Сергій Куніцин: кримський майстер дерибану землі і політичного переодягання. ЧАСТИНА 2

Сергій Куніцин

ПРОДОВЖЕННЯ. ПОЧАТОК: Сергій Куніцин: кримський майстер дерибану землі і політичного переодягання. ЧАСТИНА 1

Але не варто помилятися і вважати Куніцина українським патріотом. За інформацією джерел SKELET-info, вже на початку 1994 році Куніцин отримав з Москви тверді гарантії того, що адміністрація Єльцина не підтримає авантюру кримських сепаратистів – а значить, розраховуючи тільки на власні сили, вони перебували у програшному становищі. І Куніцин поспішив підтримати не тільки Леоніда Кучму, але і Київ – тим більше, що його столичні зв’язку обіцяли йому хороші перспективи в українському Криму. З цього моменту Куніцин і став однозначно прокиевским кримським політиком, посварившись зі своїми проросійськими колегами.

Ставка на Кучму себе виправдала: вже восени 1994-го Куніцин мав тривалу довірливу розмову з Леонідом Кучмою, який став надавати йому незмінне заступництво у всіх відносинах. Другим важливим київським союзником Куніцина був Валерій Пустовойтенко, з яким він зійшовся, будучи депутатом Ради. Через Пустовойтенко, в 1994 році Куніцин зблизився з Валерієм Хорошковським. У 1996 році Куніцин, Хорошковський і Пустовойтенко, за підтримки Леоніда Кучми, створили першу в Україні вільну економічну зону (СЕЗ) «Сиваш», адміністративний центр якої знаходився в Красноперекопську і очолювався Куніциним. За час роботи цієї зони через неї пройшли мільярди – в більшості своїй тіньові та корупційні, нерідко просто кримінальні. Саме вони, за інформацією джерел, в 1997 році стали причиною конфлікту між Куніциним і ОЗУ «Сейлем»: хтось когось «кинув на бабки», і бандити зібралися їхати до Куніцина «на розборки». Куніцин кинувся до телефону дзвонити в Київ Пустовойтенко, той трохи не серед ночі звернувся до Кучми – і на захист Куніцина вислали спецназ, а потім в Крим відрядили Геннадія Москаля, який розгромив «Сейлем», а заодно завдав відчутної шкоди «Башмаки» — в чому допоміг Валерію Хорошковському, який хотів дістати їх горілчаний бізнес (компанію «Союз-Віктан»).

Одночасно Куніцин мав підтримку «кримського патріарха» Анатолія Франчука, чий син Ігор Франчук був першим чоловіком дочки Леоніда Кучми (до Віктора Пінчука). Сімейний клан Франчуков першим почав захоплення нафтогазових підприємств Криму, казково збагачуючись на перепродажі бензину і газу. В цій справі у них були союзники: чеченці Зії Бажаєва, компанії Давида Жванії, російський «ЛУКОЙЛ» Вагіта Алекперова, фірми Миколи Мартиненка а також структури Петра Порошенка, через які в 2002-2004 р. р. Франчуки виділяли гроші на виборчу компанію «Нашої України» і Віктора Ющенка.

Завдяки Пустовойтенко, в 1997-му Куніцин очолив Кримське відділення Народно-демократичної партії (НДП), а в 2005-му став першим заступником лідера партії. А в 1998-му Куніцин перетворився для Києва у своєрідну політичну затичку, коли вибори до парламенту автономії принесли перемогу місцевим комуністам на чолі з Леонідом Грачем (38 мандатів із 100). Це з Києва наполегливо порекомендували новому кримському парламенту обрати Куніцина головою уряду автономії – на що прихильники Грача спочатку погодилися. Але вже у 2000-му почали намагатися відправити у відставку Куніцина, на захист якого особисто встав президент Кучма, пригрозивши Грачу розпуском парламенту. Протистояння між Грачем і Кучмою тривало півтора року і мало чимало негативних політичних наслідків, що відгукнулися в 2014 році. І все ж Кучма поступився: у червні та липні 2001 року Верховна Рада АРК ще двічі проголосував за відставку Куніцина, після чого той склав свої повноваження і був відразу ж призначено радників президента України. Відставка тривала недовго: об’єднавшись з партією «Регіони України» (Порошенко, Азаров, Ландік, Рибак), СДПУ (о), Аграрної партії, «Меджлісом», а також партією «Союз» впливового кримінального бізнесмена Льва Миримського (пов’язаного з ОЗУ «Башмаки»), Куніцин за підсумками виборів 2002 року створив у кримському парламенті «прокиевское» більшість (67 голосів), курирувати яке доручили йому. І це більшість обрала його головою Радміну АРК вдруге.

