистською Німеччиною і мілітаристською Японією, прагнення скористатися тимчасовими труднощами нашої країни для відторгнення приналежних їй територій.

Слід усвідомлювати, що нав’язана нам японцями і колишнім керівництвом країни так звана «курильська проблема» давно переросла з дипломатичної в гостру проблему внутрішньополітичної боротьби, що впливає на розстановку політичних сил у центрі і в регіонах. Територіальні поступки в період складних і болючих соціально-економічних перетворень, та ще під жорстким тиском з-за кордону, з’являться соціальної травмою в свідомості народу, можуть стати фактором внутрішньодержавної та міжнародної нестабільності. Народ навряд чи погодиться з ситуацією, коли Росія придбає імідж країни, по суті торгує територіями.

Вжиті російським урядом заходів щодо соціально-економічного розвитку Курильських островів об’єктивно спрямовані на зміцнення позицій Росії на переговорах з Японією з так званої територіальної проблеми.

Виходячи з вище сказаного, на міждержавних переговорах з японським урядом слід вести чесний діалог, роз’яснювати неможливість для Росії поступатися належними їй землями. Відзначалося раніше згоду російського політичного керівництва розглядати можливість повернення до положень Спільної декларації 1956 року про передачу Японії у вигляді жесту доброї волі після укладення мирного договору острова Шикотан і гряди Хабомаї не веде до автоматичного переносу цих умов в наші дні, бо з тих пір відбулися кардинальні зміни, що вимагають спеціального обговорення таких питань, як рибальство в 200-мильній економічній зоні, розробка родовищ на шельфі островів, використання їх у військових цілях та ін.

Було б розумним відмовитися від форсування вирішення питання територіального розмежування, як пропонує прем’єр Абе, і ефективно використовувати намітилася останнім часом тенденцію на розвиток політичних, торговельно-економічних, культурних та інших зв’язків для створення в суспільній думці обох країн позитивного образу країни-сусіда. Бо, як показує досвід, тільки за умови взаєморозуміння, довіри, поваги інтересів один одного і щирого, а не кон’юнктурного, прагнення до добросусідства і взаємовигідної співпраці можливі якісь нові ідеї та зрушення у вирішенні настільки делікатних, що зачіпають глибокі національні почуття народів територіальних питань.