Київ пускає “Газпром” по світу

Киев пускает "Газпром" по миру

У четвер, 19 жовтня, суд Києва дозволив стягнути з майна «Газпрому» $ 6,4 млрд. штрафу. Про це повідомив міністр юстиції України Павло Петренко. За його словами, рішення суду буде оприлюднено через декілька днів.

«Господарський суд міста Києва задовольнив клопотання Антимонопольного комітету України (АМКУ) і виконавчої служби Мін’юсту і змінив спосіб виконання рішення щодо стягнення з „Газпрому“ штрафу в 171 млрд. гривень. Простіше кажучи, якщо до цих пір можна було стягнути кошти „Газпрому“, розміщені в банках, то тепер стягнення поширюється на все майно боржника», — написав Петренко у своєму Facebook.

Раніше українське відомство заарештувало акції «Газтранзиту», який на 40% належить російській компанії.

Нагадаємо: у лютому 2016 року АМКУ оштрафував «Газпром» на 85 млрд. гривень (близько $3,47 млрд.) нібито за зловживання становищем монополіста на українському ринку транзиту природного газу. Через пені ця сума до цього моменту практично подвоїлася.

Тепер проблема, з точки зору Києва, полягає в тому, що у «Газпрому» немає активів на Україні, здатних покрити штраф в $6,4 млрд. Тому, як запевнив Павло Петренко, «незалежна» буде домагатися арешту майна російської компанії в третіх державах.

Відразу зазначимо: перспективи подібного роду справ у міжнародних судах завжди виглядають дуже туманними. В теорії, Київ може спробувати прибрати до рук швейцарську фірму Nord Stream AG, яка належить «Газпрому». Вона управляє газопроводом «Північний потік» і оцінюється в $7 млрд. Також у російського концерну є бізнес у Німеччині, Нідерландах, Польщі та Латвії. Причому, в польських і латвійських судах Росії навряд чи можна розраховувати на об’єктивне розгляд.

Єдиний актив російської компанії в Україні — це транзитний газ. Але Київ навряд чи захоче його заарештовувати. Інакше це неминуче призведе до газової кризи в Європі, і до самих плачевних політичних та економічних наслідків для самої «незалежної».

Чи вдасться Києву стягнути штраф з «Газпрому», чи вплине нинішня ситуація на рішення Москви зберегти частину українського транзиту після 2019 року?

— Київ досить давно намагається стягнути з «Газпрому» штраф за нібито порушення антимонопольного законодавства, — зазначає директор Інституту національної енергетики Сергій Правосудов. — Досить нагадати, що київський суд задовольнив позов АМКУ щодо примусового стягнення штрафу та пені з «Газпрому» ще в грудні 2016 року. У серпні 2017 року компанія звернулася до Верховного суду України з вимогою переглянути рішення, але у вересні він відмовив «Газпрому» в розгляді апеляції.

Що принципово — рішення українських судів діють тільки на території України. І ніяких активів, порівнянних по ціні з $6,4 млрд., у російської компанії «незалежної» не є.

«СП»: — чи Є у Києва шанси відсудити частину цих грошей у міжнародних судах?

— Треба розуміти: навіть якщо Україні щось присудять, «Газпром» подасть апеляцію. І тоді розгляд затягнеться на невизначений термін, а в результаті, швидше за все, закінчиться нічим.

Ми це вже бачили на прикладі справи ЮКОСа. У квітні 2016 року окружний суд Гааги скасував рішення міжнародного арбітражу, що знаходиться в Голландії (третейського суду), згідно з яким Росія повинна була виплатити колишнім акціонерам ЮКОСа $50 млрд. Первісне рішення третейський суд виніс у липні 2014 року. Користуючись його рішенням, колишні акціонери нафтової компанії домоглися арешту майна Росії в декількох країнах.

І чим закінчилася справа? 10 жовтня колишні акціонери ЮКОСа відкликали позови на арешт майна Росії у Франції. Раніше вони зробили аналогічні кроки в Бельгії.

Упевнений, з позовами Києва у випадку міжнародного розгляду справа також зійде нанівець, незважаючи на рішучий настрій української сторони. Єдине, що зможе Київ — це розповідати виборцям, як він розбивається вщент, щоб захистити національні інтереси.

«СП»: — На чому, на ваш погляд, засновані нинішні претензії Києва?

— У тому-то й справа, що ні на чому не засновані. Невипадково досі Україна утримувалася від подачі позовів щодо стягнення штрафу з «Газпрому» в міжнародні інстанції. Будь незацікавленій експерту ясно, що «Газпром» не створював перешкод для доступу інших постачальників до української «труби». Просто таких постачальників немає — в самому прямому, фізичному сенсі слова.

«Газпром» робить лише те, що записано в його контракті — які в цьому випадку можна до нього висувати претензії?! Саме тому для мене очевидно: жоден міжнародний арбітраж не піде назустріч Києву.

— Юридичних підстав для позовів Києва в міжнародні суди я теж не бачу, — погоджується глава аналітичного управління Фонду національної енергетичної безпеки Олександр Пасічник. — Це локальна ініціатива української сторони, причому, як кажуть, висмоктана з пальця.

Нагадаю, що зараз в Стокгольмському арбітражі розглядаються куди більш аргументовані зустрічні позови «Газпрому» і українського «Нафтогазу». У жовтні 2014 року українська компанія зажадала стягнути з російської компанії компенсації за нібито надані для обсяги транзиту газу і відсотки з цієї суми. «Газпром» в 2015 році подав зустрічний позов, вимагаючи оплати невибраного газу «Нафтогазом» газу за умови take-or-pay, повної оплати за поставки в кінці 2013 року і навесні 2014 року, а також штрафи і пені на загальну суму $ 47 млрд.

Так от, незважаючи на попереднє серйозне вивчення позовів, резолюція Стокгольмського арбітражу, швидше за все, буде гранично простий за змістом: домовляйтеся самі.

Так що я просто не розумію, на що розраховує Київ з новими позовами.

«СП»: — чи Може Київ почати з Москвою торг: він скорочує обсяги позовних заяв, а натомість ми зберігаємо транзит газу через Україну після 2019 року?

— Ми без всякого торгу готові зберегти український транзит, якщо Київ модернізує свою ГТС, зніме техногенні ризики, і запропонує за транзит адекватний тариф.

Але навіть в цьому випадку збережеться лише частина нинішнього транзиту — скажімо, 10 млрд. кубометрів газу в рік. У нас намічаються нові газотранспортні потужності — «Турецький потік» і «Північний потік-2». З комерційної точки зору вони виглядають більш привабливими. Крім того, це нові системи з гарантійним терміном експлуатації 30 років. Навіщо нам в такому випадку гнати газ по старій українській «трубі», та ще нести транзитні ризики за політичними мотивами?

Думаю, як би склалася доля українських позовів, «Газпром» буде скорочувати транзит через «незалежну». І Київ нічого з цим вдіяти не зможе.