ИГИЛ переїжджає. Чи стане Синай новою базою міжнародного тероризму

ИГИЛ переезжает. Станет ли Синай новой базой международного терроризма

Найбільший в історії Єгипту теракт показав, що Синай зараз – одне з найпривабливіших в світі місць для терористів. «Аль-Каїда», ИГИЛ мають великі плани на цю гористу, неживу місцевість з протяжної берегової лінією. Якщо єгипетська армія не проведе необхідних реформ, то півострів незабаром стане новим подобою Ракки і Мосула, поширюючи нестабільність далі по Близькому Сходу

Поки в Сирії відраховує останні дні до остаточного розгрому ИГИЛ (заборонено в РФ), міжнародний тероризм доводить, що не збирається нікуди зникати. У п’ятницю, незабаром після того, як муедзини скінчили свій багатоголосий заклик на молитву і значна частина чоловічого населення єгипетського міста Бір-аль-Абда зібралася в мечеті ар-Рауда, вулицями вихором пронеслися «лендровери», над якими майоріли чорні прапори ИГИЛ. Через частки секунди почувся страшний вибух, потім ще один, два разом і ще один в кінці. Вибухова хвиля ще не осів, а повітря вже наповнився уривчастими звуками стрільби з автоматичної зброї, криками поранених і плачем дітей.

Триста п’ять загиблих, понад ста п’ятдесяти поранених. Тепер маловідомий навіть за єгипетськими мірками місто Бір-аль-Абд навіки увійде в історію як місце, де було вчинено найстрашніший теракт за всю історію сучасного Єгипту. ИГИЛ спростував свою причетність до теракту, проте поки що все вказує на те, що тільки ця організація могла стояти за злочином (спростування своєї відповідальності – поширена тактика серед джихадистські структур).

Війна на Синаї йде вже багато років. Вона не припиняється ні на хвилину, незважаючи на впевнені заяви єгипетських військових, що ситуація в сфері безпеки поліпшується, і їх розповіді про ліквідованих терористів (рахунок в офіційних повідомленнях перевалив за тисячу осіб) і розгроми терористичних баз. Міжнародні ЗМІ повідомляють лише про великі теракти на Синаї, де десять і більше загиблих. Проте напади на поліцейські дільниці, розстріли військових на блокпостах і рейди на військові бази і держустанови відбуваються практично щодня.

Тим не менш підхід єгипетської влади до охорони громадських центрів, де збираються сотні і навіть тисячі людей, поки не зазнав істотних змін. Так, наприклад, мечеть ар-Рауда в Бір-аль-Абді практично не охоронялася, а нескінченні КПП, через які з великим трудом проїжджають місцеві бедуїни, ніяк не допомогли виявити групу терористів, що складалася з трьох десятків чоловік і декількох автомобілів. Фактично моляться в мечеті ар-Рауда були беззахисними мішенями для тих, чия мета – вбити якомога більше людей.

Боротьба за територію?

Теракт в Бір-аль-Абді наймасштабніший, але далеко не перший за останні роки на Синаї. Приблизно півтора роки тому біля міста Шейх-Зувейда були виявлені обезголовлені тіла – печатка та підпис ИГИЛ. В напади на поліцейські дільниці не раз гинули і цивільні особи. І все ж теракт в мечеті ар-Рауда унікальний хоча б тому, що це перший теракт в мечеті, вчинений на території Єгипту. Раніше під удар потрапляли церкви, готелі, туристичні групи, військові і поліцейські об’єкти, станції метро.

Експерти відразу визначили, що мечеть в Бір-аль-Абді була суфійська. Однак молилися там не тільки послідовники місцевого суфійського ордену, але і звичайні мусульмани, які не мають до суфійського містицизму ніякого відношення. З точки зору фанатиків ИГИЛ, суфії не мусульмани. Вони, так само як і шиїти, вважаються віровідступниками, яким немає прощення. І все ж досі ні одну з суфійських мечетей в Єгипті (на відміну, наприклад, від Лівії) терористи не чіпали.