Читайте також:   Фабрика Roshen в Липецьку відраховує гроші в бюджет РФ

Сергій Куніцин

У квітні 2005 року, за настійною рекомендацією нового президента Ющенко, Сергій Куніцин майже добровільно пішов у відставку. Формально причиною відставки була надміру завзята підтримка Куніциним на виборах 2004 року кандидатури Віктора Януковича — хоча Ющенко на нього за це не сердився, і відразу ж взяв знову звільненого прем’єра до себе радником. Реально на цьому наполягала команда Юлії Тимошенко, яка прагнула посадити на чолі кримського уряду Анатолія Матвієнка. Зате в червні 2006-го призначили Сергія Куніцина головою Севастопольської міської державної адміністрації. Знову ж таки, в даному випадку формально Куніцин був як би «проукраїнським» керівником міста, який повинен був стримувати «антиукраїнські» ініціативи міської ради. По частині політичних питань так і було, однак Куніцин і депутати Севастопольської міськради знаходили спільну мову з економічних питань, особливо в частині дерибану землі.

До речі, особливо «проукраїнським» головою Севастополя він не був. З одного боку, Куніцин підтримував відкриття в місті української школи — і всі ЗМІ писали як він відважно протистоїть в цьому питанні «антиукраїнського» міськраді. З іншого, коли йшлося про виведення російського флоту з Севастополя, Куніцин давав задній хід. Він заявляв, що «це питання не нашого розуму справи, він вирішується на рівні президентів», нарікав, що виведення ЧФ РФ знищить економіку міста, і жодні проекти перетворення бази в комерційний порт не врятують Севастополь. І це було зрозуміло: якщо друзі Куніцина в Москві були зовсім не проти українських шкіл у Севастополі (адже це лише давало привід проросійським радикалам), то виводить свій флот з Криму росіяни і не збиралися – як показали подальші події.

У 2008 році, покинувши захиревшую НДП, Куніцин став заступником голови новоствореної партії «Єдиний Центр» — прозваної тоді політично безликим зборищем корупціонерів і пристосуванців. А в 2010 році, після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича, Сергій Куніцин знову перевзувся. І хоча його зняли з посади голови Севастопольської держадміністрації, у квітні 2010-го Янукович зробив його своїм представником в АР Крим. А в листопаді 2010-го Куніцин обирався в кримський парламент за списком партії «Союз» Льва Миримського – причому, в програмі цієї партії спочатку проголошувалася політичною метою союз України, Росії і Білорусі (звідси і назва партії).

Сергій Куніцин переодягається

У квітні 2012 року Куніцин умовив голову Спілки ветеранів Афганістану Червонописького створити Партію ветеранів Афганістану (на основі Української партії справедливості), яку тут же використовував як стартовий майданчик для виборчої компанії до Верховної Ради. Однак дуже скоро Куніцин посварився з Червонопиським: по-перше, з питання лідерства (Куніцина оголосили у спробі рейдерського захоплення партії), а по-друге, тому що він почав розкладати свої яйця в різні кошики. Справа в тому, що коли рейтинги нової партії так і залишились на рівні 1%, Куніцин вирішив в’їхати в парламент за списком «Удару» Кличко – запропонувавши йому підтримку «афганців» в обмін на прохідне місце в списку (для себе). Однак це викликало різкі заперечення і Червонописького, і більшої частини членів Союзу ветеранів. У підсумку в Союзі відбувся глибокий розкол: меншість на чолі з Куніциним у 2013 році були вигнані з організації, приєднавшись до «УДАРу». При цьому Куніцин втратив підтримку навіть власного Кримського відділення Спілки ветеранів Афганістану. А, за словами Червонописького, Куніцин просто втік з Криму, оскільки, крім негативного ставлення майже всіх політичних та громадських сил півострова, він отримав «сюрприз» у вигляді готуються кримінальних справ за фактами дерибану землі. Сергію Куніцину не залишалося нічого, як знайти собі притулок в «патріотичної опозиції» в Києві і сховатися за депутатським мандатом.

