Риторика російської теле-пропаганди вже давно переконує читачів у тому, що економічна криза подолана, а дякувати за це ми повинні нашого мудрого верховного керівника, геніальних керівників з Центрального банку і не менш талановите уряд. Зрозуміло, ці слова не мають ніякого відношення до дійсності і служать лише цілям відволікання уваги людей від реального стану справ в країні. Але які процеси в дійсності відбуваються в економіці РФ і наскільки глибоко вона вражена кризою? Про це в нашому невеликому економічному огляді.
Замість стрімкого падіння у прірву, подорожчала нафта дозволила російській економіці перейти в режим поступового сповзання в тому ж напрямку, що, однак, не змінює загальної тенденції, що відбувається. Черговим підтвердженням цього факту стала вкрай сумна статистика по першому кварталу 2017 року – темпи зростання промислового виробництва показали найменше зростання за останні 1,5 року: всього 0,1%, що істотно поступається торішньому показнику в 1,6%. У «расцветающем» завдяки анти-санкцій сільському господарстві спостерігається самий повільний приріст виробництва за 2 роки – лише 0,7%, замість мали місце раніше 2-3%. Показником відсутності інвестицій в російській економіці є прискорення спаду обсягу робіт у будівельній сфері, де падіння склало цілих 4%.
Нехай вас не вводить в оману слово «зростання», він має місце лише на папері і забезпечується в основному прискореним викачуванням природних ресурсів, яке в статистиці класифікується як промисловість. Реальність же набагато гірше і це видно з численних закриттям підприємств на всій території країни, нечуваним до кризи скороченням числа юридичних осіб і індивідуальних підприємців. Падає навіть виробництво продукції низького переділу: автомобільного бензину на 13,5%, листового литого скла – на 13,0%, цегли – на 8,2%, взуття – на 5,1% і т. д. Ще більш трагічно йдуть справи у сфері послуг і реальних доходів населення — роздрібний товарообіг падає уже більше 2,5 років, що є рекордним показником з 1990-х років і свідчить про те, що криза безпосередньо продовжує позначатися на житті широких верств населення. Цілком логічним на цьому тлі є і різке зниження реальних доходів населення в квітні 2017 р., які скоротилися на 7,6%, що в 2-3 рази перевищує показники лютого-березня. Отже, становище простих жителів Росії покращується лише на майданчиках Пітерського економічного форуму та збільшення нафтових котирувань ніяк не позначилося на житті більшості населення країни.
До речі про нафту: спекулятивний двократне зростання цін на сировину в 2016 році змінився падінням в даний час. Котирування «чорного золота» йдуть в мінус вже четвертий місяць поспіль – з рекордних 58$ до 46$ (44$ за російський сорт нафти) в даний момент. Особливо «тривожно» це виглядає у зв’язку з тим, що падіння цін не зупинило чергову угоду ОПЕК (країн-виробників нафти) по заморожуванню видобутку. Найбільшою ж загрозою для традиційних сировинних колоній (Росії, Арабських монархій, Венесуели та ін) є стрімке зростання видобутку в США, де видобуток сланцевої нафти зростає вже більше року і має потенціал до ще більшого зростання навіть при такій низькій ціні на сировину, що загрожує черговим падінням котирувань до 25-30$ за барель вже в найближчій перспективі.
Перевиробництво нафти і новий крах нафтових цін буде вкрай болючим ударом по бюджетній системі Росії, яка продовжує відчувати напругу і зараз: дефіцит суттєво скоротився за рахунок подорожчання нафти, проте продовжує залишатися значним – понад 550 млрд. рублів і росте. Очевидно, що влада буде змушений в черговий раз закривати цю дірку за допомогою резервного фонду (який за планами Мінфіну вичерпається в цьому році) і Фонду національного добробуту, у разі ж продовження падіння цін на нафту дефіцит загрожує значно зрости і наблизити ключовий момент вичерпання фінансових резервів буржуазної держави.
Ілюзія благополуччя російської економіки багато в чому забезпечується заниженням курсу рубля. Так, Центробанк і фінансові органи влади продовжують згубну політику широкого залучення іноземної валюти в країну шляхом продажу світовим фінансовим спекулянтам боргових облігацій російського уряду під високі відсотки. Спекулятивний капітал спрямовується в Росію і забезпечує необхідний приплив валюти в країну, що дозволяє утримувати курс національної валюти на неадекватно високому рівні. Однак така політика є вкрай ризикованою і недалекоглядною, з причини того, що спекулянти можуть вийти з російських активів в будь-який момент, стартером такого сценарію може стати будь-яка зміна в політичній або економічній ситуації. За розпродажем російських активів послідує різке падіння курсу рубля, що негайно позначиться на всіх громадян.
Таким чином, завдяки пануючої в країні капіталістичної системи і положенні буржуазної Росії в системі світового капіталу (а саме — держава периферійного капіталізму, напівколонія), криза в країні продовжує посилюватися, економічна ситуація продовжує погіршуватися і неминуче в найближчому майбутньому обернеться найбільшим загостренням соціально-економічної ситуації на всій території колишнього Радянського Союзу, зубожінням мас, зниженням рівня життя та інших найважливіших соціально-значимих показників.
Єдиним виходом з ситуації, що склалася, єдиним шансом назавжди ліквідувати кризи та позбутися їх наслідків, є тільки усуспільнення приватної власності на засоби виробництва, ліквідація диктатури класу капіталістів, встановлення влади робітничого класу і перехід до будівництва соціалізму, але до цього потрібно пройти ще дуже довгий шлях, на якому лежить і створення загальноросійської марксистської організації, і грамотна масово налагоджена класова пропаганда для найманих працівників, та формування реально діючої комуністичної партії, і багато іншого. А поки – вивчайте марксистську теорію, стежте за новинами і неодмінно читайте «Политштурм»
Леонід Солошенко
POLITSTURM.COM