Багато серед вірян – суфіїв та інших належали до могутнього і численного племені саварка, в минулому відомого своєю співпрацею з «Аль-Каїдою», а потім і з місцевим відділенням ИГИЛ. За даними єгипетських ЗМІ, в останні місяці військовим вдалося переманити старійшин племені на свою сторону, щоб позбавити терористів підтримки місцевого населення.

Так це чи ні, перевірити практично неможливо, адже Північний Синай вже кілька років закрита для журналістів та міжнародних спостерігачів територія. Але якщо версія зі зміною лояльності буде доведено, тоді можна з упевненістю говорити, що теракт – помста за зраду. Зі сфери впливу ИГИЛ ніхто не минає безкарно.

Крім антитерористичної війни, на Синаї йде ще одна – між двома терористичними структурами: ИГИЛ і «Аль-Каїдою». Незважаючи на поразку, яке організація Усами бен Ладена зазнала в Іраку і Сирії, «Аль-Каїда» не припинила своє існування і не присягнула на вірність «Ісламському державі», посилаючись на ідеологічні розбіжності. Нескінченні і погано охороняються морські і сухопутні кордони Сіная сприяли постійному припливу на півострів самого сучасного зброї з Лівії, а також людей, які прибували туди з усіх кінців Близького Сходу, від Гази до Іраку.

Чи був теракт черговим етапом у боротьбі двох хижаків, один з яких значно зміцнів за рахунок прибувають з руїн Мосула і Ракки джихадистів? Може півострів, де єгипетської армії роками не вдається покласти край діяльності терористів, стати черговою реінкарнацією псевдохалифата? Очевидно, що недобиті в Сирії та Іраку джихадисти знаходять притулок на безкрайніх просторах Синая, але на відміну від Сирії та Іраку там їм не вдається захопити міста та адміністративні ресурси і повторити модель ИГИЛ на єгипетській землі.

Цілком можливо, що, не зумівши взяти під контроль територію і населення, терористи ИГИЛ випробують на Синаї стару, добре відому з часів афганських таборів «Аль-Каїди» формулу: не настільки важлива територія, скільки процес. Тобто почнуть проводити теракти проти невірних, до яких в інтерпретації ідеологів ИГИЛ відносяться насамперед арабські режими.

У липні 2015 року спроба захопити місто Шейх-Зувейд закінчилася кривавою бійнею, і через добу стало ясно, що утримати місто під своїм контролем ісламісти не змогли, і з тих пір більше не намагалися. Можливо, ця мета тепер викреслена із списку пріоритетів присутніх на Синаї терористів, встигли повоювати в Сирії, Іраку та Лівії. Однак зміна тактики не означає, що ИГИЛ не зможе влаштуватися на Синаї і зробити його новим центром своєї діяльності на Близькому Сході. Питання в тому, чи зможе єгипетський режим сприяти ізоляції терористів і перешкодити їх злиття з місцевим населенням.

Бедуїн і фараон

Задовго до «арабської весни», коли мільйони жителів Близького Сходу протестували проти корумпованих режимів у своїх країнах, на території Північного Синаю розгорталися опіумні війни між наркоторговцями, контрабандистами і єгипетською армією. Спільної мови між синайськими бедуїнами і центральною владою в Каїрі так і не знайшлося.

З точки зору Каїра Синай, в особливості його неспокійна північна частина, був лише джерелом проблем. Кошти у розвиток та розбудову інфраструктури доріг, шкіл і лікарень не вкладалися, туристична лихоманка Північного Синаю не торкнулася. Місцеві жителі називали єгиптян з іншого берега Суецького каналу «фараонами», вважаючи їх чужинцями. У Каїрі зневажливо відгукувалися про бедуїнів, які продовжували дотримуватися кочового способу життя. У 2000-х роках, коли глобальний ісламський тероризм підняв голову, ця хвиля докотилася і до Синаю. Вже в 2004-2005 роках було очевидно, що деякі племена активно співпрацюють з «Аль-Каїдою» і надають її людям притулок і притулок. Зрозуміло, не безоплатно.