Читайте також:   Помста «київських» або бумеранг від «кемеровських». Чому у Мексиці затримали олігарха Павла Фукса і соратника Яценюка

 

Втім, це не промешало Куніцину в 2013 році отримати з рук Володимира Путіна орден Дружби «за великий внесок у зміцнення дружби і співробітництва з Російською Федерацією».

Сергій Куніцин: «вышиватник»!

Після створення власної Асоціації ветеранів Афганістану, Куніцин підбадьорився настільки, що наприкінці лютого 2014-го наобіцяв Турчинову і Яценюку зібрати в Криму «батальйони афганців» і кинути їх на «антимайдановцев» і сепаратистів. І Турчинов, повіривши, призначив Куніцина своїм представником в АРК. Однак на захист України та її нової влади Куніцин не зміг зібрати в Криму навіть взводу – і через кілька днів знову втік з півострова. Можливо, якщо б замість нього в Крим призначили б досвідченого переговірника, який користується в регіоні авторитетом, кримські події могли б піти за іншим сценарієм. Однак Куніцин був вже настільки одіозною фігурою, що його призначення лише посилило антикиевские настрої кримчан. Складалося враження, що і загрози Мосійчука про «потяги дружби», і призначення Куніцина були свідомими провокаціями, в унісон з істериками Кисельова розгойдуючими ситуацію на півострові.

 

В кінці березня 2014-го в. о. президента України та його представник у Криму обмінялися «люб’язностями»: Куніцин звинуватив нову київську владу в «беззубості», а Турчинов звільнив його за «неналежне виконання службових обов’язків». Але без роботи він ходив недовго: 24 червня 2014 року новий президент Петро Порошенко указом №550/2014 призначив Куніцина своїм радником. А ще через кілька місяців Сергій Куніцин був обраний народним депутатом за списком «Блоку Порошенко».



 

Чим багатий Сергій Куніцин?

Розміри «відкатів», які Куніцин отримував в якості адміністратора СЕЗ «Сиваш», залишилися таємницею, відомою лише вузькому колу олігархів (Хорошковський, Фірташ, Олександр Абрамов, нині покійний Лев Миримський) і колишніх високопоставлених чиновників (Пустовойтенко, Франчук, Куніцин, Грач). Але з-за цих ВЕЗ, створених спеціально для якнайшвидшого збагачення олігархів, держава недоотримувала до бюджету сотні мільйонів доларів щорічно. Втім, Куніцин (можливо, за порадою Пустовойтенко) завбачливо підстрахувався, призначивши на відповідальну посаду в «Сиваші» (підписувати документи) свого знайомого Олександра Лієва – на якого потім і завели кілька карних справ. Але Куніцин одного витягнув, і навіть потім допоміг йому обратися у ВР АРК (разом з ним втік з Криму після Евромайдана).

Більше відомо про корупційні схеми Куніцина з постачання мазуту за завищеними цінами для підприємства «Кримтеплокомуненерго», які здійснювалися через ТОВ «Енергетичні системи України» в 1998-2001 р. р., під час його першого кримського прем’єрства.

Підстрахувався Куніцин і під час дерибану севастопольської нерухомості. У цьому йому допомагали голова наглядової ради інституту «Кримндіпроект» Олександр Гресс (інститут був рейдерськи захоплено в 2006 році людьми Куніцина), які також контролював у Севастополі Управління земельних ресурсів та Центру державного земельного кадастру, та голова Управління капітального будівництва Андрій Малишев. Гресс був причетний до незаконної роздачі та розпродажу сотень гектарів земельних ділянок на території санаторно-паркової зони та цінних виноградників. Зокрема, ці ділянки були виділені кооперативам: «Благополучний», «Беркут 08», «Еллада», «Херсонес 21», «Веселка», «Піщинка», «Міраж», «Козача бухта», «Адміральська-1», «Слобожанський», «Таврида», «Георгіївський», «Човен», «Горизонт», «Міранда», «Фрегат», «Плато».

