Ігор Гіленко: невловимий Джо з банку «Надра». ЧАСТИНА 2

ПРОДОВЖЕННЯ. ПОЧАТОК: Ігор Гіленко: невловимий Джо з банку «Надра». ЧАСТИНА 1

Ігор Гіленко

 

8 мільярдів: отримані і вкрадені

В 2006-2008 р. р. в Україні спостерігалася лихоманка продажу банків іноземців. Це був дуже хороша можливість не просто заробити великі гроші (від сотень мільйонів до 1-2 мільярдів доларів), а заробити легальні європейські гроші, які можна було спокійно вкладати в західний бізнес або нерухомість, не побоюючись скандальних перевірок. Чи варто говорити, що для Могилевича, якого до того часу «обклали» санкціями і заборонами по всьому світу (крім України і Росії), це була не просто бажана, а життєво необхідна мета. Тому «Надра» теж готували до продажу, активно роздуваючи його активи усіма можливими способами: очікувалося, що за нього дадуть 1,8-2,2 мільярди (як піде).

Але як би не приховував Могилевич свою причетність до тих чи інших активів, ховаючи їх в офшорах і передаючи в управління другим-третім особам, операція з продажу АКБ «Надра» зірвалася на рівні переговорів за закритими дверима не раз виголосили прізвище Насіння Юдовича, який в той момент взагалі перебував у розшуку ФБР. Крім того, банку було присвоєно кредитний рейтинг «В», що відлякало від нього інших потенційних покупців. SKELET-info відомо, що Могилевич був в люті і вініл братів Сегалів, вирішивши викинути їх з «Надра» і замінити кимось іншим (Фірташем), і почав вимагати від них гроші за будь-яку ціну, нехай і не зовсім легальні. І це призвело до краху банку, що почався ще за кілька місяців до кризи-2008. Мабуть, все почалося з того, що банк зайняв за кредитами та облігаціями 390 мільйонів доларів, які потім кудись «зникли» (лише Гіленко і Сегалы знають, куди саме). Або з видачі кредитів на суму 2 мільярди гривень фірмам братів Сегалів і групи «Континіум», тобто самим собі. За цим також безпосередньо стояв керуючий банком Ігор Гіленко і, негласно, Вадим Пятов.

Втім, видача кредитів власним фірмам (або фірмам «кумів») була цілком повсякденною практикою для українських банків, в більшості своїй були кептивними – і не дивлячись на це, їх охоче купували іноземці, багато з них нормально пережили кризу 2008 року, не кидаючи своїх вкладників і держава. Тобто проблема була не в тому, що «Надра» видав кредити фірмам братів Сегалів і Єремєєва-Лагура, проблема була в тому, що вони не збиралися ці кредити повертати. І це було заздалегідь обговорено з керуючим Ігорем Гіленко, тобто він свідомо готувався до посадового злочину.

«Договорняки» існували не тільки в самому АКБ «Надра». Керівництво банку домовлявся про корупційні схеми з урядом України – що і дозволило здійснювати масштабні махінації і розкрадання. SKELET-info вже повідомляв, що у Ігоря Гіленка, в той час обертаються навколо самого президента Ющенка та його кума Петра Порошенка, існувала особлива домовленість з тодішнім міністром охорони здоров’я Василем Князевичем та міністрів освіти Іваном Вакарчуком про розміщення в «Надра» зарплатних рахунків бюджетників і виплати через банк стипендій студентам. Причому, міністерства продовжували перераховувати в «Надра» бюджетні гроші навіть тоді, коли банк перебував у стані кризи і вже нікому нічого не виплачував.

Петро Порошенко, Ігор Гіленко, Віктор Ющенко

Але більше всього шахраям згодилися особливі стосунки з тодішнім главою Нацбанку Володимиром Стельмахом та міністром фінансів Віктором Пинзеником. Стельмах був абсолютним «людиною Ющенка» ще з 90-х років. Пинзеник з 90-х же років був пов’язаний з різними колами, починаючи від українських кримінальних олігархів і закінчуючи західними фінансовими інститутами, але теж тоді тримався боку Ющенка. Також Гіленко допомогли його стосунки з тодішнім головою ради Нацбанку Петро Порошенко. Саме ця трійця (Стельмах, Пинзеник, Порошенко) була безпосередньо причетна до масового розкрадання державних коштів банком «Надра». Оскільки саме ці посадові особи під час кризи 2008 року засипали «Надра» грошима, виділивши на нього майже чверть усіх коштів, передбачених урядом на підтримку банківської сфери.

В першу чергу, Нацбанк викупив випущені «Надра» облігації (на суму 125 мільйонів доларів), позбавивши його від необхідності їх погашення. Потім восени 2008-го Ігор Гіленко домовився зі Стельмахом і Порошенка про виділення «Надра» чотирьох траншів рефінансування: перший в розмірі 1,5 мільярда гривень (зависев встановлений законом максимум), другий в розмірі 2 мільярдів, і третій у розмірі 3,6 мільярда гривень. Четвертий транш у розмірі 14 мільярдів гривень, був зупинений прем’єром Тимошенко, яка заявила про корупції і розкраданні бюджетних коштів «любими друзями» президента.

І на те були підстави. По-перше, в той час, коли АКБ «Надра» клянчив у Нацбанку мільярди рефінансування, його керівництво (Гіленко) продовжувала роздавати кредити своїм компаніям. Так, у листопаді 2008-го пов’язані з Лагуром і Єремєєвим ПП «Найт» і ТОВ «К-Л-О» отримали кредит на суму, відповідно, 210 і 170 мільйонів гривень – які вони так і не повернули. Всього за «кризовий період» банк роздав більше 2 мільярдів гривень! Кричущим була і видача кредиту братам Сегалам (по 12,5 мільйона доларів), який вони відразу ж вивели за кордон через латвійський «TRASTA KOMERCBANK». Цікаво що латвійські банки – це взагалі корупційна притча во язицех, ще з 90-х років вони є частиною схем, за допомогою яких виводили з України і відмивали мільярди. Так що коли латвійські політики критикують Україну за корупцію, це виглядає цинічним знущанням.

По-друге, половину з отриманих 7,1 мільярда гривень рефінансування, Гіленко пустив на закупівлю валюти у Національного банку. Причому за пільговим курсом, що можна було зробити тільки домовившись з керівництвом Нацбанку (Стельмах, Порошенко). Інша половина пішла начебто за призначенням (підтримання ліквідності), однак по суті, ними закрили ті дірки у фінансах банку, які утворилися в результаті неповернених кредитів (своїм фірмам), і просто вкрадених грошей вкладників, витрачених на закупівлі доларів. Тобто, як мінімум, дії керівництва АКБ «Надра» завдали шкоди тільки государеву в розмірі 7,9 мільярда гривень (майже мільярд доларів). Але згодом експерти встановили, що дії Гіленко також завдали шкоди клієнтам банку — на суму до 3,4 мільярда гривень.

Важко сказати, скільки б ще встиг всього наворотити Ігор Гіленко, але в лютому 2009 року, за наполяганням Тимошенко, в банку була введена тимчасова адміністрація – так закінчився ще один етап історії АКБ «Надра». Відразу після цього Ігор Володимирович спішно втік до рідної Росії, а призначена продаж банку Дмитру Фірташу було відкладено до 2011 року. Здавалося б, при чому тут Могилевич? Який тоді благополучно пересидів «велика криза» в Московському СІЗО, де просто ховався від неприємностей. А при тому, що деякі джерела стверджували, що розіграний крах банку «Надра» з введенням тимчасової адміністрації було виставою, сценарій якої Тимошенко написала під диктовку Могилевича. Сенс якого був у тому, щоб спочатку вийняти через «Надра» якомога більше грошей, а потім відновити банк за рахунок держави і передати його під управління Фірташа, ще одну людину Могилевича.

Гіленко ж відразу після свого звільнення 11 лютого 2009 року просто втік з України. При цьому доля належали йому акцій (формально чи реально) залишилася невідомою – але як же потім банк продали Фірташу! Лише в жовтні 2009-го Гіленко був нібито оголошений в розшук, та й то за звинуваченням у розкраданні всього 50 мільйонів. Чому нібито? О, це цікава історія, з певних причин не одержала в Україні великого розголосу.

Спочатку Гіленко не дуже й ховався: восени 2009 року він навіть викладав в «Однокласниках» свої фото з Єгипту, куди він їздив займатися своїм улюбленим дайвінгом. Українські журналісти підняли шум (що і змусило Генпрокурора Медведька заявити, що Гіленко оголошено у розшук), після чого Гіленко «нирнув» по-справжньому, і про нього нічого не було чутно до червня 2010 року – коли прийшло повідомлення про його арешт в Росії.

Гіленко їде пірнати в Червоне море
Його останнім опубліковане в Мережі фото

Українська сторона нібито направила кілька запитів на його видачу, отримала відмову, і справа затихла. Чому знову нібито? Тому що потім восени 2010 року журналісти видання «Лівий берег» направили в Генпрокуратуру РФ лист, на яке отримали офіційну відповідь. По-перше, Генпрокуратури РФ повідомляла, що російський громадянин Ігор Гіленко не може бути виданий іншій державі, тому що це не передбачено російським законодавством. А, по-друге, що ніякого запиту на його видачу з України… не надходило! Підкреслимо – це був офіційний відповідь. І чия ж Генпрокуратура брехала – українська чи російська? Невідомо, тому що після цього про Гіленко вже ніхто не згадував. Ходили чутки, що його арешт в Росії був фікцією, такий же, як і арешт Могилевича в 2008-м. Його просто таким чином сховали, поки не вщух галас.

За інформацією численних джерел SKELET-info, банківсько-фінансові афери кінця 2008 року здійснювалися в тісній змичці з керівництвом Нацбанку (Стельмах, Порошенко), які брали «відкати» за виділення рефінансування і за продаж банкам валюти за пільговим курсом, а також отримували хабарі у вигляді кредитів для своїх фірм. Не дивно, що «Рошен» вийшов з тієї кризи расцветшим і усміхненим! І якщо це так, то стає цілком зрозумілим, чому після Евромайдана справу Ігоря Гіленка (якщо воно взагалі існувало) не було вилучене з-під сукна – адже мова йде про розкрадання, розмір яких вчетверо перевищує суму грошей, вкрадених Павлом Лазаренком! Але про Лазаренка говорять досі, а про Гіленко ніхто не згадує.

 

Сергій Варіс, для