А після початку «арабської весни», коли в Єгипті панували хаос і анархія, на Синаї з’явилися нові господарі. Терористичне угрупування, що скоювало напади на військові бази і поліцейські дільниці, а потім і на газопровід, по якому газ йшов з Єгипту в Ізраїль, назвала себе «Ансар Байт аль-Макдас» («Захисники Єрусалима»). В результаті її дій Єгипет припинив постачання газу в Ізраїль. Після тринадцяти вибухів стало ясно, що захистити весь газопровід не можна, і співпраці двох країн у цій сфері прийшов кінець.

Тоді ж на єгипетській політичній сцені з’являється енергійний і діяльний генерал Абдель-Фаттах ас-Сісі, який став спочатку начальником Генштабу, а потім міністром оборони. Він особисто їздив на Синай, зустрічався з солдатами і після чергового великого теракту оголосив про початок операції «Орел» по знищенню терористів. Про закінчення цієї операції, що почалася ще в 2012 році, історія замовчує.

З дозволу Ізраїлю в Синай були введені додаткові військові підрозділи (Ізраїль дав добро на єгипетську прохання, яка вписувалася в умови Кемп-Девідських угод), потім – значна кількість важкої техніки. Війна була оголошена палестинському руху ХАМАС, межа між Газою та Сінаєм була зачищена, десятки будинків в єгипетському Рафіаху знесені.

Терористів регулярно бомблять з повітря, обстрілюють з важких знарядь, відловлюють в пустелі, але спокійніше від цього поки нікому не стало. Навпаки, час від часу ИГИЛ обстрілювати ракетами ізраїльський курорт Ейлат, натякаючи, що далі буде більше, хоча на сьогодні Ізраїль не пріоритет джихадистів. Ракети, як правило, перехоплюються системою «Залізний купол», тим не менш загроза на Синаї стає реальною не лише для Єгипту, але і для Ізраїлю. Ізраїль чинить Єгипту посильну допомогу, забезпечує стратегічно важливою інформацією і позитивно відповідає на прохання про збільшення військової присутності на півострові.

Однак вирішити синайську проблему так, щоб одночасно зачистити півострів від терористів і поліпшити ситуацію для місцевого населення, може тільки сам Єгипет. Єгипетські силовики охоче діють жорстко проти самих терористів і тих, хто їх переховував, а от з вкладеннями на соціально-економічний розвиток регіону Каїр поки не поспішає.

У Вашингтоні, де єгипетської армії щорічно виділяють $1,3 млрд військової допомоги, задаються питанням, чому ці гроші йдуть не на модернізацію систем збору даних і розвідслужб, а на купівлю нових літаків і підводних човнів. Адже всі ці придбання поки не допомогли поліпшити ситуацію з безпекою ні на Синаї, ні на кордоні з Лівією (ще одна проблемна зона, яку облюбували терористи), ні у Верхньому Єгипті. Росія так і не відкрила небо для чартерних польотів в Єгипет, і якщо ИГИЛ остаточно влаштується в трикутнику Ель-Аріш – Рафіах – Шейх-Зувейд, про туризм можна буде надовго забути.

Зараз Синай – одне з найпривабливіших в світі місць для терористів. «Аль-Каїда», ИГИЛ – всі вони мають великі плани на цю гористу, неживу місцевість з протяжної берегової лінією. Якщо єгипетська армія не проведе необхідних реформ, то цей півострів незабаром стане новим подобою Ракки і Мосула, поширюючи нестабільність далі по Близькому Сходу. Тим більше, що розташована по сусідству палестинська Газу надає для цього всі можливості.