Читайте також:   Нардеп Кацуба зажадав у Фукса гроші за 2016-2017 роки

Тільки свої два останні дні роботи на посаді голову Севастопольської міськадміністрації, за даними SKELET-info, Сергій Куніцин спішно роздав домобудівним кооперативам ділянки у Парку Перемоги, на Приморському бульварі, в районах вулиць Давня, Катерна, Льотчиків, Пожарова, в Стрілецькій бухті, на мисі Фіолент. ДСК «Терра-Юг» отримав 7 гектарів прибережної землі, ДСК «Манго» 7 гектарів, ДСК «Парус-7» 2,12 га, ДСК «Юнона» 2,12 га, ДСК «Байкал» отримав 1,5 га на мисі Айя. В урочище Аязьма (Інжир) землю отримали: ДСК «Соколок» 22 га, «Дружба-1» і «Дружба-8» 14,2 га, «Чижок» 22 га, «Дружба-9» 24 гектари, «Щеголек» 22 гектари!

А Малишев, крім іншого, здійснював махінації, афери у міських тендерах: наприклад, він привласнював майже половину коштів, які виділялися на ремонтні та реставраційні роботи. Ще один близький соратник Куніцина, голова Кредитної Спілки» Південний» взагалі банально вкрав понад 60 мільйонів гривень своїх вкладників! У 2010 році всіх підручних Куніцина заарештували – сам же він щасливо виплутався, і досі стверджує, що в усьому був винен міська рада. Але на цьому справа не закінчилася: якщо українська прокуратура лише завела справи щодо незаконного відчуження землі, то російська почала процес повернення цих ділянок у власність міста – і тепер люди, які купили квартири і будинки, боятися, що їх просто знесуть (у Росії є такий досвід).

Весілля Сергія Куніцина в 1985 році: як молоді ми були!

Сергій Куніцин примудрився навіть обікрасти свого ділового партнера Дмитра Фірташа! Справа стосувалася футбольного клубу «Таврія», який Куніцин прибрав до рук ще в 90-х, а в 2004-му умовив Фірташа стати його спонсором. Олігарх погодився і регулярно перераховував клубу значні суми, які, як виявилося, доходили до адресанта не повністю. Скандал розкрився в 2012 році, і, хоча «щура» офіційно так і не знайшли, але після цього Фірташ посварився з Куніциним. Адже олігарх спонсорував не тільки ФК, але і виборчі проекти Куніцина в 2010 та 2012 роках!

Але і цього Куніцину здалося мало. У 2013 році Куніцин почав розлучатися зі своєю дружиною Наталією, на якій одружився ще в 1985 році. За словами Наталії, причиною розлучення стало нове захоплення Куніцина: «насиликоненная» 35-річна красуня Юлія Гогина. Здавалося б, ну буває – сивина в бороду, а біс в ребро! Однак при цьому Сергій Куніцин повів себе по-свинськи, вирішивши позбавити дружину всього – і грошей, і нерухомості (в тому числі того самого «палацу з черепашнику»). У свою чергу Сергій Куніцин заявив, що залишив все своє майно Наталії та дітям (у них вже дорослі дочка і син), і що він йде від сім’ї «голим і босим».

 

 

Юлія Гогина – нова пасія Сергія Куніцина

І дійсно, у 2016 році у своїй електронній декларації «голий і босий» Куніцин вказав тільки старий «УАЗ 3163», 5 мільйонів гривень на рахунку в банку і півмільйона гривень річного доходу – включає депутатську зарплату, пенсію ветерана Афганістану та відсотки за вкладами. Зате на нову дружину Юлію Гогину він записав «AUDI Q7» і «BMW Х6», квартиру в Києві площею 400 кв. метрів, два бутіка. Однак, після того, як журналісти наполегливо попросили його бути більш чесним і не приховувати, зокрема, свою нерухомість в Криму, Куніцин відповів, що не може внести в декларацію все своє майно, тому що цим створить загрози для життя своїх рідних. Але що він мав на увазі?

Сергій Варіс, для

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *