Як мало російському людині треба

Как мало российскому человеку надо

Володимир Путін виступив на прес-конференції, і всі почали обговорювати, який він — в сенсі, Путін. Ну так, він косою і кривий, нічого толком не сказав, виглядав жалюгідно, і коли закінчив говорити все ці чотири години, то всі вже який день обговорюють його майбутнє – майбутнє Путіна, — піде він на наступний термін, не піде, чи є майбутнє у Путіна, чи ні.

Однак дивно якось, що не головна тема, і як-то взагалі ніхто не говорить, чи є майбутнє у кожного з нас. Дійсно, бачено, щоб президент пішов на вибори без програми, без ідей — навіть тов. Сталін видавлював з себе щось типу того, що далі буде краще, ніж сьогодні. А цей навіть цим не займається.

А тут Трамп як раз оголосив, що відновлює космічну програму в тій її частині, що стосується польотів на місяць. Ось гідна мета гідного держави. Дивно якось — начебто Росія і Америка схожі: великі і багаті, та тільки чомусь йдуть різними дорогами. І я от думаю: адже міг би Путін щось таке оголосити, адже в 24-му році його мумія знову буде чіплятися за владу – значить, треба викотити народу щось таке духоподъемное, скрепоносное або ділове, реальне, — якщо говорити без ідеології.

Звичайно, щось у когось відібрати і приєднати, але ж можна і в космос полетіти на той самий Місяць, наприклад. Але всі сили будуть кинуті на Навального, — це єдино зрозуміла програма в його промові.

Так от все якось звично живуть і зовсім не помічають, що, загалом-то, жити добре і заможно Росії ніхто не заважає і не забороняє – ніхто з нею не воює, санкції запровадили тільки після Криму і Донбасу, але і при санкції начебто Росія живе нічого. Але ж і в період Гагаріна у нас теж були як би санкції – був СРСР з усіма обмеженнями на його діяльність, — згадаймо, була поправка Джексона-Веніка – заборона на надання СРСР якогось високотехнологічного обладнання, високотехнологічних ідей. Але тоді ж полетіли в космос.

А зараз? Хіба немає у нас Рогозіна, всяких сколковских мудреців, всякого Роснано? Є. Але на відміну від радянських часів країна ніби впала в якийсь транс, як ніби заморозилась. Наче забула взагалі про творення, а думає тільки про руйнування свого оточення і про заборони для своїх громадян. І все якось живуть в цьому болоті профнепригодных виродків і пропалюють не їх життя – своє життя в таких високих міркуваннях: скільки ще ця шобла буде у влади, вона згниє до 24-го, або далі продовжить борошна країни.

І тут тільки одна думка приходить в голову – ніби на вулиці 2017 рік, скоро буде 2018, а як мало російському людині треба, як легко всю країну позбавити гідності, як легко російському людині звикнути до бабкиному тези, що «ніколи добре не жили, годі й звикати».

Зараз по «Діскавері» йде науково-популярний серіал про американське освоєння космосу. Докладно розказано, як вони планують за 20 років вперед, будують за 10 років вперед, а потім щасливі оплески і обнімашки – коли воно прилетіло і примарсианилось, або побачило далеку галактику, яку не планували побачити. Загалом, якщо країна нещасна, то нещасні в ній і люди. Якщо у країни немає планів, то і люди як лайно в ополонці.