Кому дістанеться сирійська нафту

Кому достанется сирийская нефть

Ще до початку громадянської війни в Сирії інтерес до місцевих родовищ виявляли найбільші інвестори з Китаю, Індії і Великобританії. Але сьогодні, схоже, головним партнером Дамаска стануть не вони, а Росія. Втім, «нафтовий» питання для Сирії сьогодні радше не економічне, а суто політичне.

ИГИЛ вдарило і по Піднебесної

Кожен день з Сирії надходять новини про військові перемоги урядової армії: підтримки російської авіації солдати витісняють бойовиків «Ісламського держави» з населених пунктів поблизу сирійсько-іракського кордону. У п’ятницю впав місто Абу-Камаль, який з 2012 року був під контролем «Вільної сирійської армії», а з липня 2014 року його захопили і утримували терористи «Ісламської держави».

Абу-Камаль — останній з великих міст, який залишався під контролем бойовиків, в сирійській провінції Дейр-ез-Зоэр. З самого початку війни вона відігравала стратегічну роль, оскільки на території цієї провінції знаходяться найбільші в країні нафтові родовища. У масштабах Близького Сходу вони були, звичайно, невеликими — а ось економіки в самій Сирії експорт нафти відігравав значну роль.

До початку громадянської війни в 2011 році видобуток природного газу в Сирії становила 5,3 млрд. кубометрів, нафти сирої — майже 400 тисяч барелів на добу (0,5% від загальносвітового показника). Вся здобич перебувала в руках державної Syrian Petroleum Company, яка після початку війни фактично припинила діяльність.

Адже нафтовидобуток в країні виявилася спочатку в руках повстанців, які воюють проти уряду, а потім — терористів, які воюють і з урядом, і з повстанцями. З 2014 року саме «Ісламська держава» контролювала фактично всю нафто – і газовидобування в Сирії, причому для терористичної угруповання контрабанда вуглеводнів стала також головним джерелом доходів.

А адже до початку громадянської війни свої бізнес-інтереси в нафтовому секторі Сирії мали багато держави. Зокрема, державна нафтова монополія Syrian Petroleum Company працювала з такими транснаціональними монстрами як Royal Dutch Shell (Великобританія-Нідерланди), Oil and Natural Gas Corporation (Індія) і China National Petroleum Company (Китай).

Читайте також:   Масовий бан "Кремлівських блогерів" у фейсбуці

Окремі родовища в долині Євфрату, біля сирійсько-іракського кордону контролювали французька Total, канадська Suncor Enegry, люксембурзька Kylczyk Investments, єгипетська IRP, американська Triton, хорватська NA-Industrija nafte та інші.

Строката компанія, не знаходите?!

Буде добудований Арабська газопровід?

Особливо варто сказати про британської компанії Gulfsands Petroleum, міноритарна частка в якій належала мультимільйонерові Рамі Махлуфу, двоюрідного брата Башара аль-Асада (батько бізнесмена, Мохамед Маклуфа, сестра якого була одружена з колишнім главою держави Хафеза аль-Асада). Сім’я Мухлуфов до початку громадянської війни створила гігантську бізнес-імперію, вартість активів яких оцінювалася в $ 5 млрд.

У числі міжнародних гравців, що мають інтереси в Сирії, називали також три російські компанії — «Татнефть», «Уралмаш» і «Союзнефтегаз».

«Союзнефтегаз», пов’язана з колишнім (з 1993 по 1996 роки) міністром енергетики Росії Юрієм Шафраником, стала першою міжнародною компанією, яка після початку війни (у грудні 2013 року) підписала з офіційним Дамаском договір про співпрацю в енергетичній сфері: він мав на геологорозвідку в сирійських територіальних водах вартістю $ 90 млн. Охороняли геологів російські моряки.

Маючи досить скромні запаси вуглеводнів, Сирія, однак, представляє інтерес завдяки унікальному розташуванню для прокладки перспективних маршрутів транзиту енергоресурсів. Варто нагадати, що вже в 2008 році на території Сирії був введений у лад ділянка Арабського газопроводу — він простягнувся від південного кордону з Йорданією до електростанцій Тішрін і Дейр Алі. Прокладкою займалася російська компанія «Стройтрансгаз».

Планувалося, що газопровід піде і далі на північ, щоб забезпечити транзит «блакитного палива» до Туреччини. «Стройтрансгаз» вже отримав контракт, проте гілка так і не була побудована за початку громадянської війни. Але з тих пір йдуть розмови про його можливе відновлення.

Зовнішнім гравцям не потрібен «сирійський» світ

Читайте також:   ЗМІ назвали ім'я можливого нового держсекретаря США

Так хто отримає контроль над родовищами вуглеводнів в Сирії після закінчення війни? Це питання «Вільна преса» адресувала науковому співробітникові Фонду стратегічної культури та Інституту сходознавства РАН Андрію Арешеву.

— Питання економічного відновлення країни і розподілу доходів від продажу енергоресурсів так чи інакше повинні стати частиною процесу політичного врегулювання в Сирії, який активно підтримує російська сторона, — вважає Арешев. — Зокрема, передбачуваний Конгрес національного діалогу покликаний почати обговорення майбутнього державного устрою країни.

Однак на цьому шляху буде багато підводних каменів. Зокрема, діалог офіційного Дамаска з курдами поки не призвела до відчутних проривів. Та й завдання зовнішніх гравців можуть кардинально відрізнятися від цілей встановлення довгострокового миру в країні.

«СП»: — чи Можуть нафту і газ Сирії — які тепер знову контролює Дамаск — виявитися джерелом нового витка конфлікту? Адже в 2011 році громадянська війна починалася саме за таким сценарієм…

— Насамперед, треба зазначити, що частина родовищ вуглеводнів на східному березі Євфрату все ще знаходиться під контролем «Сирійських демократичних сил».

Ви праві, що економічний фактор відігравав значну роль при виникненні і розростанні сирійського конфлікту. На жаль, терористичні угруповання часто використовуються в якості важеля зовнішнього впливу, можуть серйозно ускладнити відновлення та експлуатацію нафтогазових родовищ. До речі, це явище характерне не тільки для Сирії. Згадайте Ірак, Лівію, Алжир…

Вся здобич Сирія як одна «Башнефть»

Директор Інституту енергетичної політики (колишній заступник міністра енергетики РФ Володимир Мілов впевнений, що нафтова проблема перед Сирією практично не варто. Відповідно, і розподіляти тут нічого.

— Тема нафти в Сирії надзвичайно роздута журналістами, — розповів Мілов у бесіді з «Вільною пресою». — Люди чують слова «Сирія» і «нафта» і починають порушуватися: це давня традиція пов’язувати всі конфлікти на Близькому Сході з нафтовими інтересами. Але фахівці завжди говорили, що в Сирії нафти майже немає, це жалюгідні краплі. Сирія добувала всією країною до війни стільки ж, скільки у нас одна «Башнефть», і майже все це йшло на покриття внутрішнього споживання.

Читайте також:   Учасницю зустрічі з Навальним затримали за повітряна кулька

«СП»: — Але ж є родовища вздовж Євфрату — де найзапекліші бої, до речі, тривають досі?

— Ясна річ, що в будь-якій війні за якісь родовища буде боротьба. Але в Сирії родовища дуже поганої якості, нафта важка, її непросто переробляти. Плюс до того Асад був, є і буде під західними санкціями, це не дасть йому можливість особливо нічого експортувати. Зараз Сирія взагалі — нетто-імпортер.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *